Постанова 4854 № 420/973/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/973/21 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, - ВСТАНОВИВ: 22.01.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить: - визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №2855-13 від 24.05.2017 року, №0036383-5507-1520 від 15.03.2019 року, №0036384-5507-1520 від 15.03.2019 року, №0036385-5507-1520 від 15.03.2019 року; - визнати протиправним та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС в Одеській області №3182-17 від 15.01.2018 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до Одеського окружного адміністративного суду належним чином оформленої обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом; уточненої із зазначенням ціни позову; чітку та читабельну копію податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №2855-13 від 24.05.2017 року. 19.02.2021 року представником позивача адвокатом Чумаченко С.О., подано заяву про усунення недоліків, до якої позивачем додано уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до суду. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушені норми процесуального права, ухвала винесена з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим, на думку апелянта, ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно до вимог ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Частинами 1,2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати дотримання принципу правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Згідно з вимогами ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Крім того, у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41). Встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з уточненим адміністративним позовом та заявою про поновлення процесуального строку 19.02.2021 року. У заяві про поновлення процесуального строку ОСОБА_1 вказано, що про оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу йому стало відомо тільки наприкінці грудня 2020 року з Автоматизованої системи виконавчих проваджень. Крім того, позивач зазначає, що не отримував жодного з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та оскаржувану податкову вимогу, а підписи, що містяться на рекомендованих повідомленнях вручення кореспонденції йому не належать. Втім, жодних належних доказів або обґрунтувань пов`язаності причини пропуску строків звернення до суду з карантинними обмеженням позивачем не наведено. Оцінюючи доводи, наведені позивачем для поновлення строку звернення до суду, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску цього строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При цьому, колегія суддів зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2020 у справі № 536/2248/17. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань позивача на зазначені вище обставини як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом. Будь-яких інших належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано. За таких обставин, обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві позивача про поновлення строків, не приймаються судом в якості поважності причин пропущеного строку, оскільки не зазначено обставин із наданням відповідних доказів неможливості звернення до суду з цим позовом. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.