Ухвала КЦС ВС № 645/754/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УРАЇНИ 10 грудня 2024 року м. Київ справа № 645/754/23 провадження № 61-16268ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 липня 2024 року у складі судді Мартинової О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури, ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури, у якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на свою користь моральну шкоду в розмірі 14 620 000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 серпня 2010 року його на підставі статті 115 КПК України затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України та відправлено до ІТУ УВС м. Харкова. Постановою старшого прокурора відділу прокуратури Харківської області Гладкоскока С. А. від 07 серпня 2010 року порушено кримінальну справу №18100077 відносно нього за частиною другою статті 368 КК України, яка в подальшому змінювалася, склад злочину перекваліфіковувався. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2010 року запобіжний захід відносно нього змінено на підписку про невиїзд. Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року його визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 190 КК України та виправдано у зв`язку з тим, що в його діях немає складу злочину та має місце провокація хабаря зі сторони правоохоронних органів. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року - залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу зі змінами прокурора - без задоволення. Отже, загальний строк проведення досудового та судового слідства склав 11 років 04 місяці та 05 днів (усього 136 місяців). Внаслідок зазначених дій він зазнав негативний вплив на своє життя та свою свідомість, характер і обсяг страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, що були потрібні для відновлення попереднього стану, через незаконне кримінальне переслідування, обраний стосовно нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, у зв`язку з чим він був обмежений у свободі пересування, тривалий термін досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи (136 місяців), те, що значну частину свого продуктивного життя він був змушений присвятити захисту від безпідставних та незаконних звинувачень, і ця втрата життєвого часу є фактично непоправною, а тому сама ця довготривала життєва фрустрація об`єктивно свідчить про глибокі душевні страждання, моральну шкоду оцінює в розмірі 14 620 000,00 грн. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 липня 2024 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури; судові витрати віднесено за рахунок держави; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що внаслідок необґрунтованого кримінального переслідування позивачу завдано моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року, який залишений без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року. ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 06 серпня 2010 року (дата затримання) до 08 червня 2021 року (дата постановлення ухвали апеляційного суду про залишення без змін виправдувального вироку), тобто 130 місяців 2 дні. Сума відшкодування моральної шкоди підлягає визначенню, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати (в розмірі 8 000,00 грн) за кожен місяць перебування під слідством чи судом. 06 грудня 2024 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року в частині задоволених вимог компенсації моральної шкоди, у якій просить змінити оскаржені судові рішення шляхом зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 208 103,23 грн, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн. В касаційній скарзі підставою, на якій подається касаційна скарга, заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 336/4824/18, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23 та необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23. Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення в частині задоволених позовних вимог ухвалені без повного з`ясування усіх фактичних обставин справи та надання належної правової оцінки наявним на підтвердження їх доведеності доказам, що в їх сукупності мають значення для правильного вирішення справи. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ОСОБА_1 має право на відшкодування на його користь за рахунок коштів державного бюджету моральної шкоди. Суди не врахували, що здійснення слідчих та процесуальних дій у ході досудового розслідування кримінального провадження належить до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства. Жодних доказів застосування органами досудового розслідування до позивача морального чи фізичного впливу суду не надано. Тому здійснення лише саме таких заходів не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди у вищому ніж передбачений Законом розмірі. Крім того, суди не звернули увагу на те, що належних, допустимих і достатніх доказів причинно-наслідкового зв`язку між рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування чи прокуратури при провадженні досудового розслідування та настанням негативних наслідків також не надано. Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами поміркованості, розумності та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Позивачем, ні під час розгляду справи судом першої інстанції та під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, не доведено та не підтверджено належними доказами негативний вплив дій зазначених органів на його фізичний та психологічний стан, шкоду його діловій репутації, що дає можливість суду збільшити гарантований державою мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди. Таким чином, розмір моральної шкоди, який підлягає до відшкодуванню складає 208 103,23 (1 600 х 130 міс +(1600:31х2) грн. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року в частині посилання у касаційній скарзі на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23 повернуто. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що 06 серпня 2010 року затримано ОСОБА_1 , а 16 серпня 2010 року йому пред`явлено відповідне обвинувачення, яке в подальшому змінювалося, склад злочину перекваліфіковувався. Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 190 КК України, та виправдано у зв`язку з тим, що в діянні ОСОБА_1 немає складу злочину. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року виправдувальний вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року по справі щодо ОСОБА_1 , який обвинувачувався за частиною другою статті 15 і частиною другою статті 190 КК України та виправданий судом на підставі частини четвертої статті 327 КПК України (в ред. 1960 р.), тобто у зв`язку з тим, що в його діянні немає складу злочину, - залишено без змін, апеляційну скаргу прокурора - залишено без задоволення. Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу зі змінами прокурора - без задоволення. Суди вказали, що обставини щодо кримінального провадження відносно позивача, учасниками справи не оспорюються, як і не оспорюється його право на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із постановленням щодо нього виправдувального вироку суду. На думку позивача, для відновлення нормального психологічного стану та відновлення ділової репутації йому має бути відшкодовано 14 620 000,00 грн моральної шкоди. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, виходили з того, що відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ОСОБА_1 має право на відшкодування на його користь за рахунок коштів державного бюджету моральної шкоди, яку слід визначити, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом. Факт винесення виправдувального вироку відносно позивача надає йому право на відшкодування моральної шкоди в силу вимог вказаного вище Закону у мінімально визначеному розмірі. Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суди врахували негативні наслідки, які продовжувалися для позивача внаслідок тривалого незаконного кримінального переслідування, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Позивач перебував під досудовим слідством та судом з 06 серпня 2010 року до 08 червня 2021 року, що становить 130 місяці та 2 дні, і за вказаний період перебував у статусі підозрюваного та обвинуваченого, в судовому порядку був змушений доводити свою невинуватість, позивач жив у постійному страху бути засудженим за нескоєний ним злочин, втратив репутацію, що мало для нього негативні наслідки та суттєво вплинуло на його психоемоційний стан, а також вимагало додаткових зусиль для організації його життя. Суди, враховували конкретні обставини справи, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, їх тривалість, та керуючись вимогами розумності та справедливості, що розмір моральної шкоди слід визначити у мінімальному розмірі, встановленому законодавством, що буде достатньою сатисфакцією перенесених позивачем моральних страждань. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 01 квітня 2024 року встановлено у 2024 році щомісячну мінімальну заробітну плату в сумі 8 000,00 грн. Суди встановили, що 06 серпня 2010 року ОСОБА_1 затримано в порядку статті 115 КПК України (в редакції 1964 року) у зв`язку з підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України. Судами визначено термін перебування позивача під слідством та судом з 06 серпня 2010 року (з моменту пред`явлення підозри) до 08 червня 2021 року (набрання чинності виправдувальним вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2021 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року), що склав 130 місяців 2 дні. Отже, враховуючи мінімальний розмір заробітної плати (8 000,00 грн) за кожен місяць перебування під слідством чи судом (130 місяців) мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 становить - 1 040 000,00 грн (8 000,00 грн х 130 міс). Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)). По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)). Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)). Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (частини перша статті 1176 ЦК України). Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України). Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) вказано, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 зазначено, що: «у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20) … Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення». Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Як свідчить тлумачення статей 23, 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Суди встановили, що ОСОБА_1 тривалий час перебував під слідством та судом (130 місяців 2 дні), внаслідок чого були суттєво порушені його нормальні життєві зв`язки; позивач був змушений докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів; в рамках кримінального провадження. За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), зроблено висновок, що: «розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. При цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи». Отже, доводи касаційної скарги про те, що розмір моральної шкоди повинен бути визначений виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 1600 грн, безпідставні. Посилання у касаційній скарзі заступника керівника Харківської обласної прокуратури на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 336/4824/18, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги, оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Є. В. Краснощоков В. І. Крат