Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/317/20

Справа № 303/317/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 12 квітня 2021 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Готра Т.Ю., Кондор Р.Ю., з участю секретаря: Терпай С.М.. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 липня 2020 року у справі № 303/317/20 (Головуючий: Кость В.В.), - В С Т А Н О В И Л А : У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, мотивуючи тим, що 16 вересня 2006 року між нею та відповідачем був укладений шлюб зареєстрований Лохівською сільською радою, актовий запис № 09 від 16 верресня 2006 року та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). На протязі останніх двох років сімейне життя між позивачем та відповідачем почало погіршуватися і на даний час шлюбні відносини між ними фактично припинені. Вказує на те,що шлюб існує лише формально, примирення неможливе, збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам. Посилаючись на вказані обставини позивач просила шлюб укладений між нею та ОСОБА_1 розірвати та визначити місце проживання дітей за нею. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який 16 вересня 2006 року зареєстрований Лохівською сільською радою Мукачівського району, актовий запис №

09. Після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище « ОСОБА_2 ». Місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити з матір`ю - ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму 1 681 грн. 60 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування рішення, оскільки при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано його позицію, не враховано інтереси дітей, а сам суд підійшов до вирішення даної справи виключно з формальної точки зору. Відповідач вважає, що в даному випадку збереження сім`ї є можливим, оскільки вони з позивачем обоє дбають про дітей та один одного люблять. Просить рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 липня 2020 року скасувати та позовні вимоги позивача залишити без задоволення. Позивачем - ОСОБА_2 було подано відзив на апеляційну скаргу у якій просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 липня 2020 року залишити без змін. Зазначає, що через постійневживання відповідачем алкогольних напоїв, має агресивну поведінку відносно неї та дітей, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Тому, подальше подружнє життя з відповідачем та збереження шлюбу є не можливим. Також позивач стверджує, що дітей відповідач взагалі не виховує та не утримує матеріально. Аліменти ним не сплачуються ні в добровільному ні в примусовому порядку. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підляє задоволенню з наступних підстав. Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать розписки про вручення поштових відправлень, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований 16 вересня 2006 року Лохівською сільською радою, Мукачівського району, Закарпатської області, актовий запис №

9. Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 20 липня 2011 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 12 квітня 2011. Укладений між сторонами шлюб носить лише формальний характер і суперечить інтересам позивача. У цивільних, у тому числі, в сімейних відносинах особа діє вільно, при цьому, повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ст. 3 ч. 1 п.п. 1, 6, ст.ст. 12-14 ЦК України, ст.ст. 1, 7 СК України). Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 3 ч. 4, ст. 4 ч. 4, ст. 24 ч. 1 СК України, сім`я створюється на підставах, що не суперечать моральним засадам суспільства, шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки, примушування до шлюбу не допускається, кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання судом за позовом одного з подружжя, якщо судом з урахуванням обставин життя подружжя буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ст.ст. 104, 105, 110, 112 СК України). Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 14 травня 2020 року сторонам надавався строк на примирення. Позивач наполягає на тому, що збереження шлюбу є не можливим, а відповідачем не надано суду жодних доказів, які б спростовували правильність та справедливість рішення суду першої інстанції. Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно з частинами 2, 8, 9 та 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. У висновку поданому органом опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації від 27.04.2020 №02-26/337 зазначено, що зважаючи на відсутність у батька постійного доходу, враховуючи думку дітей, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання Дітей разом з матір`ю ОСОБА_2 . Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір`ю. Відповідачем, вимога щодо визначення місця проживання дітей за ним заявлена не була, і жодного доказу у спростування висновків суду першої інстанції ним не надано. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України судова колегія, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 14 квітня 2021 року. Головуючий Судді: