Постанова 4873 № 910/7291/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" березня 2021 р. Справа№ 910/7291/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Руденко М.А. суддів: Поляк О.І. Пономаренка Є.Ю. при секретарі: Реуцькій Т.О. представники сторін у судове засідання не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року у справі №910/7291/20 (суддя Привалов А.І.) за позовом товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Моторне (транспортного) страхового бюро України про стягнення 9 741,00 грн. ,- В С Т А Н О В И В: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 36 360,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після виплати страхового відшкодування потерпілій особі (ФОП Фесенко О.С.) по ДТП, яка відбулася 26.05.2016 у м. Хмельницькому за участю застрахованого автомобіля "Нісан" д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля "Хундай" Д.Н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , до позивача перейшло право вимоги до винної в ДТП особи. Проте, оскільки винна особа належить до окремої категорії громадян України та має посвідчення учасника бойових дій, тому обов`язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе МТСБУ. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2020 прийнято заяву Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. Вирішено позовні вимоги розглядати в межах нової ціни позову в розмірі 9741,00 грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що оскільки обґрунтованим розміром страхового відшкодування є сума 26 619,43 грн., а відтак підстави для задоволення позову в сумі 9741,00 грн. відсутні. Не погодившись з вказаним рішенням, товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року у справі №910/7291/20 повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність у програмі «AudaHistory» відомостей про заміну та ремонт деталей автомобіля не може бути належним доказом того, що відповідний ремонт дійсно проводився, оскільки вказана програма надає можливість встановити, чи проводився розрахунок вартості ремонту, що не може свідчити як про наявність достовірних відомостей щодо пошкодження автомобіля, так і про проведення його ремонту. Апелянт зазначає, що з наданих відповідачем витягів з програмного комплексу «AudaHistory» щодо розрахунку вартості ремонту автомобіля неможливо встановити характер проведеного ремонту, та, відповідно, визначити, чи підпадає такий ремонт під обмеження, визначені п.п. «б» п. 7.39 Методики. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 (з урахуванням ухвали від 04.02.2021 про виправлення описки) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7291/20 та призначено справу до розгляду на 16.03.2021. 22.02.2021 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення. Представники сторін у судове засідання 16.03.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 16.03.2021 за відсутності представників сторін Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.12.2015 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (страховик) та Фізичною особою-підприємцем Фесенко Олександром Степановичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06-05R/24-320-00147 (а.с. 67), відповідно до умов якого було застраховано автомобіль Nissan Qashqai, державний номер НОМЕР_3 , в тому числі за страховим ризиком - ДТП. З постанови Хмельницького міськрайонного суду від 23.06.2016 вбачається, що 26.05.2016 о 17 год. 20 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_4 , у м. Хмельницькому по вул. Подільській проявив неуважність, не оцінив дорожньої обстановки, в порушення правил дорожнього руху не дотримався безпечної дистанції руху та допустив зіткнення з автомобілем Nissan Qashqai, державний номер НОМЕР_3 , у зв`язку із чим автомобілі отримали механічні пошкодження. Даною постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зв`язку з наведеними обставинами 25.07.2016 страхувальник звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування. (а.с. 74) Згідно з рахунком № Сч-ГИ-1265 від 15.06.2016 вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Qashqai, державний номер НОМЕР_3 становив 54 099,90 грн. (а.с. 77) 15.07.2016 року між ТДВ СК "Альфа-Гарант" та потерпілою особою ОСОБА_1 було укладено угоду про розмір страхового відшкодування, якою сторони погодили страхове відшкодування в розмірі 36 360,00 грн. Позивачем було складено страховий акт № СТ/16/0096 від 26.07.2016, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 36 360,00 грн., яка оплачувалась наступним чином - 10 360,00 грн. зараховувалась в рахунок сплати чергового страхового платежу за договором страхування; 26 000,00 грн. - фактичне перерахування на особистий рахунок страхувальника. Кошти в розмірі 26 000,00 грн. були перераховані позивачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 25186 від 26.07.2016. (а.с. 82), а 10 360,00 грн. зараховані в якості сплати чергового страхового платежу за договором страхування, що підтверджується карткою по рахунку позивача. (а.с. 83) 21.07.2017 та 04.01.2018 позивач звертався до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування. Проте, як вказує позивач у позовній заяві, відповідач жодним чином не відреагував на заяву та не здійснив виплату страхового відшкодування, у зв`язку з чим позивач звернувся з заявленим позовом до відповідача про стягнення 36 360,00 грн. страхового відшкодування. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було надано платіжне доручення № 1480041 від 09.07.2020 про сплату частини суми страхового відшкодування у розмірі 26 619,43 грн., у зв`язку з чим позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 9 741,00 грн., яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що оскільки обґрунтованим розміром страхового відшкодування є сума 26 619,43 грн., відтак підстави для задоволення позову в сумі 9741,00 грн. відсутні. Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. За приписами статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до статей 8, 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України "Про страхування"). Положеннями статті 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно з платіжним дорученням № 25186 від 26.07.2016 та картки з рахунку позивача фактично оплатив страхувальнику 36 360,00 грн. страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, відтак страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. При цьому, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України. Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі Закон) закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах. Як вказувалось вище, вина особи, яка керувала автомобілем марки Нyundai Accent, державний номер НОМЕР_4 , встановлена у постанові Хмельницького міськрайонного суду від 23.06.2016 у справі 686/11666/16-ц. Пунктом 13.1 вказаного вище Закону визначено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу " Нyundai Accent, державний номер НОМЕР_4 , на момент ДТП застрахована не була, оскільки водій належить до пільгової категорії осіб, визначених пунктом 13.1. статті 13 Закону. Згідно із Законом МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 39.1 статті 39). МТСБУ має ряд важливих завдань, до яких належить, у тому числі, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом (підпункт 39.2.1 пункту 39.2 статті 39). Законом № 1961-ІV чітко визначено умови, за яких МТСБУ здійснює відшкодування страхових коштів. Відповідно до підпункту 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону № 1961-ІV для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому, крім інших, створено фонд захисту потерпілих у ДТП (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до підпункту "г" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-ІV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону. Положеннями ч. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону визначено, що у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону № 1961-ІV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону). Так, оскільки винна в настанні ДТП особа - ОСОБА_2 є учасником бойових дій, то відповідно до пп 41.1, ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону. За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту. Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, винною у вчиненні ДТП та на яку поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону, покладено на МТСБУ у межах, встановлених цим Законом. Таким чином, відповідач як особа, яка здійснює відшкодування шкоди за особу, винну у вичинені ДТП у даному випадку (п. 13.1. ст. 13 Закону), на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Колегія суддів відзначає, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 та № 910/12722/18 від 03.07.2019. На підтвердження розміру завданої шкоди внаслідок ДТП позивачем було надано рахунок № Сч-ГИ-1265 від 15.06.2016, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Qashqai, державний номер НОМЕР_3 становив 54 099,90 грн. 15.07.2016 року між ТДВ СК "Альфа-Гарант" та потерпілою особою ОСОБА_1 було укладено угоду про розмір страхового відшкодування, якою сторони погодили страхове відшкодування в розмірі 36 360,00 грн. Позивачем було складено страховий акт № СТ/16/0096 від 26.07.2016, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 36 360,00 грн., яка оплачувалась наступним чином - 10 360,00 грн. зараховувалась в рахунок сплати чергового страхового платежу за договором страхування; 26 000,00 грн. - перерахування на особистий рахунок страхувальника. Кошти в розмірі 26 000,00 грн були перераховані позивачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 25186 від 26.07.2016, а 10 360,00 грн. зараховані в якості сплати чергового страхового платежу за договором страхування, що підтверджується карткою по рахунку позивача. Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2020 відповідач сплатив позивачу частину суми страхового відшкодування в розмірі 26 619,43 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1480041 від 09.07.2020. (а.с. 113) Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу деталей, а саме в сумі 26 619,43 грн. Однак, як слідує з матеріалів справи, позивачем було вірно визначено вартість страхового відшкодування без врахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля, що, на думку колегії суддів, є обґрунтованим з огляду на наступне. З рішення суду першої інстанції та відзиву відповідача слідує, що застосовуючи коефіцієнт фізичного зносу при визначенні вартості пошкодженого автомобіля останні послались на п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092, згідно з яким винятками стосовно використання вимог п. 7.38 Методики є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходив з того, що до дати спірної ДТП Автомобіль відновлювався ремонтом у 2013 році, посилаючись на надані відповідачем витяги з програмного комплексу AudaHistorу (а.с.115-117). Із вказаних витягів слідує, що у програмному комплексі AudaHistorу наявні дані щодо того, що 27.08.2013 проводився ремонт пошкодженого автомобіля. Однак, на думку колегії суддів, наявність вказаних відомостей не може бути належним доказом того, що відповідний ремонт дійсно проводився, оскільки вказана програма надає можливість встановити лише, чи проводився розрахунок вартості ремонту, що не може свідчити як про наявність достовірних відомостей щодо пошкодження автомобіля, так і про проведення його ремонту. Слід зазначити і про те, що п.п. "б" п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092, встановлює виключення щодо незастосування вимог п. 7.38 Методики у випадку коли складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом, а саме - крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини), проте з наданих відповідачем витягів з програмного комплексу AudaHistorу щодо розрахунку вартості ремонту Автомобіля неможливо встановити характер проведеного ремонту та, відповідно, визначити, чи підпадає такий ремонт під обмеження, визначені п.п. "б" п. 7.39 Методики. Враховуючи обставини, які встановлені вище, а саме не доведення обставин пошкодження автомобіля та проведення його ремонту до настання спірного ДТП, колегія суддів дійшла висновку про те, що коефіцієнт фізичного зносу в даному випадку дорівнює нулю. Крім того, судом першої інстанції, приймаючи в якості доказу розрахунок розміру регламентної виплати, здійсненої відповідачем, не було враховано, що наявна в матеріалах справи копія такого розрахунку не підписана самим відповідачем. А тому, враховуючи вказані вище обставини, позивач має право на стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 9 740,57 грн. (36 360,00 грн. які були сплачені позивачем на користь страхувальника - 26 619,43 грн. - сума, оплачена відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції), а тому позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню частково. Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. За таких обставин справи, враховуючи вимоги та доводи сторін, апеляційна скарга товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" підлягає частковому задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,- П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року у справі №910/7291/20 задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2020 року у справі №910/7291/20 скасувати, ухваливши нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, РУСАНІВСЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 8, код 21647131) на користь товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, місто Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26, код 32382598) 9 740,57 грн. страхового відшкодування та 2 101,91 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, РУСАНІВСЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 8, код 21647131) на користь товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, місто Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26, код 32382598) 3 152,87 грн. судового збору з подачу апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/7291/20 повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 14.04.2021. Головуючий суддя М.А. Руденко Судді О.І. Поляк Є.Ю. Пономаренко