Постанова 4817 № 607/11001/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/11001/20Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 33/817/434/20 Доповідач - Сарновський В.Я. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 листопада 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи притягнутої до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2020 року,- В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 420 грн. 40 коп. Згідно постанови ОСОБА_1 29.06.2020 року о 18 год. 20 хв. в м. Тернополі по вул. Дорошенка, 10 керував транспортним засобом марки Nissan Vanette, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest» 7510 (повірка дійсна до 27.03.2021), а також у медичному закладі КНП Тернопільський обласний центр соціально-небезпечних захворювань ТОР категорично відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.09.2020 року - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що він не був зупинений працівниками патрульної поліції, та не перебував у власному автомобілі, а тому працівники поліції не мали права здійснювати його освідування. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №423381 від 29.06.2020 року не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки протокол не містить підписи свідків. Стверджує, що покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вони надали у судовому засіданні, не збігаються з фактичними обставинами справи, а письмові пояснення свідків які не допитувалися в судовому засіданні не можуть вважатися належними доказами правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки вони в судовому засіданні безпосередньо судом не допитувалися, а тому їх письмові свідчення не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення. Апелянт звертає увагу суду на те, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, оскільки поліцейський, який складає протокол, є зацікавленою особою у притягненні правопорушника до відповідальності. ОСОБА_1 зазначає, що копія схеми місця ДТП від 29.06.20202 року, протокол огляду транспортного засобу Nissan Vanette, д.н.з. НОМЕР_1 від 29.06.2020 року, постанова серії ДП18 №540410 від 29.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП. не можуть слугувати доказами по справі, оскільки не вказують на те, що він здійснював керування т/з в стані алкогольного сп`яніння. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, доводи його захисника адвоката Оленяка В.С., проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Що стосується клопотання апелянта щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2020 року, то його слід поновити, виходячи з наступного. Так, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 копію постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2020 року отримав 28 вересня 2020 року, а апеляційну скаргу подав 02 жовтня 2020 року. З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин. Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне. Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху і вчиненні адміністративного правопорушення. Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення ґрунтуються на матеріалах справи. Так, судом вірно враховані дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №423381 від 29.06.2020 року; відеозаписах з нагрудних камер інспекторів поліції ВО00071, ВО00093, ВО00094, ВО00105, на яких зафіксовано перебування на місці зупинки автомобіля Nissan Vanette, д.н.з. НОМЕР_2 ТІ громадянина ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння та його відмову від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі в присутності двох свідків; письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 29.06.2020 року; письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 29.06.2020 року; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_6 від 29.06.2020 року, з яких вбачається, що 29.06.2020 року о 18 год. 50 хв. по вул. Дорошенка, 10 в м.Тернополі вони були запрошені співробітниками патрульної поліції в якості свідків під час огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , який на запитання поліцейського, чи буде проходити огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» та проїхати у найближчий медичний заклад м.Тернополя відмовився у категоричній формі; письмових поясненнях ОСОБА_7 від 29.06.2020 року, згідно яких вбачається, що він припаркував свій автомобіль «Субару форестер» біля проїзної частини по вул.Слівенська, відчув боковий удар в авто, транспортний засіб НОМЕР_1 завдав його транспортному засобу механічні пошкодження та поїхав з місця події, які підтверджуються даними відеозапису з автомобільного реєстратора; копією схеми місця ДТП від 29.06.20202 року; протоколом огляду транспортного засобу Nissan Vanette,, д.н.з. НОМЕР_1 від 29.06.2020 року; постановою серії ДП18 №540410 від 29.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами. Твердження апелянта про те, що він не був зупинений працівниками патрульної поліції і не керував належним йому транспортним засобом спростовуються дослідженими судом першої інстанції та детально проаналізованими в оскарженій постанові матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, відеозаписом із нагрудних камер працівників поліції, а тому такі доводи сприймаються критично та розцінюються апеляційним судом як намагання уникнути відповідальності. Крім того, вищенаведені доводи спростовуються наявністю постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування автомобілем без посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відомостей про оскарження і скасування цієї постанови ОСОБА_1 не надав. Також, дані доводи спростовуються постановою Тернопільського міськрайонного суду від 16 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП та постановою Тернопільського міськрайонного суду від 16 липня 2020 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яка залишена без змін Тернопільським апеляційним судом 31 серпня 2020 року. Вказаними постановами суду встановлено, зокрема те, що водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29 червня 2020 року о 17 год. 40 хв. в м.Тернополі по вул.Слівенська керував автомобілем марки Nissan Vanette, д.н.з. НОМЕР_1 та допустив зіткнення з іншим автомобілем, що повністю спростовує доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 автомобілем не керував. В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що 29 червня 2020 року він приїхав на своєму автомобілі Nissan Vanette, д.н.з. НОМЕР_1 за адресою вул.Дорошенка,10 і припаркував там свій автомобіль, після на 20-25 хв. відійшов від нього, а коли повернувся то зустрів біля автомобіля невідомих людей і працівників поліції, які вимагали пройти огляд на стан сп`яніння. Відповідно до п.2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 вказаного обов`язку не виконав. Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не висловлював однозначної відмови від проходження огляду спростовуються доданими до протоколу відеозаписами нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано, що ОСОБА_1 тривалий час ігнорував неодноразові вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі та зрештою на запитання інспектора поліції чи він відмовляється ОСОБА_1 розсміявся і відповів звичайно ж (а.с.2, файл 20200629212003000260.avi, 5хв. 20с відеозапису). Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №423381 від 29.06.2020 року не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП через відсутність підписів свідків суд оцінює критично, так як відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Отже, наявність підписів свідків у протоколі не є обов`язковою вимогою при його складанні. Крім того, до протоколу долучено підписані цими свідками їх письмові пояснення. Доводи ОСОБА_1 про те, що покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вони надали у судовому засіданні, не збігаються з фактичними обставинами справи, а письмові пояснення свідків, які не допитувалися в судовому засіданні, не можуть вважатися належними доказами правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки пояснення свідків є доказами відповідно до ст. 251 КУпАП, а зміст наявних у справі письмових пояснень свідків узгоджується з іншими доказами у справі, в тому числі об`єктивними даними відеореєстраторів та нагрудних камер працівників поліції. За таких обставин будь-яких сумнівів у їх достовірності не виникає. Твердження апелянта з приводу того, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, то вони не є підставою для скасування оскарженої постанови, оскільки в матеріалах справи достатньо інших доказів, які в сукупності беззаперечно підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інші доводи ОСОБА_1 щодо незаконності оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,- ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2020 року відносно нього без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя