Постанова 4801 № 130/2606/19

Справа № 130/2606/19 Провадження № 22-ц/801/472/2020 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 рокуСправа № 130/2606/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Марчук В.С., Матківської М.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу №130/2606/19 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка Володимира Володимировича, слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області слідчого Майченка Анатолія Миколайовича про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 січня 2020 року, яка постановлена суддею ОСОБА_2 в приміщенні Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, повний текст складено 03 січня 2020 року, - в с т а н о в и в: В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, начальника слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка В.В., слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області слідчого Майченка А.М. про відшкодування моральної шкоди за бездіяльність з 21 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку з дня отримання цієї ухвали для усунення її недоліків. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України визнано неподаною та повернуто позивачу. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позову без руху. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 січня 2020 року скасувати, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення судом норм процесуального права. Крім того, просив на підставі ст. 262 ЦПК України постановити окрему ухвалу на суддю Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_2 Враховуючи особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ, справа розглядається в апеляційній інстанції без повідомлення її учасників, оскільки відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали про повернення заяви, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з наданням йому строку для усунення її недоліків, що полягали у недотриманні вимог статті 175 ЦПК України, зокрема: не зазначення обґрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди, яку позивач просить стягнути, не вказано, у чому саме полягає завдана позивачу моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. ОСОБА_1 пропонувалося усунути вказані недоліки шляхом подання позовної заяви у новій редакції. На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 27 грудня 2019 року подав до суду позовну заяву в новій редакції, у якій на власний розсуд виклав обґрунтування та розрахунок моральної шкоди. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто йому. Постановляючи дану ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви, керуючись нормами статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що визначені судом недоліки позовної заяви позивачем усунуті не були; позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки хоча й подана у новій редакції, але не містить обґрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди, яку позивач просить стягнути; не вказано, у чому саме полягає завдана позивачу моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди. Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду першої інстанції є передчасним з огляду на наступне. У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Суд першої повертаючи позовну заву не врахував, що предметом спору у даній справі є стягнення моральної шкоди. В свою чергу Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тобто, сторони мають можливість скористатися своїми процесуальними права з метою доведення обставин, на які вони посилаються. В свою чергу розрахунок моральної шкоди є допоміжним елементом при вирішенні спору та не є беззаперечним доказом на підтвердження її розміру, а отже і не позбавляє суд можливості встановити дійсні обставини справи та розмір шкоди за умови доведеності факту завдання такої шкоди. Окрім цього, за змістом ст. 23 ЦК України визначення розміру моральної шкоди є виключним повноваженням суду. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 є передчасним, а тому ухвалу належить скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно роз`яснень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ч. 8 ст. 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Згідно з ч. 10 ст. 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Однак, колегія суддів вважає, що правові підстави для постановлення окремої ухвали у даній справі відсутні. За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.379 ЦПК України є підстави для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 січня 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2020 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Марчук В.С. Матківська М.В.