Постанова 4817 № 607/9291/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/9291/20Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 33/817/384/20 Доповідач - Тиха І.М. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 жовтня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за його апеляційною скаргою на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.07.2020 року, - В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 420,40 грн. судового збору. Згідно постанови місцевого суду, водій ОСОБА_1 01 червня 2020 року о 23 год 43 хв. по вулиці Тролейбусна 11 у м.Тернополі керував транспортним засобом «Мерседес Бенз Спрінтер», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота,тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проведення огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому порядку водій відмовився і такими діями порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову та закрити провадження у справі, а також поновити строк на апеляційне оскарження. Зазначає, що не керував транспортним засобои, а лише вийшов з будинку до припаркованого автомобіля. Стверджує, що будь-які докази на підтвердження здійснення ним водіння у матеріалах справи відсутні. Також вказує, що поліцейським всупереч вимогам закону не проінформовано особу про порядок застосування алкотестеру та не пред`явлено сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а також не складено направлення на огляд до найближчого закладу охорони здоров`я, що свідчить про порушення порядку огляду особи на стан сп`яніння та його недійсність. Також, вважає недопустимими доказами письмові пояснення свідків, оскільки останні в судовому засіданні не допитувались та не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення апелянта, який підтримав подану скаргу з викладених у ній мотивів, приходжу до наступного висновку. Строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції підлягає поновленню з мотивів, викладених у скарзі. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновків суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №423101 від 02 червня 2020 року, даними, що зафіксовані на диску з відеофіксацією вчиненого правопорушення; письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 02.06.2020 року, рапортом інспектора роти 4 взводу №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Маличок Р. від 02.06.2020 року, копією постанови серії ЕАМ №2620272 від 02.06.2020 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Твердження апелянта про те, що він не перебував за кермом автомобіля, суд оцінює критично як такі, що мають на меті ухилення ним від адміністративної відповідальності, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема відеофіксацією вчиненого правопорушення (23:47 хв.), з якого вбачається, що водій підтвердив, що керував транспортним засобом, а також поясненнями свідка ОСОБА_3 та постановою про накладення серії ЕАМ №2620272 від 02.06.2020 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Що ж стосується тієї обставини, що суддею, під час розгляду справи не було допитано свідків, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, то сама по собі ця обставина не може свідчити про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, оскільки в апеляційній скарзі не наведено обставин, які б могли викликати сумніви у достовірності фактичних обставин справи, встановлених за їх участю. Безпідставиними також є посилання апелянта про те, що працівники поліції не склали направлення на огляд до найближчого закладу охорони здоров`я, оскільки водій відмовився від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, а відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року таке направлення складається лише у випадку виявлення водієм бажання пройти огляд у медичному закладі. Перевіряючи доводи апелянта щодо порушення судом вимог ст.268 КУпАП при розгляді справи за його відсутності, слід зазначити що водій ОСОБА_1 повідомлявся про місце та час розгляду справи, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, а також був обізнаний про розгляд адміністративних матеріалів відносно нього у Тернопільському міськрайонному суді, про що свідчить його клопотання про скерування справи на розгляд до іншого суду (а.с.22). Крім цього, місцевим судом надсилались повістки на адресу, вказану у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому вважаю, що суд вжив передбачених законом заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи у суді. Імперативних вимог щодо розгляду вказаної категорії справ з обов`язковою участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності КУпАП не містить. При перегляді справи в апеляційному порядку ОСОБА_1 мав можливість скористатись своїми правами передбаченими ст.268 КУпАП, однак, обгрунтованих аргументів на спростування своєї винуватості у скоєнні ним адмінправорушення не навів. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,- ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 29.07.2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя