Постанова 4824 № 753/8902/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/620/2021 справа № 753/8902/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва, постановлене суддею Лужецькою О.Р. 15 вересня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», третя особа: Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» про скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И Л А : У травні 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача КП виконавчого органу КМР (КМДА) «Київтеплоенерго», третя особа: комунальний концерн «Центр комунального сервісу», в якому просить визнати заборгованість ОСОБА_2 перед КП «Київтеплоенерго» за центральне опалення у розмірі 34 829 грн. 39 коп. безпідставною та такою, яка підлягає скасуванню та зобов`язати КП «Київтеплоенерго» видати довідку ОСОБА_2 про відсутність заборгованості, обґрунтовував тим, що відповідно до свідоцтва про право власності від 31.07.2003 року позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , користується послугами з центрального опалення квартири, що надаються відповідачем. Зазначає, що вчасно сплачував нараховану плату за централізоване опалення, однак в рахунку, що надійшов позивачу у жовтні 2019 року в графі перерахунок та в графі борг було зазначено, що у споживача наявна заборгованість за централізоване опалення в розмірі 34 829 грн. 39 коп. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», третя особа: Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» про скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, обґрунтовуючи тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не надав належної оцінки доказам, дійшов невірного висновку про відмову в позові. Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначено, що у відповідності до статті 16 ЦК України позивач не обмежений у можливості вибору способу захисту свого порушеного права. При цьому, згідно ст. 5 ЦПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При здійсненні перерахунку відповідачем позивачу було неправомірно нарахована заборгованість, у зв`язку із чим він звернувся до суду. Апелянт зазначає, що позовні вимоги позивачки про визнання заборгованості безпідставною та її скасування узгоджується із ч. 2 ст. 16 ЦК України, якою передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг є різновидом претензії, і чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, отже, споживач у випадку пред`явлення до нього вимог про стягнення таких нарахувань вправі заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 31.07.2003 року. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що користується послугами з центрального опалення зазначеної квартири, що надаються КП «Київтеплоенерго», та вчасно виконує свої обов`язки по оплаті за надані послуги, однак в рахунку-повідомленні в графі перерахунок та в графі борг було зазначено, що у споживача наявна заборгованість за централізоване опалення в розмірі 34 829 грн. 39 коп. Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на вересень 2019 року у споживача наявна заборгованість за централізоване опалення в розмірі 34 829 грн. 39 коп. (а.с.49). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». Згідно зі статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до частин першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту скасування заборгованості за централізоване опалення, без вирішення питання про цивільно-правові наслідки вчинення таких дій. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5889/16-ц (провадження № 61-909св17), оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у виді скасування заборгованості перед КП «Київтеплоенерго» за центральне опалення у розмірі 34 829 грн. 39 коп. є безпідставним, так як відповідачем лише заявлено про існування такого боргу, але право позивача ще не порушено, так як відповідачем не заявлено вимоги про стягнення зазначеної суми. Крім того, вимога щодо зобов`язання КП «Київтеплоенерго» видати позивачу довідку про відсутність заборгованості не відновить його порушене право. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 13 квітня 2021 року. Суддя - доповідач: Судді: