Ухвала КАС ВС № 320/666/19

УХВАЛА 09 квітня 2021 року Київ справа №320/666/19 адміністративне провадження №Зі/9901/35/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мороз Л.Л., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., Бевзенка В.М. та Желєзного І.В. від участі у розгляді справи №320/666/19 за позовом ОСОБА_1 до Міського голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, Броварської міської ради Київської області про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 9 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9 березня 2021 року для касаційного розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів Верховного Суду: суддя-доповідач Берназюк Я.О., суддя Бевзенко В.М. та суддя Желєзний І.В. 17 березня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід усьому складу колегії суддів Верховного Суду, визначеному для касаційного розгляду справи №320/666/19. Заява обґрунтована тим, що судді Берназюк Я.О., Бевзенко В.М. та Желєзний І.В. у справах №361/1495/16-а, №361/4236/17, №361/3000/17 та №361/4237/17, в яких позовні вимоги є аналогічними тим, які заявлені у справі №320/666/19, прийняли суперечливі та незаконні судові рішення. Вказане, на думку ОСОБА_1 , свідчить, що судді мають упереджене ставлення до позивача і, ймовірно, мають певний інтерес у результатах розгляду справи, що ставить під сумнів незалежність та безсторонність вказаних суддів під час касаційного розгляду справи №320/666/19. За результатами розгляду вказаної заяви про відвід, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 05.04.2021 визнала відвід необґрунтованим, передала заяву позивача про відвід суддів для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу заяву позивачки про відвід суддів 07.04.2021 передано на розгляд судді Мороз Л.Л. Перевіривши заяву, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення відводу з огляду на таке. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими». Крім того, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява N 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява N 21722/11). При цьому, заявником не наведено, а судом не встановлено обставин, які б безпосередньо свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість суддів Верховного Суду щодо нього. Разом з цим, під час розгляду заяви встановлено, що фактично позивач незгодний із прийнятими рішеннями цих суддів у інших справах. У зв`язку з цим слід зазначити, що згідно з частиною четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Отже, з огляду на наведені положення статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, у задоволенні заяви про відвід суддів слід відмовити. Керуючись статтями 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., Бевзенка В.М. та Желєзного І.В. від участі у розгляді справи №320/666/19. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... Л.Л. Мороз, Суддя Верховного Суду