Постанова 4801 № 130/2606/19

Справа № 130/2606/19 Провадження № 22-ц/801/256/2021 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2021 рокуСправа № 130/2606/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Міхасішина І. В., Сопруна В. В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка Володимира Васильовича, слідчих слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка Анатолія Миколайовича і Петлика Сергія Володимировича, прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Остапенко Мар`яни Василівни про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність з 07 жовтня 2019 року по 24 грудня 2019 року, з 15 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року, з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року, Рішення ухвалив суддя Шепель К. А. Рішення ухвалено о 16.25 год. у м. Жмеринці Вінницької області Повний текст рішення складено 05 грудня 2020 року Встановив: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовами, які судом об`єднані в одне провадження, до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка Володимира Васильовича, слідчих слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка Анатолія Миколайовича і Петлика Сергія Володимировича, прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Остапенко Мар`яни Василівни про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність: за період з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 10 000,00 грн. моральної шкоди з кожного; за період з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 20 000,00 грн. моральної шкоди з кожного; за період з 15 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 по 20 000,00 грн. моральної шкоди з кожного; за період з 15 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 10 000,00 грн. моральної шкоди з кожного; за період з 07 жовтня 2019 року по 24 грудня 2019 року з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 10 000,00 грн. моральної шкоди з кожного, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року стягнуто шкоду з правоохоронних органів за бездіяльність. 21 жовтня 2019 року ухвалою Жмеринського міськрайонного суду відкрито провадження у справі № 130/2065/19. 21 жовтня 2019 року ухвалою Жмеринського міськрайонного суду відкрито провадження у справі № 130/2069/19 за їх бездіяльність. 15 жовтня 2019 року ухвалою Жмеринського міськрайонного суду відкрито провадження в справі № 130/2034/19. 15 жовтня 2019 року ухвалою Жмеринського міськрайонного суду відкрито провадження у справі № 130/2067/19. 15 жовтня 2019 року ухвалою Жмеринського міськрайонного суду відкрито провадження у справі № 130/2072/19 за їх бездіяльність до дати 15 жовтня 2019 року. Два місяці після відкриття провадження у справі правоохоронні органи не вчиняють відповідних дій, не приймають рішень по справах, відповідно до своїх посадових обов`язків; по кримінальних провадженнях не проводять належних слідчих дій. З кожним окремим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із такими вимогами: 17 грудня 2019 року звернувся з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка Володимира Васильовича, слідчого слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка Анатолія Миколайовича про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність за період з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 10 000,00 грн. з кожного (справа № 130/2606/19); 17 грудня 2019 року звернувся з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка Володимира Васильовича, слідчого слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка Анатолія Миколайовича, прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Остапенко Мар`яни Василівни про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність за період з 15 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року по 20 000,00 грн. з кожного (справа № 130/2604/19); 17 грудня 2019 року звернувся з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка Володимира Васильовича, слідчого слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка Анатолія Миколайовича про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність за період з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року по 10 000,00 грн. моральної шкоди з кожного (справа № 130/2605/19); 17 грудня 2019 року звернувся з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка Володимира Васильовича, слідчих слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка Анатолія Миколайовича і Петлика Сергія Володимировича про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність за період з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року по 10 000,00 грн. з кожного (справа № 130/2607/19); 20 грудня 2019 року звернувся з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка Володимира Васильовича, слідчого слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка Анатолія Миколайовича про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність за період з 07 жовтня 2019 року по 24 грудня 2019 року по 10 000,00 грн. з кожного (справа № 130/2636/19). Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17 березня 2020 року на підставі ст. 188 ЦПК України об`єднано справи в одне провадження по цивільній справі № 130/2606/19. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року в позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП Олексюка Володимира Володимировича, слідчих слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Майченка Анатолія Миколайовича і Петлика Сергія Володимировича, прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Остапенко Мар`яни Василівни про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність з 7 жовтня 2019 року по 24 грудня 2019 року, з 15 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року, з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року, відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і винести нове рішення. Зазначив, що незаконність рішення суду полягає у тому, що судом першої інстанції застосовані норми права, які суперечать встановленим обставинам по кримінальних справах, які є тотожними в справі № 130/728/19. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано постанову Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року по цивільній справі за його позовом та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року також по цивільній справі за його позовом. Також позивач не погоджується із тим, що в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що це для нього спосіб наживи. Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не подали. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали об`єднаної цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. По справі судом першої інстанції встановлено, що 20 вересня 2019 року Вінницьким апеляційним судом прийнята постанова по справі № 130/728/19 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка В. В., слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Полонської О. Г. про відшкодування моральної шкоди. Цією постановою скасовано рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 червня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. (а. с. 2-5, 22-25, 44-47, 65-68). Також судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки про доходи від 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області і отримує пенсію за віком, сукупний розмір якої за період з січня 2019 року по грудень 2019 року склав 13 434,30 грн. (а. с. 20 справи № 130/2606/19). Із акта обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 вбачається, що він має вік 70 років, є пенсіонером, проживає по АДРЕСА_1 ; жилий будинок і господарські будівлі знаходяться в задовільному стані, в господарстві худоба та птиця відсутні; джерелом існування є пенсія (а. 21 справи № 130/2606/19). Жмеринська місцева прокуратура 11 вересня 2018 року за вихідним № 74-72-16 надала ОСОБА_1 відповідь на його клопотання від 10 вересня 2018 року щодо вчинення прокурорами та слідчими нацполіції м. Жмеринки процесуальних дій по кримінальних провадженнях, порушених по його заявах з 2016 року та недотримання розумних строків слідства в цих справах. У відповіді вказала, що клопотання не підлягає задоволенню тому, що він у цих справах є заявником та згідно статті 60 КПК України не наділений правами на подання такого клопотання. Одночасно роз`яснено, що відповідно до вимог статті 303-307 КПК України заявник вправі подати скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора, які підлягають розгляду слідчим суддею місцевого суду (а. с. 118 справа № 130/2606/19). Ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 вересня 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Остапенко М. В. при нездійсненні нею процесуальних дій про швидке, неупереджене слідство, порушення розумних строків слідства, відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач обґрунтував свій позов про відшкодування моральної шкоди, яка спричинена йому бездіяльністю слідчих і начальника слідчого відділення та прокурора в ході вирішення кримінальних проваджень № 42018021130000060, № 42017021130000045, № 42018021130000022, № 42016021130000020. Суд визнав, що такі обставини є не безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та їх задоволення. Позивач, розцінюючи процесуальні рішення відповідачів як бездіяльність, відповідно до правил статті 303 КПК України вправі оскаржити їх в порядку кримінального судочинства, реалізовуючи своє право на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій і бездіяльності слідчого і прокурора під час досудового розслідування в межах кримінального провадження, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не свідчить про порушення його прав. Із таким висновком суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статей 23, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового слідства), прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду встановлюється законом (частина 7 статті 1176 ЦК України). Оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, в порядку, визначеному частиною 1 статті 1176 ЦК України, обов`язок відповідачів відшкодувати позивачу заявлену ним моральну шкоду виключається. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, за якою така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. До загальних підстав для відшкодування шкоди входять такі складові: наявність шкоди, протиправність діяння чи бездіяльність та причинний зв`язок між бездіяльністю та шкодою, які і слугують підставою для виникнення зобов`язання відшкодування шкоди відповідно до вимог статей 23, 1167, частини шостої статті 1176 ЦК України. Позивачем не доведено обставин для застосування таких підстав та якими належними, допустимими, достатніми й достовірними доказами це підтверджується. Позивач, у своїх п`ятьох позовних заявах вказав про відшкодування моральної шкоди «за триваюче хамство» правоохоронних органів обґрунтувавши це тим, що відповідачі допустили бездіяльність у кримінальних провадженнях № 42018021130000060, № 42017021130000045, № 42018021130000022, № 42016021130000020, № 42018021130000023. Проте, такі обставини не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та заявленими у відповідності до діючого цивільного законодавства і, відповідно, такими, що підлягають до задоволення. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши повно такі обставини, прийшов до вірного висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтував свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в порядку, визначеному статтями 1167, 1174, 1176 ЦК України. Доводи апеляційної скарги у тому, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано постанову Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року по цивільній справі за його позовом та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року також по цивільній справі за його позовом, є безпідставними, виходячи із такого. За правилами частин 4 і 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом та обставини (ч. 4); обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Обставини, встановлені судовими рішення Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року і від 29 жовтня 2020 року, не є тими обставинами, які підлягають встановленню по даній цивільній справі, а є зовсім іншими обставинами, та згідно вимог частини 7 статті 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Апеляційний суд також відхиляє доводи позивача в тому, що підставою для відмови у задоволенні позову, як зазначено в оскаржуваному рішенні, пред`явлення такого позову є для нього способом наживи, оскільки це не вливає на висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що ці твердження позивача не мають ніякого правового значення для вирішення даного спору. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України). На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіІ. В. Міхасішин В. В. Сопрун