Постанова 4855 № 826/19146/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19146/15 Суддя (судді) першої інстанції: Данилишин В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тофі» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Єврогазбанк» Оберемка Романа Анатолійовича про визнання незаконним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Товариство з обмеженою відповідальністю «Тофі» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача щодо визнання нікчемним договору оренди №16/12/11 від 16 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васько А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3265. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є протиправним, прийнятим з порушенням приписів чинного законодавства та без наявності відповідних підстав, чим порушено права та інтереси позивача як вкладника. У запереченнях на адміністративний позов відповідачем зазначено, що дії відповідача повністю відповідають приписам чинного законодавства. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт наголошує, що відповідач виконуючи управлінські функції, будучи керівником юридичної особи та приймаючи рішення про нікчемність договору оренди №16/12/11 від 16.12.2011 діяв відповідно до своїх повноважень та в межах чинного законодавства України. При цьому, нікчемність вказаного правочину не встановлюється рішенням відповідача, оскільки такі правочини є нікчемними в силу закону, а тому наявність чи відсутність оскаржуваного рішення не впливає на дійсність чи недійсність вчиненого правочину. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 грудня 2011 року між позивачем, як орендарем, та ПАТ «Єврогазбанк», як орендодавцем, укладено договір оренди №16/12/11, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васько А.В. та зареєстрований в реєстрі за №3265, за яким орендодавець передав орендареві у строкове платне користування нежилі приміщення (в літері Л) за адресою м. Київ, пр-т Московський 16, загальною площею 1029,5 кв.м. з орендною платою у розмірі 25325,70 грн; строк дії протягом одного року; якщо за один місяць до спливу строку оренди жодна з сторін письмово не заявила про небажання продовжувати договір, він вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк. При цьому, постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року №725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» відкликано банківську ліцензію ПАТ «Європейський газовий банк». 18 листопад 2014 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №121 «Про початок процедури ліквідації АТ «Єврогазбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Європейський газовий банк» з 18 листопада 2014 року та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Ковальова Віктора Михайловича строком на один рік з 18 листопада 2014 року по 17 листопада 2015 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду №150 від 18 грудня 2014 року призначено з 19 грудня 2014 року Оберемка Романа Анатолійовича уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк». Поряд з цим, відповідач листом від 13 лютого 2015 року №208-5-20 повідомив позивача про те, що договір №16/12/11 від 16.12.2011 підпадає під ознаки п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому, керуючись ст. 38 Закону, повідомляє, що договір є нікчемним. Позивач, вважаючи рішення відповідача щодо нікчемності договору оренди протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності підстав, визначених п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону, для визнання договору нікчемним. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 37 вказаного Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку він ухвалює обов`язкові для банків рішення, а з іншого здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку. Так, діючи як орган управління банку, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй відповідних повноважень мають право: - вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; - укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; - продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; - повідомляти сторін за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; - заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; - приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов`язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю та інше. Уповноважена особа Фонду діє в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень така особа, зокрема: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов`язкові до виконання працівниками банку (частина четверта статті 37 Закону України «Про систему гарантування, вкладів фізичних осіб»). У цій справі правовідносини стосуються визнання протиправним та скасування рішення (повідомлення) уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемка Р.А. №208-5-20 від 13.02.2015 «Щодо визнання нікчемними правочину». Згідно з частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, Уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України та частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 809/407/16 та від 11 вересня 2019 року у справі № 826/16041/16. Відповідно до правової позиції, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 та від 16 жовтня 2019 року у справі №826/19427/16, рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він самостійно не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку) та має на меті інформування сторін про прийняття такого документу, тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. Встановлена правова природа зазначеного рішення (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину, відтак не може бути розглянуто у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 826/14352/15. Також, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 (справа №910/24198/16) рішення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в банку щодо визнання нікчемними правочинів не належить до публічно-правових спорів, оскільки є внутрішнім документом банку, дія якого на інших осіб не поширюється. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що для того, щоб застосувати наслідки нікчемного правочину, банк, як сторона такого правочину, повинен звернутися з відповідним позовом до суду. Вказане свідчить про відсутність у Фонду та його уповноваженої особи повноважень відносно контрагентів Банку у правочинах, віднесених до нікчемних, у наказі, підписаному уповноваженою особою Фонду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 15/1687/16. Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі. Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» Оберемка Романа Анатолійовича - задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року - скасувати. Провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця Товариства з обмеженою відповідальністю «Тофі» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Єврогазбанк» Оберемка Романа Анатолійовича про визнання незаконним та скасування рішення - закрити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 15.04.2021. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна