Постанова 4804 № 241/696/19

22-ц/804/668/21 241/696/19 Єдиний унікальний номер 241/696/19 Номер провадження 22-ц/804/668/21 ПОСТАНОВА І м е н е м У к р а ї н и 09 квітня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Биліни Т.І., суддів Лопатіної М.Ю., Мальцевої Є.Є., за участю секретаря Лазаренко Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 02 грудня 2020 року у складі суду Демочко Д.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно набутого майна подружжя, - в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 15 квітня 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Позовна заява ОСОБА_2 , мотивована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.08.2012 року до 29.06.2017 року, від якого дітей не мають. За спільні кошти подружжя, на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2015 р. придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному договорі титульним власником домоволодіння зазначена ОСОБА_1 , яка в ньому і зареєстрована. На теперішній час у домоволодінні він мешкає разом зі своїм сином від першого шлюбу ОСОБА_3 . Просив визнати за собою право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 зі всіма господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою. 11 листопада 2019 року відповідачка за основним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду зі зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільно набутого майна подружжя. Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , мотивована тим, що в період шлюбу за спільні кошти в 2015 році було придбано житловий будинок, який є предметом позову ОСОБА_2 , крім того, в період шлюбу за спільні кошти придбавалось рухоме майно, яке вона просить визнати спільною сумісною власністю та розподілити між сторонами в натурі: -машину шліфувальну кутову БІМ-ОЕЮІ, придбану 28.07.20.15 року, вартістю - 599 грн.; -шуруповерт 9КІІ , придбаний 04.2016 року, вартістю - 1099 грн.; -бинзокосу «БАБКО», придбану 08.09.2016 року вартістю - 2975 грн.; -насос «Водолей» 1,2-50, придбаний 05.09.2016 року, вартістю - 3795 грн.; -сварочний інверторний «Патон ВДИ -160Р» придбаний 04.2016року, вартістю - 4950 грн.; -уд.дрель електрична Иж-маш ДИП -1650, придбана 04.2016 року, вартістю - 936 грн.; -переносний рейсмусовий верстак ІЛГР, придбаний за 10 250 грн.; -пилу торцовочну ТН-МБ 2112, придбану за1291 грн. 17 коп.; -лобзик ЯТ-ЗБ85 , придбаний 08.12.2013 року, вартістю - 542 грн.30 коп.; -прицеп грузовий « Лев»( НОМЕР_1 ), придбаний 07.09.2016року, вартістю - 13 200 грн.; -машину ручну електричну ленточно-шлифувальну ЛШМ-76/900, придбану 28.07.2015 року, вартістю - 1437 грн. -пилу ручну електричну ЯеЬіг 1122, придбану за 3726 грн. -інкубатор БЕСТ-1000 - 3 штуки, вартість одного 17000 грн. Загальна вартість 51 000 грн. -теплу підлогу Евро-термо, придбану 17.09.2015 року, вартість 1215 грн. -лічильник електричної енергії ШК 2102, придбаний 12.04.2017 року, вартістю 1200 грн. Загальна вартість майна на суму 98215,47 грн. Визнати за нею право власності на наступне майно: -машину шліфувальну кутову БІМ-ОЕЮІ, придбану 28.07.20-15 року, вартістю - 599 грн.; -шуруповерт 9КІІ , придбаний 04.2016 року, вартістю - 1099 грн.; -бинзокосу «БАБКО», придбану 08.09.2016 року, вартістю - 2975 грн.; -насос «Водолей» 1,2-50, придбаний 05.09.2016 року, вартістю - 3795 грн.; -сварочний інверторний «Патон ВДИ -160Р» придбаний 04.2016року, вартістю - 4950 грн.; -уд.дрель електрична Иж-маш ДИП -1650, придбана 04.2016 року, вартістю - 936 грн.; -переносний рейсмусовий верстак ІЛГР, придбаний за 10 250 грн.; -пилу торцовочну ТН-МБ 2112, придбану за 1291,17 грн.; -лобзик ЯТ-ЗБ85 , придбаний 08.12.2013 році, вартістю - 542 грн.30 коп.; -прицеп грузовий « Лев»( НОМЕР_1 ), придбаний 07.09.2016року, вартістю - 13 200 грн.; -машину ручну електричну ленточно-шлифувальну ЛШМ-76/900, придбану 28.07.2015 року, вартістю - 1437 грн. -пилу ручну електричну ЯеЬіг 1122, придбану за 3726 грн. -теплу підлогу Евро-термо, придбану 17.09.2015 року, вартість 1215 грн. -лічильник електричної енергії ШК 2102, придбаний 12.04.2017 року, вартістю 1200 грн. Загальна вартість майна на суму 47 215 грн.47 коп. Відповідачу ОСОБА_2 виділити та визнати за ним право власності на: інкубатори БЕСТ-1000 - 3 штуки, вартість одного 17000 грн., загальна вартість трьох 51 000 грн. Внаслідок нерівності вартості часток рухомого майна, просила стягнути зі ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в сумі 1892,25 грн. Також ОСОБА_1 просила стягнути зі ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 36822,32 грн за майно придбане нею особисто після розірвання шлюбу, яке знаходиться в будинку і яким користується останній, та яке складається: -електричний водонагрівач «Lond 80 DRY» придбаний 11.11.2018 р., вартістю 4140,36грн. -маска зварювальна, придбана 08.10.2018 року, вартістю348,96грн., -пластикові вікна на загальну суму 16323 грн., -товари придбані для облаштування опалення на суму 11010,40грн, -меблеву стінку, придбану 10.01.2019року вартістю 5000грн. Крім того просила стягнути зі ОСОБА_2 понесені судові витрати за подачу позову в розмірі 1350 грн. 37 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано спільною сумісною власністю подружжя об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 67,4кв.м., житловою площею 34,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Вирішено питання щодо судового збору. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що вказане домоволодіння подружжя набуло у власність в період шлюбу, а тому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають право на це майно по 1/2 частині кожний. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що з доданих ОСОБА_1 доказів не вбачається, що перелічене в позові майно належить колишньому подружжю. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи Не погодившись з рішенням суду, відповідачка за основним позовом ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, а її позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано її доводи, та не враховані надані нею копії чеків на підтвердження придбання вище зазначеного майна в період шлюбу з позивачем ОСОБА_2 . Зазначає, що ОСОБА_2 не з`являвся до суду та не надавав будь-яких заяв про розгляд справи у його відсутності. 02 грудня 2020 року суддею було винесено оскаржуване рішення по справі. Судове засідання, відповідно до протоколу було розпочато о 15:05 хвилин та закінчено о 15:15 годині, а заяву ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності подав, згідно відповіді керівника апарату суду 02 грудня 2020 року о 16:25 годині. Тобто суддя провів судове засідання за відсутності заяви від позивача ОСОБА_2 , зазначивши в протоколі судового засідання її наявність. Вважає, що вказане грубе порушення процесуального права призвело до винесення незаконного рішення по справі. Доводи і заперечення інших учасників справи Відповідачка за основним позовом ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити та виділити їй перелічене в позові майно для здійснення підприємницької діяльності. Позивач за основним позовом ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає, обставини судом першої інстанції встановлено не повно, висновки зроблено без дотримання вимог законів, які регулюють спірні відносини. Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Згідно свідоцтва про шлюб, від 21.08.2012 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області, 21.08.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №167 (а.с.9). 29.06.2017 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Мангушським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №9.(а.с.10). Під час шлюбу сторонами придбано у спільну власність житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 68,4кв.м., житловою площею 34,1 кв. м. Домоволодіння складається з житлового будинку літ А-1, нежитлової прибудови літ. А( 1)-1, тамбура літ. а-1,сарая Б-1, льоху з шийкою Г/п, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер довідки 1158255047 від 04.03.2019 року та технічним паспортом на будинок від 20.03.2019 року. Факт набуття вищевказаного домоволодіння у спільну власність під час шлюбу підтверджено відповідачкою у зустрічній позовній заяві. (а.с.12-20). Оціночна вартість об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно звіту про оцінку майна, станом на дату оцінки з урахуванням сформованих соціально-економічних умов складає: 107943,00 грн. (а.с.7). Згідно довідки, виданої Виконавчим комітетом Ялтинської селищної ради, № 423 від 01.03.2019 р. ОСОБА_2 без реєстрації, фактично мешкає у АДРЕСА_1 зі своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8,21). Що стосується квитанцій, тех. паспортів та чеків відповідач за основним позовом ОСОБА_1 , можливо набула у власність різне рухоме майно, проте, з даних доказів не вбачається, що власник цього майна є саме ОСОБА_1 (а.с. 112-131), також з даних доказів не вбачається, що дане майно було набуто у сумісну власність в період шлюбу колишнього подружжя. Вказані обставини стали підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 55 Конституції України передбачено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя регулюється положеннями статті 65 СК України. В частині 1 ст.69 СК України зазначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Частиною 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та від 27 травня 2020 року у справі № 758/6805/17. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17. З урахуванням положень чинного законодавства, та оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 67,4кв.м., житловою площею 34,1 кв. м. набуто у власність в період шлюбу, тому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають право на це майно по 1/2 частині кожний. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції постановив незаконне рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання спільною власністю домоволодіння та його розподіл між сторонами в рівних частинах - непереконливі. Відповідач по первинному позову не надала жодних доказів, які б свідчили, що домоволодіння не є спільно нажитим майном подружжя, що позивач не приймав спільну участь коштами або працею в набутті майна. Більше того в своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що в період шлюбу за спільні кошти подружжя вони придбали в 2015 році житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 . Тому у вказаній частині рішення суду першої інстанції повинно бути залишене без змін. Проте, в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, в повному обсязі, рішення не відповідає вимогам законів, які регулюють спірні відносини. Згідно положень ст.12 ЦПК, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Відповідно ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. З рішення суду першої інстанції вбачається, що в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено внаслідок того, що з наданих ОСОБА_1 доказів не вбачається, що вказане в квитанціях, чеках, тех-паспортах майно було придбано в період шлюбу та належить саме колишньому подружжю. З вказаним висновком не можна погодитися, оскільки квитанції, чеки, тех-паспорти містять інформацію про дату придбання рухомого майна, яка відповідає періоду шлюбу сторін. Вище наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Згідно позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 22 березня 2021 року у справі № 522/5302/16-ц, ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Крім того, суд першої інстанції не був позбавлений можливості з`ясувати вказане питання та пересвідчитись в дійсності тверджень відповідача ОСОБА_1 шляхом отримання свідчень ОСОБА_2 . Відповідно ч.5 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В судовому засіданні апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_2 визнав, що під час шлюбу, з метою виконання умов гранту, він з відповідачем придбали перелічене в зустрічному позові рухоме майно за ціною вказаною відповідачем. Проте, просив відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки розподіл рухомого майна вже відбувся, відповідач вивезла з будинку рухоме майно вартість якого перевищує вартості майна, зазначеному в зустрічному позові. Колегія суддів апеляційної інстанції не може прийняти до уваги пояснення позивача щодо розподілу майна, який відбувся до звернення ОСОБА_1 до суду, через відсутність доказів вказаного. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Системне тлумачення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України дає підстави дійти висновку, що згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача у цій справі) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача у цій справі) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України. Верховний Суд у постанові від 26 березня 2021 року у справі № 414/277/17 зазначив, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. З огляду на вказане підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання спільної сумісної власності на нижче перелічене рухоме майно: -машину шліфувальну кутову БІМ-ОЕЮІ, придбану 28.07.20.15 року, вартістю - 599 грн.; -шуруповерт 9КІІ , придбаний 04.2016 року, вартістю - 1099 грн.; -бинзокосу «БАБКО», придбану 08.09.2016 року вартістю - 2975 грн.; -насос «Водолей» 1,2-50, придбаний 05.09.2016 року, вартістю - 3795 грн.; -сварочний інверторний «Патон ВДИ -160Р» придбаний 04.2016року, вартістю - 4950 грн.; -уд.дрель електрична Иж-маш ДИП -1650, придбана 04.2016 року, вартістю - 936 грн.; -переносний рейсмусовий верстак ІЛГР, придбаний за 10 250 грн.; -пилу торцовочну ТН-МБ 2112, придбану за1291 грн. 17 коп.; -лобзик ЯТ-ЗБ85 , придбаний 08.12.2013 року, вартістю - 542 грн.30 коп.; -прицеп грузовий « Лев»( НОМЕР_1 ), придбаний 07.09.2016року, вартістю - 13 200 грн.; -машину ручну електричну ленточно-шлифувальну ЛШМ-76/900, придбану 28.07.2015 року, вартістю - 1437 грн. -пилу ручну електричну ЯеЬіг 1122, придбану за 3726 грн. -інкубатор БЕСТ-1000 - 3 штуки, вартість одного 17000 грн. Загальна вартість 51 000 грн. -теплу підлогу Евро-термо, придбану 17.09.2015 року, вартість 1215 грн. -лічильник електричної енергії ШК 2102, придбаний 12.04.2017 року, вартістю 1200 грн. Загальна вартість майна, яке є спільною сумісною власністю сторін дорівнює 98215,47 грн. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає можливим визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на наступне майно: -машину шліфувальну кутову БІМ-ОЕЮІ, придбану 28.07.20-15 року, вартістю - 599 грн.; -шуруповерт 9КІІ , придбаний 04.2016 року, вартістю - 1099 грн.; -бинзокосу «БАБКО», придбану 08.09.2016 року, вартістю - 2975 грн.; -насос «Водолей» 1,2-50, придбаний 05.09.2016 року, вартістю - 3795 грн.; -сварочний інверторний «Патон ВДИ -160Р» придбаний 04.2016року, вартістю - 4950 грн.; -уд.дрель електрична Иж-маш ДИП -1650, придбана 04.2016 року, вартістю - 936 грн.; -переносний рейсмусовий верстак ІЛГР, придбаний за 10 250 грн.; -пилу торцовочну ТН-МБ 2112, придбану за 1291,17 грн.; -лобзик ЯТ-ЗБ85 , придбаний 08.12.2013 році, вартістю - 542 грн.30 коп.; -прицеп грузовий « Лев»( НОМЕР_1 ), придбаний 07.09.2016року, вартістю - 13 200 грн.; -машину ручну електричну ленточно-шлифувальну ЛШМ-76/900, придбану 28.07.2015 року, вартістю - 1437 грн. -пилу ручну електричну ЯеЬіг 1122, придбану за 3726 грн. Загальна вартість майна розподіленого на користь ОСОБА_1 дорівнює 44 800,47 грн.. Відповідачу ОСОБА_2 виділити та визнати за ним право особистої власності на: інкубатори БЕСТ-1000 - 3 штуки, вартість одного 17000 грн., загальна вартість трьох 51 000 грн. Внаслідок нерівності вартості часток рухомого майна зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю між вартістю часток у спільній сумісній власності в сумі 3099,77грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 права особистої власності на теплу підлогу Евро-термо, придбану 17.09.2015 року, вартість 1215 грн та лічильник електричної енергії ШК 2102, придбаний 12.04.2017 року, вартістю 1200 грн. слід відмовити. Як було встановлено з пояснень сторін в судовому засіданні, перелічене майно змонтоване, його корисні властивості споживаються користувачами будинку до складу яких віднесено ОСОБА_1 , оскільки домоволодіння розподілене навпіл. Крім того не підлягають задоволенню і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення зі ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 36 822 грн. 32 коп. за майно придбане нею особисто після розірвання шлюбу, яке знаходиться в будинку і яким користується останній, та яке складається з наступного: -електричний водонагрівач «Lond 80 DRY» придбаний 11.11.2018 р., вартістю 4140,36грн. -маска зварювальна, придбана 08.10.2018 року, вартістю348,96грн., -пластикові вікна на загальну суму 16323 грн., -товари придбані для облаштування опалення на суму 11010,40грн, -меблеву стінку, придбану 10.01.2019року вартістю 5000грн. Відмова в задоволенні зустрічного позову в цій частині обґрунтована тим, що ОСОБА_1 просила здійснити поділ спільного майна подружжя, а вище перелічене майно за її твердженням не є таким. Позивачка за зустрічним позовом обрала не вірний спосіб захисту порушеного права, вона не позбавлена права витребувати майно із чужого незаконного володіння. Проте вона не наділена правом зобов`язати протилежну сторону прийняти належне їй майно та сплатити за нього грошові кошти. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За вказаних обставин доводи відповідачки за основним позовом про незаконність судового рішення є частково обґрунтованими. Тому постановлене судом першої інстанції рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог слід скасувати та постановити нове про часткове їх задоволення. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, проте, не повно та не всебічно дослідив наявні у справі докази, не дав їм належну оцінку, не правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив не законне й необґрунтоване рішення в частині розгляду зустрічних позовних вимог, яке не відповідає вимогам матеріального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням вимог чинного законодавства та повинно бути частково скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно положень ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат сплатити різницю іншій стороні, у такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 1079,43грн., проте, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме на 74,9% та розмір судового збору, сплаченого при зверненні до суду при подачі зустрічного позову в сумі 1350,37грн., з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 67,93грн. Повний текст постанови виготовлено 13 квітня 2021 року. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 02 грудня 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та змінити в частині стягнення судового збору. Позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухоме майно, придбане під час шлюбу: - машину шліфувальну кутову Б ІМ-ОЕЮІ, вартістю - 599 грн.; - шуруповерт 9КІІ, вартістю - 1099 грн.; - бинзокосу «БАБКО», вартістю - 2975 грн.; - насос «Водолей» 1,2-50, вартістю - 3795 грн.; - сварочний інверторний «Патон ВДИ -160Р», вартістю - 4950 грн.; - дрель електричну Иж-маш ДИП -1650, вартістю - 936 грн.; - переносний рейсмусовий верстак ІЛГР, вартістю 10 250 грн.; - пилу торцовочну ТН-МБ 2112, вартістю 1291,17 грн.; - лобзик ЯТ-ЗБ85 , вартістю - 542,30 грн; - прицеп грузовий «Лев»( АН 2326 ХМ) , вартістю - 13 200 грн.; - машину електричну ленточно-шлифувальну ЛШМ-76/900, вартістю - 1437 грн. - пилу ручну електричну ЯеЬіг 1122, вартістю 3726 грн. - інкубатор БЕСТ-1000 в кількості 3 штук, вартістю одного 17000 грн. Загальна вартість трьох 51 000 грн. Загальна вартість рухомого майна дорівнює: 95800,47грн. Визнати право власності за ОСОБА_1 на рухоме майно: - машину шліфувальну кутову Б ІМ-ОЕЮІ, вартістю - 599 грн.; - шуруповерт 9КІІ, вартістю - 1099 грн.; - бинзокосу «БАБКО», вартістю - 2975 грн.; - насос «Водомей» 1,2-50, вартістю - 3795 грн.; - сварочний інверторний «Патон ВДИ -160Р», вартістю - 4950 грн.; - дрель електричну Иж-маш ДИП -1650, вартістю - 936 грн.; - переносний рейсмусовий верстак ІЛГР, вартістю 10 250 грн.; - пилу торцовочну ТН-МБ 2112, вартістю 1291,17 грн.; - лобзик ЯТ-ЗБ85 , вартістю - 542,30 грн; - прицеп грузовий «Лев»( АН 2326 ХМ) , вартістю - 13 200 грн.; - машину електричну ленточно-шлифувальну ЛШМ-76/900, вартістю - 1437 грн. - пилу ручну електричну ЯеЬіг 1122, вартістю 3726 грн. Загальною вартістю 44800,47грн. Визнати право власності за ОСОБА_2 на рухоме майно: - інкубатор БЕСТ-1000 в кількості 3 штук, вартістю одного 17000 грн. Загальна вартість трьох 51 000 грн. Загальна вартість рухомого майна дорівнює: 51000 грн. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між вартістю часток у спільній сумісній власності в сумі 3099,77грн. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 67,93грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: М.Ю. Лопатіна Є.Є. Мальцева