Постанова 4824 № 753/7577/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/3595/2020 справа № 753/7577/18 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва, постановленого суддею Коренюк А.М. 12 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей як представника органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про передачу дитини для її проживання батьку за наслідками невиконання матір?ю дитини рішення суду щодо участі батька у вихованні дитини, У С Т А Н О В И Л А : У квітні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дарницької РДА в м. Києві, про передачу дитини для її проживання батьку за наслідками невиконання матір?ю дитини рішення суду щодо участі батька у вихованні дитини. На обґрунтування позовних вимог вказував, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу та порядку участі у вихованні дитини. Зобов?язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дочки і встановлений наступний час спілкування з дитиною без присутності матері дитини: кожної середи з 19 год. 00 хв. до 20 год. 30 хв., кожної п?ятниці з 19 год. 00 хв. до 20 год. 30 хв., кожної неділі з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. Проте, вказане рішення суду відповідачем ОСОБА_2 не виконується з травня 2018 року, що є підставою для передачі дитини для проживання з батьком, відповідно до ч. 4 ст. 159 СК України. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей як представника органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про передачу дитини для її проживання батьку за наслідками невиконання матір?ю дитини рішення суду щодо участі батька у вихованні дитини відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи. На обґрунтування апеляційної скарги, вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення суду, а саме, акти державного виконавця про неможливість виконати рішення суду, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 08.02.2019, витяг із ЄРДР відносно відповідача про внесення відомостей про кримінальне провадження щодо невиконання рішення суду. Окрім того, позивачем були надані чисельні звернення позивача до органів поліції з приводу неможливості спілкування з дитиною та свідомого невиконання відповідачем рішення суду про участь позивача у вихованні дитини. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу із підстав, що викладені в ній та просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Відповідач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності підстав для передачі дитини для проживання з батьком, що в інтересах дитини є проживання дівчинки у звичному середовищі разом із сім`єю. Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судом установлено, що під час цивільних відносин без реєстрації шлюбу, у позивача та відповідача народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 7). Після припинення відносин між сторонами, дочка постійно проживає з матір?ю. Відповідач ОСОБА_2 одружена, перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого має старшу дочку, окрім дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 проживає в сім?ї матері, зі старшою сестрою та чоловіком відповідача. На час розгляду цієї справи ОСОБА_3 має повних 5 років, відвідує дитячий садочок, перебуває на утриманні матері. Судом установлено, що у сторін виникають непорозуміння, що ставали підставою для існування складних конфліктних ситуацій щодо участі позивача, як батька, у вихованні дитини та ставали наслідком звернень до правоохоронних та судових органів, що визнається сторонами. Судом установлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу та порядку участі у вихованні дитини. Зобов?язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дочки й встановлений наступний час спілкування з дитиною без присутності матері дитини: кожної середи з 19 год. 00 хв. до 20 год. 30 хв., кожної п?ятниці з 19 год. 00 хв. до 20 год. 30 хв., кожної неділі з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. (а.с. 5 - 6). Рішення набрало законної сили. Як убачається із матеріалів справи, за заявою позивача до Дарницького УП ГУ НП України в м. Києві від 13.06.2018 та за поданням державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 10 січня 2019 року щодо невиконання відповідачем рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року про визначення способу та порядку участі батька у вихованні дитини, внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР (а.с. 35 - 6, 41 - 42, 43). Згідно з частинами другою, восьмою, дев?ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім?ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сім?я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім?ї разом з батьками або в сім?ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов?язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов?язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно із ч.1ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов?язків щодо дитини. Отже, обов?язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов?язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Згідно з ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов?язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Таким чином, законодавством України закріплено обов?язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов?язок не чинити цьому перешкоди. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов?язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути забезпечені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. Звертаючиcь до суду із позовом, позивач ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється та не виконує рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року, яким її було зобов?язано не чинити перешкоди у спілкуванні батька з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено способи участі батька у вихованні, спілкуванні. Відповідно до ч.4 ст.159 СК України у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Разом із тим, вказана правова норма передбачає право суду, а не обов?язок передати дитину для проживання тому з батьків, хто проживає окремо у разі ухилення від виконання рішення суду. При вирішення цього спору слід враховувати як факт ухилення від виконання рішення суду щодо способів участі у вихованні дитини одного з батьків, так і інші обставини, а саме інтереси дитини, її вік, стан здоров?я, прихильність до кожного з батьків тощо. При ухваленні рішення про відмову в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку та дав належну правову оцінку тим обставинам, що інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, по-друге , у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному спокійному та стійкому середовищі, яким є сім`я відповідача, де фактично від народження проживає дівчинка. Таким чином колегія суддів прийшла до висновку про те, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини і в першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже потім права батьків. Згідно з частинами четвертою та п?ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов?язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв?язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Як убачається із наданого висновку комісії Органу опіки та піклування Дарницької РДА у м. Києві №101-10686/03 від 21.11.2019, житлово - побутові умови створені як у батька дитини так і у матері (акти обстеження умов проживання від 08.11.2019). Наразі дитина ОСОБА_3 проживає із матір?ю. Вирішення питання передачі дитини для проживання з тим з батьків, хто проживає окремо, у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, Комісією не передбачено (а.с.82-83). Враховуючи, що при вирішенні питання щодо зміни місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, яка, як встановлено, від народження і по даний час постійно проживає разом з матір?ю, сестрою та чоловіком матері, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відібрання дитини від матері проти її волі може стати інтенсивною психологічною травмою для дівчинки, оскільки у внутрішньому психологічному сприйнятті дитини це насильницька втрата найближчої та найзначимішої людини, втрата захищеності та опори. В рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров?ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегіясуддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 21 лютого 2020 року. Суддя - доповідач: Судді: