Постанова 4801 № 127/3725/21

Справа № 127/3725/21 Провадження № 22-ц/801/759/2021 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2021 рокуСправа № 127/3725/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К., суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., за участю секретаря судового засідання - Очеретної М. Ю. учасники справи: заявник ОСОБА_1 , особа яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 127/3725/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2021 року, постановлену в складі судді Іщук Т. П. в залі суду, встановив: Короткий зміст вимог У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Заява мотивована тим, що вона є спадкоємицею першої черги на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_3 . Крім неї на спадкове майно претендує інший спадкоємець ОСОБА_2 дружина померлого, яка теж звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Вважає, що існують всі підстави для усунення ОСОБА_2 від спадщини, у зв`язку з чим має намір звернутись до суду з відповідним позовом. Ураховуючи, що між сторонами існує спір щодо права ОСОБА_2 на спадкування майна після смерті ОСОБА_3 , остання може реалізувати таке право, оформивши свідоцтво про право на спадщину до вирішення спору щодо спадкового майна, відтак є достатні підстави вважати, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких вона має намір звернутися до суду. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд заборонити державним нотаріусам Першої вінницької державної нотаріальної контори вчиняти дії з видачі свідоцтва про право на спадщину щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2021 року заборонено державним нотаріусам Першої вінницької державної нотаріальної контори вчиняти дії з видачі свідоцтва про право на спадщину щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (спадкова справа №578/2020). Судове рішення мотивоване тим, що запропоновані заходи забезпечення є співмірними із способом захисту заявника, яка в статусі позивача має намір звернутись до суду з позовними вимогами, оскільки за характером ці вимоги безпосередньо пов`язані з предметом спору, а правові наслідки результатів вирішення спору впливають на виниклі відносини спадкування сторін. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із ухвалою суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2021 року. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2021 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з підстав несплати судового збору. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду на 15 квітня 2021 року о 08:15 год з повідомленням сторін. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що заявниця не надала документів про те, що вона є спадкоємицею майна померлого ОСОБА_3 . Окрім цього, ОСОБА_1 не зазначила за яких обставин можливо усунути її від спадкування. Указані обставини суд першої інстанції не врахував, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову. Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого апеляційним судом строку не надійшов. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги приходить до наступних висновків. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає. Судом установлено, що між сторонами виник спір щодо права на спадкування майна за законом у спадкоємця ОСОБА_2 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_3 . Заявник оспорює таке право відповідача вказуючи, що існують всі підстави для звернення до суду з позовом про усунення спадкоємця від права на спадкування. До складу майна, яке входить у спадщину, є зокрема квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 має можливість оформити свідоцтво про право на спадщину, а відтак у заявника наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно з пп. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема шляхом заборони вчиняти певні дії, заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначила те, що між нею та ОСОБА_2 існує спір щодо спадкування майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_3 . Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження цієї частки) права відповідача або інших осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Колегія суддів вважає обґрунтованим посилання ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову на те, що у випадку оформлення ОСОБА_2 спадкових прав, остання матиме об`єктивну можливість вчиняти дії, які можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову про усунення від права на спадкування. Оскільки предметом спору є спадкове майно та враховуючи, що обраний вид забезпечення позову є співмірним позовним вимогами з якими має намір звернутися заявниця, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідно до вимог статей 149, 150 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 201/16142/17. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах. ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування визначеного судом заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову. Стосовно наведених у апеляційній скарзі доводів щодо незастосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК Українисуд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан ОСОБА_2 та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання ОСОБА_2 збитків унаслідок забезпечення позову, доводи скарги щодо порушення норм процесуального права в частині зустрічного забезпечення на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не впливають. Доводи апеляційної скарги в їх сукупності фактично зводяться до переоцінки доказів та власного тлумачення спірних правовідносин і висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2021 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести за рахунок боржника. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий С. К. Медвецький судді: С. Г. Копаничук В. В. Оніщук