Постанова 4855 № 826/19497/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19497/16 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Сорочка Є.О., Кузьменка В.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2018 у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив: - визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В. щодо визнання правочину за вкладною операцією з розміщення 15.06.2016 ОСОБА_1 коштів в сумі 5680 доларів США нікчемним; - зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника ПАТ «КБ «Євробанк», що має право на відшкодування коштів за вкладом у розмірі 5680 доларів США за депозитним договором № Д-28658/USD від 15.06.2016. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2018 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КБ «Євробанк», що оформлене наказом № 229-ОД «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» від 07.11.2016, в частині визнання нікчемним правочину (операції) щодо надходження коштів за депозитним договором № Д-28658/USD від 15.06.2016. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» включити ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк», який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за депозитним договором № Д-28658/USD від 15.06.2016. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до депозитного договору № Д-28658/USD від 15.06.2016. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 зупинено апеляційне провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 804/15159/15. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 вказана справа прийнята до провадження колегією суддів. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 поновлено апеляційне провадження у даній справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 15.01.2020. У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «КБ «Євробанк» укладено договір № Д-28658/USD банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Строковий з виплатою процентів наприкінці строку» від 15.06.2016. На виконання умов договору, позивачем 15.06.2016 на вкладний рахунок № НОМЕР_1 перераховано суму в розмірі 5680,00 доларів США, що еквівалентно 141516,89 грн. Вказана операція підтверджується копією квитанції № 397381 від 15.06.2016. Рішенням Правління Національного банку України № 73-рш від 17.06.2016 «Про віднесення ПАТ «КБ «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням, розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17.06.2016 до 16.07.2016 включно, призначено Кононця В.В. уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ «Євробанк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1183 від 07.07.2016 продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» з 17.07.2016 до 16.08.2016 включно і повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк». Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В. У зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення №1523 від 16.08.2016, «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» Кононцю В. В. з 17.08.2016 по 16.08.2018 включно. Листом № 01-14.4/7099 від 09.11.2016, Уповноваженою особою Фонду повідомлено позивача про нікчемність правочину з розміщення коштів на власному вкладному (депозитному) рахунку, на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, підставою для направлення вищевказаного повідомлення слугував наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Євробанк» Кононця В.В. № 229-ОД від 07.11.2016 «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями». У зв`язку із нікчемністю правочину (операції) з розміщення коштів в сумі 5680,00 доларів США, виплату коштів за депозитним договором позивача обмежено. Як визнається сторонами, позивача не включено до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами у банку за рахунок Фонду. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови, виходить з наступного. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі по тексту також - Закон № 4452-VI). Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI, визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду. Колегія суддів зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом № 4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто, наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому, положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) вказав, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи Уповноваженою особою при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його Уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини 2 статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала Уповноважена особа як особа, що здійснює повноваження органу управління банку. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI, вклад розміщено 15.06.2016 на рахунку в банку до запровадження тимчасової адміністрації - 17.06.2016, а тому, підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом, на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону № 4452-VI. Отже, позивач є особою, яка набув право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про неї як вкладника банку до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а. Будь-яких документальних доказів на підтвердження факту надання банком за результатами укладення договору банківського вкладу (депозиту) з позивачем переваг третім особам перед іншими кредиторами банку в отриманні відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понад законодавчо гарантовану суму коштів, відповідач всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України суду не надав. Колегія суддів наголошує, що апелянтом також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського вкладу (депозиту). Також, колегія суддів звертає увагу, що положення п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, не можуть бути застосованими до договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ КБ «Євробанк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови договору не передбачають обов`язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) вказав, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України, не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI. У цьому рішенні, Суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично, під «подрібненням» чи «розбивкою», розуміється перерахування коштів з рахунку однієї особи на рахунок іншої. Велика Палата Верховного Суду погодилась з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача як вкладника банку до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в за рахунок Фонду. З приводу посилань скаржника на те, що спірний правочин укладено в період дії обмежень, встановлених постановою НБУ про визнання банку проблемним, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», положення вказаної постанови є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача з її положеннями відповідачами надано не було, як і не надано доказів доведення керівництвом такої інформації і до відповідальних працівників банку, якими було оформлено з позивачем спірний договір банківського вкладу. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції по суті спору у цій справі є законним та обґрунтованим. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КБ «Євробанк», що оформлене наказом № 229-ОД «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» від 07.11.2016, в частині визнання нікчемним правочину (операції) щодо надходження коштів за депозитним договором № Д-28658/USD від 15.06.2016, з огляду на таке. Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його Уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року, № 819/353/16 від 4 липня 2018 року та Верховного Суду у постанові від 26 березня 2019 року у справі № 826/11564/15. Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку, як юридичної особи. Отже, встановлена правова природа згаданого наказу/рішення унеможливлює здійснення судового розгляду вказаних вимог, а тому, провадження у цій частині у адміністративній справі підлягає закриттю. Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а. Крім того, аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.10.2019 у справі № 826/18178/16. Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а в іншій частині, такі є необгрунтованими. Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. У відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. В іншій частині, оскаржувана постанова відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому, згідно з ст. 316 КАС України, підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2018 - скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КБ «Євробанк», що оформлене наказом № 229-ОД «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» від 07.11.2016, в частині визнання нікчемним правочину (операції) щодо надходження коштів за депозитним договором № Д-28658/USD від 15.06.2016, а провадження у справі в цій частині вимог закрити. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2018 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді Є.О. Сорочко В.В. Кузьменко