Постанова 4851 № 520/23483/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 р. Справа № 520/23483/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 25.09.23 по справі № 520/23483/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України , Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерства оборони України (далі також відповідачі), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 9527 від 28.04.2023 «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 . Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу залишено без руху. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 25 вересня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на момент подання уточненої позовної заяви у справі № 520/23483/23 провадження у справі ще відкрито не було, а тільки вирішувалось питання про відкриття провадження після розгляду судом клопотання про усунення недоліків позовної заяви, а отже у позивача не виникло обов`язку направлення копії уточненої позовної заяви відповідачу. Вказує, що оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви не містить достатніх обґрунтувань щодо підстав такого повернення, суд першої інстанції не проаналізував усунення недоліків позовної заяви та не зазначив, в чому полягає перешкода у відкритті провадження у справі, заяву про поновлення строку звернення до суду не розглянув. Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 2 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. У пункті 8 частини першої статті 4 КАС зазначено, що позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті. За приписами статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС України. Частиною першою статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Відповідно до частини 1 статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. За приписами ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно із частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною другою статті 169 КАС України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Стаття 171 КАС України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 180 КАС України у підготовчому засіданні суд: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви. З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги вбачається, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року позовну заяву залишено без руху в зв`язку із невідповідністю останньої вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом залишено без задоволення. Позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з належним обґрунтуванням причин пропуску строку; уточненої позовної заяви, в якій конкретизувати коло відповідачів, які мають відповідати за цим позовом, та вимоги до них. 19.09.2023 представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та уточнену позовну заяву. Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у визначений судом строк позивачем вимоги ухвали суду від 30 серпня 2023 року про залишення позовної заяви без руху не виконано, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху в повному обсязі не усунуто. Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що позивач уточнену позовну заяву відповідно до вимог КАС України не подав, оскільки подана представником позивача уточнена позовна заява надана без доказів направлення копії такої заяви іншому учаснику справи, а отже в силу приписів ч. 8 ст. 47 КАС України не приймається до розгляду та повертається заявнику; клопотання про продовження строку на усунення недоліків позивач до суду не подав, у зв`язку з чим позовна заява не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції з таких підстав. Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Колегія суддів наголошує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012). Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано ст. 13 Конвенції, в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Колегія суддів ураховує, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненні особи до суду. Проте відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Відповідно до правової позиції, викладеної в рішеннях Європейського суду з прав людини від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми може призвести до позбавлення заявників права доступу до суду і завадити розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18, а також Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2023 року у справі № 380/14623/22. Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, в якій просив визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 9527 від 28.04.2023 «Про результати службового розслідування» в частині, що стосується ОСОБА_1 . На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року в частині вимог конкретизувати коло відповідачів, які мають відповідати за позовом, позивачем подано уточнену позовну заяву, у якій не змінено ні предмету, ні підстав позову, а лише змінено коло відповідачів, а саме залишено одного відповідача (Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України); зазначено, що додатки залишаються ті ж самі, що подані з первинною позовною заявою. Також на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, яка судом першої інстанції не розглянута. Аналізуючи наведене, колегія суддів уважає, що судом першої інстанції не враховано право позивача на підставі частини 1 статті 47, пункту 3 частини 2 статті 180 КАС України конкретизувати коло відповідачів до закінчення підготовчого засідання, та у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви, однак такі дії позивач вправі вчинити тільки після відкриття провадження у справі. Саме після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може з`ясувати питання щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо, однак суд першої інстанції повернув позовну заяву на підставі статті 169 КАС України, що є передчасним. Враховуючи наведене, аналізуючи подані позивачем заяви у цій справі, висновки суду першої інстанції щодо неусунення недоліків позовної заяви та повернення позовної заяви не відповідають вимогам процесуального закону, є помилковими та такими, що зроблені внаслідок надто формального тлумачення норм КАС України. Колегія суддів уважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя. Оскільки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали надмірно формально розтлумачено норму процесуального закону, не розглянуто подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом. За наведеного правового регулювання та обставин справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню в справі. Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові 31 серпня 2023 року у справі № 990/114/23. За змістом ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до цього суду для продовження розгляду. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі № 520/23483/23 - скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк