Постанова 4801 № 130/2755/20

Справа № 130/2755/20 Провадження № 22-ц/801/712/2021 Категорія: 45 Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 рокуСправа № 130/2755/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., учасники справи: позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 , відповідачі Держава Україна в особі Державної казначейської служби, Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Заярного А. М. у м. Жмеринка, повне судове рішення складено 18 січня 2021 року,- в с т а н о в и в : 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав позов до Держави України в особі Державної казначейської служби, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. Позов мотивовано тим, що постановою Вінницького апеляційного суду від17.11.2020 року скасовано ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 вересня 2020 року про відмову відкрити провадження у зв`язку з поданням позивачем безпідставних та штучних позовів. Посилається, що відповідачі протягом років навмисне не виконує вимоги КПК України та не надає оцінку своїм підлеглим. Вважає, що оцінку таким діям вимушений давати суд. В обґрунтування розміру шкоди зазначає свій похилий вік, а також порушенням права позивача на швидке, неупереджене слідство. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, позивач у відповідності до 1176, 1174, 1167 ЦК України та ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не надав доказів, що підтверджують бездіяльність службових осіб органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою, що позов є абстстрактним і його аргументи не підтверджені належними доказами. Супровідні листи не є доказом неправомірності дій зі сторони органу Національної поліції та, відповідно, безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Отже, правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні. Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 січня 2020 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Основні доводи апеляційної скарги полягають у тому, що заявник посилається на незаконність прийнятого рішення, вважає, що він не зобов`язаний надавати будь які рішення, які б підтверджували незаконні дії державних органів. 05 березня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, посилаючись на відсутність в апеляційній скарзі аргументів у чому полягає незаконність рішення суду. Водночас зазначає, що позивачем було неодноразово подано аналогічні позови до ГУНП з тотожним змістом. Державна казначейська служба України своїм правом подати відзив у встановлений судом строк не скористалась. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. По справі встановлено та не заперечується сторонами, що супровідними листами Жмеринської місцевої прокуратури: № 74-72-16 від 13.08.19, №74-72-16 від 11.05.19, №74-72-16 від 17.05.19, адресованими начальнику Головного управління Національної поліції у Вінницькій області повідомлялось: -про направлення копії звернення ОСОБА_1 щодо можливої бездіяльності слідчих Жмеринського відділу поліції, для розгляду по суті (а.с.3); -про направлення копії звернення ОСОБА_1 щодо можливої бездіяльності керівництва слідчого відділу Жмеринського відділу поліції, для розгляду по суті (а.с.4);- -про направлення копії звернення ОСОБА_1 від 14.05.2019 для прийняття рішення по суті (а.с.6). -Копія листа Прокуратури Вінницької області №04/2/2-55-19 від 23.10.2019, в якому надавалась відповідь ОСОБА_1 про стан розслідування кримінальних проваджень, які були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявами та ухвалами суду (а.с.5). Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з держави моральної шкоди, заподіяної невиконанням державними органами вимог КПК України, а саме, як значиться в позовній заяві, визнати відсутність контролю відповідача за кримінальними справами та стягнути у зв`язку з цим з відповідача моральну шкоду. Завдання моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частини перша статті 23 ЦК України). Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з положеннями статті 1176 ЦК України, якою врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Оскільки у справі, що розглядається йдеться про шкоду, спричинену фізичній особі внаслідок бездіяльністю посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, то відповідно до положень частини шостої статті 1176 ЦК України така шкода відшкодовується на загальних підставах. Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади, передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Суд першої інстанції, розглядаючи цю справу, дійшов висновку про недоведеність, необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову, а саме: - абстрактний характер позову ОСОБА_1 ; - недоведеність позивачем незаконності дій/бездіяльності відповідачів; - недоведеність позивачем факту нанесення йому шкоди саме посадовими особами відповідачів. Апеляційний суд погоджується з висновками, зробленими судом першої інстанції, з таких підстав. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК), суд наділений можливістю у виключних випадках збирати докази за власною ініціативою (ч. 7 ст. 81 ЦПК). Загальне правило щодо розподілу функцій сторін та суду у доказовій діяльності випливає із системного тлумачення положень ЦПК. Так, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Також частиною першою статті 81 ЦПК на кожну сторону покладено обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина друга статті 78 та частина перша статті 89 ЦПК України). Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що бездіяльність посадових осіб відповідачів доведена не була. Докази оскарження позивачем бездіяльності відповідачів у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, в матеріалах справи відсутні. Листи прокуратури, долучені до позову позивачем, не є доказами неправомірності дій органів Національної поліції та не можуть бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Будь-яких інших належних та допустимих доказів стосовно предмету позову матеріали справи не місять, з наданих позивачем доказів неможливо встановити які саме вимоги КПК України не виконуються державними органами та який причинно-наслідковий зв`язок між незаконними діями/бездіяльністю відповідачів та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов (моральна шкода в розмірі 50 000 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів). Ураховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження бездіяльності відповідачів та як наслідок спричинення моральної шкоди позивачеві. Наведене в апеляційній скарзі не спростовує вірних висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії. З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України). На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 січня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. Ю. Береговий О. В. Ковальчук