Постанова 4801 № 232/1378/12

Справа № 232/1378/12 Провадження № 22-ц/801/940/2021 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 рокуСправа № 232/1378/12м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К., суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., за участю секретаря судового засідання - Очеретної М. Ю., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 232/1378/12 за апеляційною скаргою адвоката Семенюка Івана Васильовича в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року, постановлену в складі судді Кашпрука Г. М. в залі суду, встановив: Короткий зміст вимог У вересні 2020 року адвокат Слободян Г. В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі по справі № 232/1378/12. Заява мотивована тим, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2016 року та ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року засуджено ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна та задоволено цивільний позов про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3 200 000,00 грн матеріальної шкоди та 100 000 грн моральної шкоди. Виконавчі листи були видані Вінницьким міським судом Вінницької області 04 вересня 2019 року. Стягувачом у листах зазначено потерпілого по кримінальній справі ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на зазначені обставини, заявник просить замінити стягувача у виконавчому листі з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем померлого. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року заяву задоволено. Замінено стягувача у виконавчому листі № 232/1378/12 від 04 вересня 2019 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, а саме ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 . Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем стягувача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із ухвалою суду, адвокат Семенюк І. В. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати повністю або частково у відповідній частині, закрити провадження у справі чи передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду на 15 квітня 2021 року о 08:30 год. з повідомленням сторін. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування апеляційної скарги представник боржника зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та не врахував, що заявником неконкретизована вимога і не зазначено на якій стадії виконання рішення суду слід замінити стягувача. Також указав, що заява про заміну стягувача є безпідставною, оскільки представником заявника не надано суду доказів про прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті стягувача ОСОБА_4 . Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого апеляційним судом строку не надійшов. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги приходить до наступних висновків. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає. Судом установлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2016 року та ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року засуджено ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна та задоволено цивільний позов про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3 200 000,00 грн матеріальної шкоди та 100 000 грн моральної шкоди. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 жовтня 1989 року. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. 22 травня 2019 року ОСОБА_1 прийняла спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (т. 11, а. с. 65, 70-73). Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем прав та обов`язків померлого ОСОБА_4 . Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину є безпідставними. Частиною другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Частиною п`ятою статті 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Аналіз положень статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» указує на те, що у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, відтак припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива у разі смерті фізичної особи, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18). Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №2-3897/10 та від 29 березня 2021 року по справі №2-5356/10. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду. Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (Жовнер проти України, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року). Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 456/3808/14-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18). Суд першої інстанції, установивши характер спірних правовідносин та дослідивши наявні у справі докази, дійшов правильного висновку про заміну стягувача у виконавчому листі. Доводи апеляційної скарги в їх сукупності фактично зводяться до переоцінки доказів та власного тлумачення спірних правовідносин і висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів постановив: Апеляційну скаргу адвоката Семенюка Івана Васильовича в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести за рахунок боржника. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий С. К. Медвецький судді: С. Г. Копаничук В. В. Оніщук