Ухвала КЦС ВС № 646/4056/20

Ухвала Іменем України 13 березня 2023 року м. Київ справа № 646/4056/20 провадження № 61-12046ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської обласної прокуратури, яка є правонаступником Прокуратури Харківської області, Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що прокуратура Харківської області здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 18 березня 2016 року № 12016220510000927 відносно експерта-психолога ОСОБА_2 , яка при проведенні судово-психологічної експертизи не дослідила об`єкт психологічної експертизи (потерпілу), а також матеріали кримінального провадження від 11 лютого 2013 року № 42013220100000019 відносно працівника правоохоронного органу ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 366, частиною першою статті 384 КК України, та від 30 грудня 2013 року № 4201322010000166 відносно працівника правоохоронного органу ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367 КК України, яка винесла повідомлення про неможливість надання висновків експертиз від 21 січня 2016 року № 4598 та 5589. Бездіяльність та неправомірність прийнятих у межах указаного кримінального провадження рішень, а також неефективне досудове розслідування кримінального провадження спричинило виникнення у позивачки відчуття правової незахищеності, вседозволеності та беззаконня. Крім того, позивачка протягом тривалого часу змушена оскаржувати дії органів досудового розслідування у судах, що призвело до суттєвої зміни в її житті, необхідності прикладання додаткових зусиль. На підтвердження протиправності дій органів досудового розслідування позивачка посилається, зокрема, на чисельні постанови та відповіді органів досудового розслідування та ухвали слідчих суддів, якими такі постанови органів досудового розслідування скасовувалися, обґрунтовуючи розмір моральної шкоди висновком експерта-психолога від 27 червня 2020 року № 2020/06/27. Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з Державного бюджету України на її користь процесуальні витрати, понесені при неодноразових зверненнях до правоохоронних органів прокуратури та суду для захисту своїх прав та законних інтересів у розмірі 7 638,50 грн та 1 100 000 грн моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, протиправною довготривалою бездіяльністю та неефективним розслідуванням об`єднаного кримінального провадження від 18 березня 2016 року № 12016220510000927. Червонозаводський районний суд міста Харкова своїм рішенням від 14 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування при здійсненні об`єднаного кримінального провадження від 18 березня 2016 року № 12016220510000927. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 33,82 грн витрат на проведення експертного дослідження від 27 червня 2020 року № 2020/06/27. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка довела належними та допустимими доказами, що встановлена чинними ухвалами суду протиправна тривала бездіяльність слідчих в частині невиконання своїх службових обов`язків, непроведення органами досудового розслідування комплексу дій, передбачених КПК України, є підставою для відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд критично оцінив висновок фахівця в галузі психології від 27 червня 2020 року № 2020/06/27 та з урахуванням обставин даної справи визнав заявлений позивачкою розмір моральної шкоди суттєво завищеним, тому визначив до стягнення моральну шкоду у розмірі 6 000 грн, що відповідатиме засадам справедливості, добросовісності та розумності. Разом з тим, наведені позивачкою витрати, пов`язані з використанням канцелярського приладдя, паперу, користування ксероксом, послугами телефонного зв`язку у розумінні статті 133 ЦПК України не є процесуальними витратами, а тому відшкодуванню не підлягають. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУНП в Харківській області та Харківська обласна прокуратура оскаржили його в апеляційному порядку. Верховний Суд своїм розпорядженням від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінив територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду. Полтавський апеляційний суд своєю постановою від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ГУНП в Харківській області задовольнив частково. Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2021 року в частині розподілу судових витрат змінив. У стягненні із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 33,82 грн витрат на проведення експертного дослідження від 27 червня 2020 року № 2020/06/27 відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, врахувавши факт тривалої протиправної бездіяльності слідчих в частині не виконання службових обов`язків та проведення комплексу дій, передбачених КПК України, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у визначеному розмірі. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на проведення експертного дослідження, апеляційний суд виходив з того, що висновок фахівця в галузі психології від 27 червня 2020 року № 2020/06/27 не є належним доказом, оскільки складений не судовим експертом, а фізичною особою, без відповідної атестації та кваліфікації за спеціальністю у порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу». Тому підстав для компенсації на користь позивачки в порядку статті 141 ЦПК України витрат на проведення експертного дослідження немає. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року, Харківська обласна прокуратура просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Верховний Суд своєю ухвалою від 12 грудня 2022 року касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику: надати уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), а також копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали. У січні 2023 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду від 12 грудня 2022 року від Харківської обласної прокуратури надійшла уточнена касаційна скарга, яка подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Проте, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, заявник не надав. Верховний Суд своєю ухвалою від 13 січня 2023 року продовжив Харківській обласній прокуратурі строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали. У лютому 2023 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду від 13 січня 2023 року від Харківської обласної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону. Отже, недоліки касаційної скарги, визначені ухвалами Верховного Суду від: 12 грудня 2022 року та 13 січня 2023 року, усунуті. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку). Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що незгода позивачки з прийнятими посадовими особами відповідачів рішеннями, які нею були оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, а скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, та не мають наслідків цивільно-правового характеру. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Суди встановили, що 11 лютого 2013 року та 06 березня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості щодо незаконних дій оперуповноваженого відділу кримінальної міліції у справах дітей Жовтневого районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ВКМСД Жовтневого РВ Харківського МУ ГУ МВС України в Харківській області) ОСОБА_3 щодо відмови останнього в порушенні кримінальних справ за фактом неправдивих показань відносно сина ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , та відкрито кримінальне провадження № 42013220100000019 за частиною першою статті 366, частиною першою статті 384 КК України. 30 грудня 2013 року до ЄРДР внесені відомості за заявою ОСОБА_1 щодо незаконних дій оперуповноваженого Сектору кримінальної поліції Жовтневого РВ Харківського МУ ГУМВС України в Харківській області (далі - СКП Жовтневого РВ Харківського МУ ГУМВС України в Харківській області) ОСОБА_4 щодо фальсифікації останнім показань її сина ОСОБА_5 , відкрито кримінальне провадження № 42013220100000166 за частиною першою статті 366 КК України. 15 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до прокурора Харківської області з клопотанням про проведення слідчих дій в порядку статті 220 КПК України, а саме - призначення у кримінальному провадженні № 42013220100000166 психологічної експертизи із метою встановлення факту заподіяння їй моральної шкоди та визначення її розміру. Прокурор відділу 15/1 прокуратури області своєю постановою від 18 вересня 2014 року відмовив у задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_1 від 15 вересня 2014 року. Слідчий суддя Червонозаводського районного суду міста Харкова своєю ухвалою від 06 жовтня 2014 року у справі № 646/10878/14-к скаргу ОСОБА_1 задовольнив та скасував постанову прокурора відділу 15/1 прокуратури Харківської області від 18 вересня 2014 року про відмову у задоволенні клопотання у зв`язку з тим, що у постанові відсутні мотиви та обґрунтування прийнятого рішення. 26 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулася до старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області (далі - СВ СУ прокуратури Харківської області) Горідька В. А. з клопотанням про проведення слідчих дій в порядку статті 220 КПК України, а саме - призначення у кримінальному провадженні № 42013220100000019 психологічної експертизи з метою встановлення факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди та визначення її розміру. Старший слідчий першого СВ СУ прокуратури Харківської області своєю постановою від 27 лютого 2015 року відмовив у задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_1 від 26 лютого 2015 року про призначення їй психологічної експертизи у кримінальному провадженні від 11 лютого 2013 року № 42013220100000019. Слідчий суддя Червонозаводського районного суду міста Харкова своєю ухвалою від 02 квітня 2015 року у справі № 646/3025/15-к скаргу ОСОБА_1 задовольнив та скасував постанову старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Харківської області від 27 лютого 2015 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення психологічної експертизи. При постановленні ухвали слідчий суддя не погодився із висновками слідчого щодо відсутності в клопотанні ОСОБА_1 про призначення експертизи підстав, передбачених статтею 23 ЦК України для відшкодування моральної шкоди, оскільки пунктом 4 частини другої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає, у тому числі, у приниженні честі та гідності фізичної особи, про що зазначила ОСОБА_1 в своєму клопотанні від 26 лютого 2015 року. З огляду на матеріали кримінального провадження № 42013220100000019, досудове розслідування до теперішнього часу триває, тому посилання слідчого на те, що жодна особа не повідомлена про підозру, є передчасним. Старший слідчий першого СВ СУ прокуратури Харківської області від 30 квітня 2015 року призначив у кримінальному провадженні № 42013220100000019 судово-психологічну експертизу, проведення якої доручив експертам Харківського науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса (далі - Харківський НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса), на вирішення яких поставив такі запитання: 1) Чи є ситуація, що досліджується у провадженні, психотравмувальною для ОСОБА_1 .? 2) Якщо так, то чи завдано ОСОБА_1 страждання (моральна шкода)? 3) Чи спричинені ОСОБА_1 страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується у справі? 4) Якщо ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані їй страждання (моральна шкода)? Слідчий в особливо важливих справах першого СВ СУ прокуратури Харківської області (далі - ОВС першого СВ СУ прокуратури Харківської області) своєю постановою від 19 травня 2015 призначив у кримінальному провадженні від 30 грудня 2013 року № 42013220100000166 комплексну психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручив експертам Харківського НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса, на вирішення яких поставив такі запитання: 1) Чи завдані ОСОБА_1 страждання (моральна шкода)? 2) Якщо ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода), який розмір становить орієнтовна грошова компенсація за завдані їй страждання? 21 січня 2016 року експертка Харківського НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса - ОСОБА_2 склала повідомлення про неможливість надання висновку експертизи № 4958 за кримінальним провадженням № 42013220100000019, в якому зазначено, що в наданих на дослідження матеріалах для повного, всебічного дослідження обставин справи та вирішення питання про спричинення страждань (моральної шкоди) ОСОБА_1 і підрахунку можливого розміру моральної шкоди недостатньо вихідних даних. 18 березня 2016 року до ЄРДР внесено відомості та відкрито кримінальне провадження № 12016220510000927 за заявою ОСОБА_1 щодо протиправних дій експерта-психолога Харківського НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса - ОСОБА_2 , яка, на думку заявника, безпідставно відмовилась виконувати свої обов`язки. 01 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Холодногірського відділу поліції ГУНП в Харківській області (далі - Холодногірський ВП ГУНП в Харківській області) із заявою про вчинення кримінального правопорушення експертом Харківського НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса, яка долучена до матеріалів кримінального провадження № 12016220510000927. 09 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова зі скаргою на бездіяльність слідчого, у якій просила зобов`язати слідчий відділ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області внести відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР відносно судового експерта Харківського НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса - ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною другою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною першою 385 КК України. Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Харкова своєю ухвалою від 13 червня 2016 року у справі № 642/3522/16-к скаргу ОСОБА_1 задовольнив та зобов`язав уповноважену посадову особу Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області провести відповідні дії щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 17 червня 2016 року до ЄРДР внесено відомості за частиною першою статті 385 КК України на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Харкова та відкрито кримінальне провадження № 12016220510002179 за заявою ОСОБА_1 щодо протиправних дій експерта-психолога Харківського НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса - ОСОБА_2 02 листопада 2016 року до ЄРДР внесено відомості за частиною першою статті 366 КК України на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 13 червня 2016 та відкрито кримінальне провадження № 12016220510003937 за заявою ОСОБА_1 щодо протиправних дій експерта-психолога Харківського НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса - ОСОБА_2 , а саме - внесення неправдивих даних щодо складання повідомлення про неможливість проведення експертизи. 13 березня 2018 року кримінальні провадження № 12016220510003937 та 12016220510002179 об`єднані з кримінальним провадженням № 12016220510000927, про що ОСОБА_1 повідомлена листом прокуратури від 23 травня 2019 року № 15/1-4970-19. 11 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до прокурора Харківської області із клопотанням про проведення слідчих дій в порядку статті 220 КПК України, а саме - призначення у кримінальному провадженні № 42013220100000166 психологічної експертизи із метою встановлення факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди та визначення її розміру. 16 серпня 2017 року експертка Харківського НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса - ОСОБА_2 склала повідомлення про неможливість надання висновку експертизи № 8565 за кримінальним провадженням № 42013220100000166, відповідно до якого в наданих на дослідження матеріалах для повного, всебічного дослідження обставин справи та вирішення питання про спричинення страждань (моральної шкоди) ОСОБА_1 і підрахунку можливого розміру моральної шкоди недостатньо вихідних даних. 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення експертом Харківського НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса - ОСОБА_2 за фактом винесення нею повідомлення від 16 серпня 2017 року № 8565 про неможливість надання висновку експертизи у кримінальному провадженні від 30 грудня 2013 року № 42013220100000166. 27 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова зі скаргою на бездіяльність слідчого, в якій просила зобов`язати уповноважених осіб Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області внести відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР відносно судового експерта Харківського НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса - ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 385 КК України. Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Харкова своєю ухвалою від 05 грудня 2017 року у справі № 642/6002/17 скаргу ОСОБА_1 задовольнив та зобов`язав компетентних осіб Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області внести відповідні відомості за її заявою від 20 листопада 2017 року до ЄРДР. 22 грудня 2017 року до ЄРДР внесено відомості за частиною першою статті 385 КК України та відкрито кримінальне провадження № 12017220510003137 за заявою ОСОБА_1 щодо неправомірних дій, судовим експертом Харківського НДІСЕ імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса - ОСОБА_2, а саме - неможливість надання висновку експертизи № 8565 за кримінальним провадженням від 30 грудня 2013 року № 42013220100000166. Слідчий Холодногірського ВП ГУНП в Харківської області своєю постановою від 02 квітня 2018 року закрив кримінальне провадження від 22 грудня 2017 року № 12017220510003137 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, яка скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 12 квітня 2018 року (справа № 642/1586/18). 16 травня 2018 року кримінальне провадження № 12017220510003137 об`єднане із кримінальним провадженням № 12016220510000927 (лист прокурора від 16 травня 2018 року № 15/1-4970-19). Слідчий Холодногірського ВП ГУНП в Харківської області своєю постановою від 27 квітня 2016 року закрив кримінальне провадження від 28 березня 2016 року № 12016220510000927 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, яка скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 18 травня 2016 року (справа № 642/2784/16-к). Слідчий Холодногірського ВП ГУНП в Харківської області своєю постановою від 13 березня 2018 року закрив кримінальне провадження від 28 березня 2016 року № 12016220510000927 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, яка скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02 травня 2018 року (справа № 642/2784/16-к). Слідчий Холодногірського ВП ГУНП в Харківської області своєю постановою від 31 липня 2018 року закрив кримінальне провадження від 28 березня 2016 року № 12016220510000927 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, яка скасована постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 від 15 серпня 2018 року. Слідчий Холодногірського ВП ГУНП в Харківської своєю постановою від 19 жовтня 2018 року закрив кримінальне провадження від 28 березня 2016 року № 12016220510000927 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, яка скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2018 року (справа № 642/2538/16-к). Слідчий Холодногірського ВП ГУНП в Харківської своєю постановою від 10 січня 2019 року закрив кримінальне провадження від 28 березня 2016 року № 12016220510000927 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, яка скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 31 січня 2019 року (справа № 642/2784/16-к). Слідчий Холодногірського ВП ГУНП в Харківської області своєю постановою від 16 травня 2019 року закрив кримінальне провадження від 28 березня 2016 року № 12016220510000927 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, яка скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 29 липня 2019 року (справа № 646/3710/19). Слідчий Холодногірського ВП ГУНП в Харківської області своєю постановою від 23 серпня 2019 року закрив кримінальне провадження від 28 березня 2016 року № 12016220510000927 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, яка скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 09 вересня 2019 року (справа № 646/3710/19). Суди також установили, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася зі скаргами до прокурора про недотримання розумних строків в рамках кримінальних проваджень: № 12016220510000927 згідно зі скаргами від: 11 грудня 2017 року, 05 червня та 17 грудня 2018 року; № 12016220510002179 - зі скаргою від 14 лютого 2018 року; № 12016220510003937 - зі скаргами від: 20 березня, 23 травня, 16 листопада 2018 року; № 12017220510003137 - зі скаргами від: 29 березня, 16 квітня, 02 та 29 травня 2018 року. На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває. Відповідно до висновку фахівця в галузі психології від 27 червня 2020 року № 2020/06/27 неправомірними діями Прокуратури Харківської області та Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області при досудовому розслідуванні кримінальних проваджень № 12016220510000927, 12016220510002179 та 12017220510003137 за період часу, що досліджувався у висновку, позивачу ОСОБА_1 завдано моральну шкоду на загальну суму 1 100 000 грн. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Частиною першою статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, посилалася на те, що досудове розслідування об`єднаного кримінального провадження № 12016220510000927 від 18 березня 2016 року станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у даній справі (10 липня 2020 року) становило більш як чотири роки, у зв`язку з чим позивачці завдано моральну шкоду. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Згідно зі статтею 23 ЦК України право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначила, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що тривале досудове розслідування кримінального провадження, неодноразові необґрунтовані рішення органів досудового розслідування про його закриття, відмови у вчиненні слідчих дій для встановлення істини у справі, поза розумним сумнівом, негативно вплинули на моральний стан позивачки та завдали їй моральної шкоди. У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (адміністративне провадження №К/9901/59673/18) Велика Палата зазначила, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 344/15323/16-ц (провадження № 61-4862св22). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановивши, що у спірних правовідносинах факт тривалого порушення прав позивачки та спричинення їй моральної шкоди є доведеними, а розмір відшкодування враховує важливість для позивачки питань, із якими вона зверталася до відповідачів для вирішення, а також принципи розумності та справедливості, загальнолюдських принципів та суспільної моралі, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди у визначеному розмірі. Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник послався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від: 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18), 13 березня 2019 рок у справі № 338/12193/16-ц (провадження № 61-18855св18), 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц (провадження № 61-4165св18), 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19), 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц (провадження № 61-15913св20), 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20), 16 грудня 2020 року у справі № 638/1414/17 (провадження № 61-862св19), 03 березня 2021 року у справі № 638/17962/15 (провадження № 61-9574св20), 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19), 08 квітня 2021 року у справі № 646/5261/19 (провадження № 61-16691св20), 14 квітня 2021 року у справі № 646/7688/19 (провадження № 61-18764св20), 10 червня 2021 року у справі № 201/3997/18 (провадження № 61-18872св19), 30 червня 2021 року № 466/9517/17 (провадження № 61-16975св20). Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18) зазначив, що судами не встановлено дій з боку прокуратури, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування йому моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 ЦК України. У постанові від 13 березня 2019 рок у справі № 338/12193/16-ц (провадження № 61-18855св18) Верховний Суд вказав, що у цій справі відсутні підстави для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини шостої статті 1176 ЦК України. Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц (провадження № 61-4165св18) зазначив, що у вказаній справі позивач не заявляв позовні вимоги про спростування недостовірної інформації про позивача, а як на підставу позову посилався на поширення прокурором конфіденційної інформації про позивача, тому суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 277 ЦК України. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги та не спростував їх щодо встановлених обставин судом першої інстанції, які входять до предмета доказування, не виклав переконливі аргументи з посиланням на належні та допустимі докази на спростування доводів апеляційної скарги прокуратури Дніпропетровської області, зокрема щодо відсутності відеозапису, яким обґрунтовано позов та невстановленого зв`язку між діями відповідача та моральною шкодою позивача. У постанові від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19) Верховний Суд вказав, що позивачем не доведено факту завдання шкоди діями працівників органів поліції, а судове рішення, яким скасовано постанову про закриття кримінального провадження, безумовно не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для її відшкодування за рахунок держави. Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц (провадження № 61-15913св20) зазначив, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та моральною шкодою, тому дійшли помилкового висновку, що внаслідок бездіяльності посадових осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, ОСОБА_7 заподіяно моральну шкоду. У постанові від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20) Верховний Суд вказав, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому шкоди внаслідок невнесення слідчим СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 20 квітня 2017 року, причинний зв`язок між діями слідчого поліції та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався. Факт того, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року зобов`язано начальника СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області забезпечити внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за заявою позивача від 20 квітня 2017 року, не доводить заподіяння йому шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР, та настанням шкоди. Права ОСОБА_8 у зв`язку із невнесенням слідчим відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР були відновлені ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи. Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 638/1414/17 (провадження № 61-862св19) вказав, що позивач не довів спричинення йому моральної шкоди і причинно-наслідкового зв`язку між діями заповдіювача та шкодою, на яку вказує позивач; реалізація свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого прокуратури під час досудового розслідування не є безумовною підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди. У постанові від 03 березня 2021 року у справі № 638/17962/15 (провадження № 61-9574св20) Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому відповідачем моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та моральною шкодою, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку, що внаслідок бездіяльності посадових осіб прокуратури Харківської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, ОСОБА_7 завдано моральної шкоди. Верховний Суд у постанові від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) вказав, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди внаслідок винесення постанови про закриття кримінального провадження, а скасування судом постанови слідчого саме по собі не свідчить про заподіяння позивачу шкоди та наявність підстав для її відшкодування. Крім того, ОСОБА_9 не надав доказів спричинення йому душевних страждань внаслідок ухвалення слідчим постанови про закриття кримінального провадження, наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення. У постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 646/5261/19 (провадження № 61-16691св20) Верховний Суд зазначив, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 646/7688/19 (провадження № 61-18764св20) вказав, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, встановлення факту протиправності дій органів прокуратури, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) зазначеного органу та його вини в заподіянні цієї шкоди. У постанові від 10 червня 2021 року у справі № 201/3997/18 (провадження № 61-18872св19) Верховний Суд зазначив, що суди встановили, що позивачем не було надано доказів, що бездіяльністю службових осіб прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України йому було заподіяно моральну шкоду. За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову в зв`язку з його недоведеністю. Верховний Суд у постанові від 30 червня 2021 року № 466/9517/17 (провадження № 61-16975св20) вказав, що позивач не довів у встановленому законом порядку факт заподіяння йому моральної шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між прийняттям слідчим (прокурором) постанов про закриття кримінального провадження та настанням шкоди, про яку він зазначає, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову в даній справі. Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зробила висновок, що конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які були викладені у постановах Верховного Суду від: 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18), 13 березня 2019 рок у справі № 338/12193/16-ц (провадження № 61-18855св18), 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц (провадження № 61-4165св18), 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19), 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц (провадження № 61-15913св20), 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20), 16 грудня 2020 року у справі № 638/1414/17 (провадження № 61-862св19), 03 березня 2021 року у справі № 638/17962/15 (провадження № 61-9574св20), 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19), 08 квітня 2021 року у справі № 646/5261/19 (провадження № 61-16691св20), 14 квітня 2021 року у справі № 646/7688/19 (провадження № 61-18764св20), 10 червня 2021 року у справі № 201/3997/18 (провадження № 61-18872св19), 30 червня 2021 року № 466/9517/17 (провадження № 61-16975св20), оскільки висновки в указаних справах не суперечать висновками судів під час розгляду цієї справи. Більше того, незважаючи на те, що вищевказані справи та справа, яка переглядається, є подібними за предметом та підставами позову, матеріально-правовим регулюванням, однак ці справи різняться за фактичними обставинами, встановленими судами. Доводи касаційної скарги про те, що незгода позивачки з прийнятими посадовими особами відповідачів рішеннями, які нею були оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, а скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, та не мають наслідків цивільно-правового характеру, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Суди встановили, що у справі, що переглядається правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяви позивачки, надмірне тривале досудове розслідування кримінального провадження, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідних посадових осіб відповідачів, та має наслідком наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди. Таким чином, вказаний факт свідчить про протиправну бездіяльність відповідних посадових осіб відповідача, та має наслідком наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18). Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення виконання рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк