Ухвала КЦС ВС № 646/5544/20

Ухвала Іменем України 07 серпня 2023 року м. Київ справа № 646/5544/20 провадження № 61-10567ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 травня 2021 року у складі судді: Теслікової І. І., та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дорош А. І., Дряниця Ю. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року (справа № 520/6727/19) визнано неправомірними дії прокуратури Харківської області стосовно неналежного розгляду заяв від 17 грудня 2018 року та 01 лютого 2019 року щодо неприйняття його, позивача, на особистий прийом прокурором Харківської області та зобов`язано повторно розглянути такі заяви. ОСОБА_1 зазначає, що 27 грудня 2013 року звертався до прокурора Харківської області із заявою про злочин, вчинений головою правління гаражно-будівельного кооперативу «Ясна Поляна» Мартиненком С. В., відомості щодо якого 14 січня 2014 року внесені до ЄРДР № 12014220100000088 за частиною першою статті 190 КК України. Від дати внесення відомостей про злочин до ЄРДР позивачем було подано близько 50 скарг щодо бездіяльності прокурорів, слідчих у вказаному кримінальному провадженні. За наслідками розгляду деяких із таких скарг, ухвалою слідчого-судді від 06 лютого 2018 року (справа № 639/7554/17) визнано неправомірною бездіяльність слідчого СВ Новобаварського відділу поліції ГУ НП в Харківській області Воробйової В. Я. щодо невиконання процесуальних дій за його клопотанням та зобов`язано вчинити належні дії. Також ухвалою слідчого-судді від 08 вересня 2020 року зобов`язано прокурора Новобаварського відділу ХМП № 2 у встановлений законом строк та порядок надати позивачу відповідь на його скаргу із зазначенням проведених дій на виконання ухвал слідчих-суддів від 16 червня 2020 року та від 24 липня 2020 року станом на час надання відповіді, а також щодо належного оформлення матеріалів кримінального провадження. Зазначена бездіяльність спричинила позивачу значну моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях та негативних переживаннях щодо тривалості кримінального провадження та бездіяльності слідчих при його розслідуванні. Дані обставини викликають у нього дискомфорт та почуття несправедливості, як громадянина України, змушують у судовому порядку захищати свої конституційні права. Позивач просив стягнути на його користь 1 080 000 грн компенсації моральної шкоди. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 5 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доводи позивача про завдання йому тривалих моральних страждань неправомірними діями, бездіяльністю посадовими особами органу досудового розслідування знайшли своє підтвердження в матеріалах справи. Суд виходив з того, що ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання, які полягали у зміні нормального життєвого ритму у зв`язку з необхідністю неодноразово звертатись до правоохоронних та судових органів за захистом своїх прав, гарантованих законом. Проте суд не погодився із заявленим позивачем розміром моральної шкоди, який всупереч загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність є надмірним відшкодуванням. Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходив із положень статей 23, 1174 ЦК України та відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності, розумності та зробив висновок про наявність підстав для стягнення з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 травня 2021 року змінено в частині розподілу судових витрат, компенсувавши їх за рахунок держави. В іншій частині рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 травня 2021 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди та розміру відшкодування, що відповідає засадам цивільного судочинства. Позивачем виконано процесуальний обов`язок з доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та на підставі чинних судових рішень, якими встановлені бездіяльність слідчого СВ Новобаварського відділу поліції ГУ НП в Харківській області Воробйової В. Я. (ухвала слідчого-судді від 06 лютого 2018 року у справі № 639/7554/18) та прокуратури Харківської області (рішення суду від 19 серпня 2019 року у справі № 520/6727/19), доведено неправомірні дії органів досудового розслідування, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги викладеного не спростовують, оскільки зводяться до загального цитування положень статей 1174, 1176 ЦК України. Натомість у цій справі наявними є складові цивільно-правової відповідальності, визначені статтею 23 цього Кодексу, а саме: наявність моральної шкоди, що полягає у зміні нормального життєвого ритму у зв`язку з необхідністю неодноразово звертатись до правоохоронних та судових органів за захистом своїх прав, гарантованих законом. Оскільки порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку правоохоронних органів завжди викликають негативні емоції; протиправність діяння її заподіювача, встановлені судовими рішеннями; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, що презюмуються. Також апеляційний суд відхилив твердження відповідача, які обґрунтовані практикою Європейського суду з прав людини, сформованою у рішеннях «Перна проти Італії» від 25 липня 2001 року, «Білуха проти України» від 09 лютого 2007 року, а також практикою Верховного Суду, за змістом якої визнання судом порушення саме по собі становить достатньої справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі, колегія суддів відхиляє, як безпідставні. Оскільки моральна шкода не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення. При цьому колегія суддів враховувала, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, яке заподіює значні незручності, розчарування, погіршення стану здоров`я та психологічні страждання (біль) через недотримання, кваліфікуються як такі, що завдають моральної (нематеріальної) шкоди, яка підлягає компенсації на засадах справедливості. Наведене відповідає практиці Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 320/666/19. При зміні рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд виходив з вимог частини шостої статті 141 ЦПК України та враховував, що позивач не сплачував судовий збір на підставі пункту 13 частини другої статті 2 Закону України «Про судовий збір», а тому зробив висновок про те, що судові витрати в суді першої інстанції у розмірі 100,00 грн, які суд першої інстанції стягнув з відповідачів у рівних частках на користь держави, слід віднести на рахунок держави. 11 липня 2023 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 травня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 31 липня 2023 року касаційну скаргу та додані матеріали, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу, передано судді-доповідачу Крату В. І. Підставою касаційного оскарження судових рішень заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17; від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц. Касаційна скарга мотивована тим, що: в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не можу свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди; таким чином, посилання позивача на задоволення судами її скарг та зобов`язання вчинити певні дії, не свідчить про протиправність дій працівників органів Харківської обласної прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, ураховуючи те, що її права та інтереси були поновлені; в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіюваною шкодою; у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 указано, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди; однак, позивачем не надано доказів, які підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльність) працівників органів Харківської обласної прокуратури та шкодою, яка за її твердженням, була заподіяна; при ухваленні рішення, суди обмежились констатацією факту спричинення позивачу моральних страждань. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року (справа № 639/7554/18) визнано неправомірною бездіяльність слідчого СВ Новобаварського відділу поліції ГУ НП в Харківській області Воробйової В. Я. щодо невиконання процесуальних дій за клопотанням ОСОБА_1 від 12 грудня 2017 року по кримінальному провадженню №12014220500000088 від 14 січня 2014 року; зобов`язано слідчого СВ Новобаварського відділу поліції ГУ НП у Харківській області Воробйову В. Я. протягом 3 днів з моменту отримання ухвали суду направити на адресу потерпілого ОСОБА_1 мотивовану відповідь щодо виконання клопотання ОСОБА_1 від 12 грудня 2017 року про направлення письмового запиту до Харківської міської ради Харківської області про введення в експлуатацію ГБК «Ясна Поляна» за адресою: м. Харків, вул. Катаєва, 28-А, та виділення земельної ділянки за цією адресою, про отримання плану цієї земельної ділянки. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 березня 2019 року (справа № 639/1099/18) зобов`язано слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області Воробйову В. Я. у 3-ти денний термін після отримання цієї ухвали розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20 лютого 2019 року, подане в рамках кримінального провадження №12014220100000088 від 14 січня 2014 року та в порядку частини другої статті 220 КПК України повідомити заявника про результати розгляду клопотання. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 березня 2019 року (справа № 639/1246/19) зобов`язано слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області Воробйову В. Я., якою здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12014220100000088 від 14 січня 2014 року, протягом 3-х днів в порядку статті 220 КПК України розглянути клопотання ОСОБА_2 від 28 лютого 2019 року та повідомити заявника про результати розгляду зазначеного клопотання. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 травня 2019 року (справа № 639/6696/19) зобов`язано слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області Воробйову В. Я. протягом 3-х днів з моменту отримання цієї ухвали розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 від 15 листопада 2018 року та в порядку статті 220 КПК України повідомити заявника про результати розгляду зазначеного клопотання. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 травня 2019 року (справа № 639/2741/19) постанову слідчого Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області Воробйової В. Я. від 24 квітня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12014220100000088 від 14 січня 2014 року - скасовано; зобов`язано слідчого повторно вирішити клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2019 року у порядку та строк, передбачений кримінальним процесуальним законом. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 травня 2019 року (справа № 639/7234/18) постанову слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області Воробйової В. Я. від 22 жовтня 2018 року у частині часткової відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 22 жовтня 2018 року у рамках кримінального провадження №12014220100000088 від 14 січня 2014 року - скасовано; зобов`язано слідчого повторно вирішити клопотання ОСОБА_1 та зобов`язано повторно розглянути вказане клопотання у відповідній частині. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 липня 2019 року (справа №639/4111/18) зобов`язано слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області Воробйову В. Я., якою здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12014220100000088 від 14 січня 2014 року, у 3-ий строк з моменту отримання цієї ухвали, розглянути клопотання ОСОБА_2 від 13 червня 2019 року та належним чином повідомити останнього про результати розгляду його клопотання. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 липня 2019 року (справа № 639/4263/19) зобов`язано слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області Воробйову В. Я. або іншу посадову особу СВ Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області в 7-денний термін після отримання копії цієї ухвали надати слідчому судді Жовтневого районного суду м. Харкова матеріали, отримані в ході виконання ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 грудня 2018 року щодо тимчасового доступу до документів, які знаходяться у володінні АК «Харківобленерго», в рамках кримінального провадження №12014220100000088 від 14 січня 2014 року для їх дослідження в судовому засіданні. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 липня 2019 року (справа № 639/3660/19) зобов`язано слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області Воробйову В. Я., якою здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12014220100000088 від 14 січня 2014 року, протягом 3-х днів у порядку статті 220 КПК України розглянути клопотання ОСОБА_2 від 28 травня 2019 року вх. №Н-441 та з дотриманням вимог частини другої статті 220 КПК України повідомити потерпілого ОСОБА_1 про результати розгляду зазначеного клопотання. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року (справа № 520/6727/19) визнано неправомірними дії прокуратури Харківської області стосовно неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 від 17 грудня 2018 року та 01 лютого 2019 року щодо неприйняття його на особистий прийом прокурором Харківської області. Зобов`язано прокурора Харківської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 17 грудня 2018 року та 01 лютого 2019 року щодо його прийняття на особистий прийом. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 вересня 2019 року (справа № 639/2740/19) скасовано постанову прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 Сагуна М. О. від 24 квітня 2019 року у рамках кримінального провадження №12014220100000088 від 14 січня 2014 року; зобов`язано прокурора - процесуального керівника у вказаному кримінальному провадженні повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2019 року з урахуванням відомостей, викладених у мотивувальній частині даної ухвали. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 вересня 2019 року (справа № 639/4518/19) зобов`язано слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014220100000088 від 14 січня 2014 року, протягом 3-х днів у порядку статті 220 КПК України розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_2 від 03 липня 2019 року вх. №Н-566 та з дотриманням вимог частини другої статті 220 КПК України повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду зазначеного клопотання. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 вересня 2019 року (справа № 639/4263/19) зобов`язано слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області Воробйову В. Я. або іншого слідчого з числа групи слідчих по кримінальному провадженню №12014220100000088 від 14 січня 2014 року розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21 червня 2019 року у порядку та строки, передбачені статтею 220 КПК України та належним чином повідомити заявника про результати розгляду клопотання. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 червня 2020 року (справа № 639/1787/20) зобов`язано слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області Воробйову В. Я. або іншого слідчого з числа групи слідчих по кримінальному провадженню №12014220100000088 від 14 січня 2014 року належним чином повідомити потерпілого ОСОБА_1 про результати розгляду його клопотання від 18 березня 2020 року, зазначивши у відповіді про проведені та такі, що планується провести, слідчі дії за результатами розгляду клопотання, а також усунути недоліки в оформленні матеріалів кримінального провадження. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 липня 2020 року (справа № 639/4216/20)зобов`язано слідчого СВ Новобаварського ВП ГУНП у Харківській області, яким здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12014220100000088 від 14 січня 2014 року, в порядку статті 220 КПК України протягом 3-х днів розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06 липня 2020 року вх. Н-747 та з дотриманням вимог частини другої статті 220 КПК України повідомити потерпілого ОСОБА_1 про результати розгляду зазначеного клопотання. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 вересня 2020 року (справа № 639/5087/20) зобов`язано прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 - старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні №12014220100000088 від 14 січня 2014 року, а у разі його відсутності - іншого прокурора з числа групи прокурорів у кримінальному провадженні, у встановлений законом строк та порядок надати ОСОБА_1 відповідь на його скаргу від 05 серпня 2020 року з зазначенням проведених дій на виконання ухвал слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 червня 2020 року та від 24 липня 2020 року станом на час надання відповіді, а також щодо належного матеріалів кримінального провадження. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 листопада 2020 року (справа № 639/6493/20)зобов`язано дізнавача сектору дізнання Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області, яким здійснюється дізнання у кримінальному провадженні №12014220100000088 від 14 січня 2014 року: встановити місцезнаходження оригіналу клопотання ОСОБА_1 від 13 червня 2019 року вх. №Н-502 та долучити вказане клопотання до матеріалів кримінального провадження № 12014220100000088; протягом 3-х днів з моменту отримання цієї ухвали розглянути клопотання ОСОБА_1 від 08 жовтня 2020 року вх. Н-1180, з дотриманням статті 220 КПК України надати ОСОБА_1 відповідь про результати розгляду цього клопотання, зазначивши у відповіді про строки проведення слідчих та процесуальних дій за клопотаннями ОСОБА_1 від 28 травня 2019 року вх. № Н-441 та від 13 червня 2019 року №Н-502. 19 квітня 2021 року слідчий-суддя Жовтневого районного суду м. Харкова постановив ухвалу у справі № 639/1017/21 та зобов`язав інспектора - дізнавача СД відділу №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, яким здійснюється дізнання у кримінальному провадженні №12014220100000088 від 14 січня 2014 року, протягом 3 днів з дня отримання копії ухвали розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15 лютого 2021 року (вх. Н-162) та у визначеному частиною другою статті 220 КПК України порядку повідомити ОСОБА_1 про результати його клопотання. 20 квітня 2021 року слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Харкова постановив ухвалу у справі № 639/1582/21 та зобов`язав прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Бурмаку В. А. - старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні №12014220100000088 від 14 січня 2014 року, а у разі його відсутності - іншого прокурора з числа групи прокурорів у кримінальному провадженні, у встановлений законом строк та порядок належним чином розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05 березня 2021 року з наданням належним чином завірених копій всіх постанов про призначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні за період 16 червня 2020 року по 04 березня 2021 року (у тому числі групи прокурорів, актуальної на 16 червня 2020 року), а також зобов`язати прокурора залучити до матеріалів кримінального провадження №12014220100000088 від 14 січня 2014 року клопотання ОСОБА_1 та відповідь на клопотання з додатками від 09 березня 2021 року. 28 квітня 2021 року слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Харкова постановив ухвалу у справі № 639/1502/21 та зобов`язав інспектора - дізнавача СД відділу №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області у кримінальному провадженні №12014220100000088 від 14 січня 2014 року залучити до матеріалів кримінального провадження клопотання ОСОБА_1 від 04 березня 2021 року (з додатками) та відповідь, надану за результатами розгляду клопотання, а також зобов`язано дізнавача після надходження матеріалів кримінального провадження до органу дізнання повторно у встановлений законом строк та порядок належним чином розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04 березня 2021 року, щодо надання належним чином завірених копій всіх постанов про призначення слідчих та дізнавачів у даному кримінальному провадженні за період з 16 червня 2020 року по 04 березня 2021 року (в тому числі групи прокурорів актуальної станом на 16 червня 2020 року) та повідомити заявника про результати розгляду. Ухвалою слідчого-судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 квітня 2021 року (справа № 639/1502/21) внесено уточнення в ухвалу суду від 28 квітня 2021 року по справі № 639/1502/21 та у другому абзаці резолютивної частини ухвали зазначити «…зобов`язано дізнавача після надходження матеріалів кримінального провадження до органу дізнання повторно у встановлений законом строк та порядок належним чином розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04 березня 2021 року, замість «від 05 березня 2021». Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21). По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18). За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу (див. постанову Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17). Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суд від 18 грудня 2019 року в справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) вказано, що: «34. Велика Палата Верховного Суду вже доходила висновку, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України (див. пункт 68 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

35. Вказана стаття регламентує відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

36. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та друга статті 1176 ЦК України).

37. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду слід застосовувати частину шосту статті 1176 ЦК України, згідно з якою така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України) (див. висновки Верховного Суду України, викладений у постановах від 22 червня 2017 року в справі № 6-501цс17, від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16; пункт 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17)». Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації тощо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано майнової чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суди встановили, що ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання, які полягали у зміні нормального життєвого ритму у зв`язку з необхідністю неодноразово звертатись до правоохоронних та судових органів за захистом своїх прав, гарантованих законом. Суди при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обсягу душевних страждань позивача, вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначили розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн. За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог про компенсацію моральної шкоди. Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17; від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц необґрунтовані, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 травня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков