Постанова 4817 № 607/16709/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/16709/20Головуючий у 1-й інстанції Кунцьо С.В. Провадження № 33/817/175/21 Доповідач - Сарновський В.Я. Категорія - КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2021 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року,- В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок. Згідно постанови, при примусовому виконанні виконавчого провадження № 54639074 згідно судового наказу № 607/8871/17 від 18.07.2017 р., виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 28.08.2017 р., про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18.07.2017 р. до повноліття дітей, було встановлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження (11.09.2017 р.) ОСОБА_1 здійснив тільки декілька платежів зі сплати аліментів, заборгованість станом на 01.09.2020 р. становить 64042,31 грн., що перевищує суму сукупного розміру заборгованості аліментних платежів за шість місяців. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року та закрити провадження на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що зміст протоколу не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП в частині опису суті адміністративного правопорушення, зокрема було зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 становить 64042,31 грн., однак, відповідно до розрахунку від 18 вересня 2020 року встановлено, що заборгованість становить 40001 грн. Зазначає, що розрахунок заборгованості від 14 вересня 2020 року вих.№ 74404 складено починаючи з 18 липня 2017 року, а відповідальність за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП встановлено від 07 грудня 2017 року. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Що стосується клопотання апелянта щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року, то він підлягає поновленню, виходячи з наступного. Як вбачається з постанови судді, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була розглянута без його участі. Копія постанови судді про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 183-1 КУпАП була направлена йому 24 листопада 2020 року. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 дану постанову отримав 02 березня 2021 року, а апеляційну скаргу подав 11 березня 2021 року. З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин. Щодо доводів апеляційної скарги в ході апеляційного розгляду встановлено наступне. Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення ґрунтуються на матеріалах справи. Так, судом правильно враховані дані, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення № 18 від 17.09.2020 року; копії судового наказу № 607/8871/17 від 18.07.2017 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 28.08.2017 р., про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей; копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54639074 від 11.09.2017 р.; розрахунку заборгованості по аліментах, згідно якого заборгованість по аліментах ОСОБА_1 станом на 01.09.2020 року становить 64042,31 грн. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами. Доводи апелянта про те, що зміст протоколу не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП в частині опису суті адміністративного правопорушення, зокрема було зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 становить 64042,31 грн., а відповідно до розрахунку від 18 вересня 2020 року встановлено, що заборгованість становить 40001 грн., так як перерахунок заборгованості по аліментах державним виконавцем здійснено вже після складення протоколу. Крім того, доданий до апеляційної скарги перерахунок не впливає на правову кваліфікації діяння і не спростовує правильності висновків суду першої інстанції про наявність складу правопорушення, яке полягає в тому що сума заборгованості зі сплати аліментів, яку допустив ОСОБА_1 , більша за суму аліментних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Доводи апелянта про те, що розрахунок заборгованості від 14 вересня 2020 року вих. № 74404 складено починаючи з 18 липня 2017 року, а відповідальність за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП встановлено від 07 грудня 2017 року також не спростовують висновків суду, так як згідно розрахунку заборгованості по аліментах № 74404 від 14 вересня 2020 року сукупний розмір заборгованості визначений за період з січня 2019 року по серпень 2020 року. Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП. За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, що викладені в апеляційній скарзі, не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,- ПОСТАНОВИВ: Поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя