Постанова 4855 № 320/666/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/666/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Броварської міської ради Київської області та ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міського голови Броварської міської ради Київської області ОСОБА_2, Броварської міської ради Київської області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міського голови Броварської міської ради Київської області ОСОБА_2, Броварської міської ради Київської області в якому просив: 1) визнати протиправними дії міського голови м. Бровари ОСОБА_2, щодо надання позивачу графічних матеріалів, з позначеною земельною ділянкою в м. Бровари, в районі вулиці Кутузова , яка не належала до земель комунальної власності та належить до земель державної власності, за розгляд заяви позивача від 02.04.2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо земельної ділянки в м. Бровари, в районі вулиці Кутузова міським головою, яка не належить до повноважень міського голови. За невиконання взятих на себе зобов`язань в листі від 30.04.2014 року про вирішення питання щодо надання позивачу земельної ділянки для індивідуального будівництва; 2) визнати протиправними дії міського голови м. Бровари ОСОБА_2 , щодо приниження честі та гідності ОСОБА_1 умисним розглядом заяви позивача від 02.04.2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо земельної ділянки в м. Бровари, в районі вулиці Кутузова , та розгляд даної заяви не належить до повноважень міського голови, що перешкодило розгляд заяви позивача на черговій сесії Броварської міської ради; 3) зобов`язати міського голову м. Бровари ОСОБА_2 , надати позивачу графічні матеріали з позначеною рівноцінною земельною ділянкою, орієнтовною площею 0.10 га. для індивідуального будівництва, яка є в комунальній власності м. Бровари, з наданням гарантійних зобов`язань, щодо набуття її в власність позивачем. 4) визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, щодо не розгляду заяви позивача від 02.04.2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо земельної ділянки в м. Бровари, в районі вулиці Кутузова в передбачений термін, відповідно до п.

7. Ст. 118 Земельного кодексу України, за порушення процедури набуття земельної ділянки в власність позивачем. 5) визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, щодо приниження честі та гідності ОСОБА_1 умисним, тривалим не розглядом заяви позивача від 02.04.2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо земельної ділянки в м. Бровари, в районі вулиці Кутузова , та не виконання взятих на себе зобов`язань в листі від 30.04.2014 року про вирішення питання щодо надання позивачу земельної ділянки для індивідуального будівництва; 6) визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, міського голови м. Бровари ОСОБА_2 , за невиконання п.2. ч. 6 п. 6. ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.2 п. 18 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п.20.20. Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду" та міждержавної угоди " Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців", ст. 16.22. 58 Конституції України, та не відведення та ненадання позивачу земельної ділянки в передбачений вищевказаними законами термін; 7) зобов`язати Броварську міську раду відшкодувати ОСОБА_1 вартість неотриманої земельної ділянки в м. Бровари в районі вулиці Кутузова , в розмірі 1 000 000 гривень, (один мільйон гривен) та стягнути з Броварської міської ради кошти в сумі 1 000 000 гривень, (один мільйон гривен), що надасть позивачу змогу купити земельну ділянку; 8) зобов`язати Броварську міську раду відшкодувати матеріальні збитки ОСОБА_1 в розмірі 2 000 000 гривень (два мільйони гривен) та стягнути з Броварської міської ради кошти в сумі 2 000 000 гривень (два мільйони гривен), матеріальних збитків; 9) зобов`язати Броварську міську раду, відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 в розмірі 2 000 000 гривень (два мільйони гривен) та стягнути з Броварської міської ради кошти в сумі 2 000 000 гривень (два мільйони гривен), моральної шкоди. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправними дії Броварської міської ради Київської області, щодо не розгляду заяви позивача від 02.04.2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки в м. Бровари, в районі вулиці Кутузова в передбачений термін, відповідно до п.7 ст. 118 Земельного кодексу України, порушення процедури набуття земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , що перешкодило позивачу отримати земельну ділянку на загальних та пільгових підставах; стягнуто з Броварської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок). В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 07 грудня 2020 року, на електронну адресу суду надійшло клопотання про витребування доказів, яке було задоволено частково відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року. Водночас, 28 грудня від позивача надійшло клопотання про виклик в якості свідка міського голову м.Бровари ОСОБА_2 . Відповідно до приписів ст.92 КАС України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі. Враховуючи, що позивачем не подавалося клопотання про виклик свідка до суду першої інстанції, а також беручи до уваги, що заява про виклик свідка була подана вже під час розгляду справи по суті, тобто вже після підготовчого засідання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для його задоволення. Окрім того, визначений позивачем свідок є відповідачем у справі і його правова позиція щодо предмету спору вже доведена до відома суду. Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі і відмовити у задоволенні апеляції відповідача. Представник відповідачів у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просив відмовити. Заслухавши суддю-доповідача та сторін процесу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що 02.04.2014 ОСОБА_1 звернувся на особистий прийом до Броварського міського голови з питанням відведення йому, як інваліду внаслідок війни II групи, інваліду III групи, а також особі яка постраждала від Чорнобильскої катастрофи III категорії, земельної ділянки для будівництва житлового будинку з земель комунальної власності. За твердженнями позивача, на особистому прийомі міським головою йому було надано графічний матеріал з позначеною вільною для безоплатної приватизації земельною ділянкою (т. 1 а.с. 54). У цей же день, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розміром 0,10 га, додавши до неї отриманий графічний матеріал (т. 1 а.с. 45). 30 квітня 2014 року позивачу був направлений лист №1-18/215, в якому було зазначено, що з метою вирішення питання про відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , виконавчий комітет Броварської міської ради звернувся з відповідним зверненням до ДП "Радіопередавальний центр", у державній власності якого перебуває земельна ділянка. Повідомлено, що питання щодо надання земельної ділянки позивачу буде вирішено відразу після передачі земель ДП "Радіопередавальний центр" до земель комунальної власності м. Бровари та внесення змін до Генерального плану м. Бровари (т.1 а.с. 177). Судом встановлено, що розгляд звернення позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 02.04.2014 здійснено Броварською міською радою 16.08.2018, та відповідним рішенням відмовлено у наданні вказаного дозволу, оскільки Броварська міська рада не має повноважень щодо розпорядження землями державної власності (т.1 а.с. 61). На думку позивача, відповідачами допущено протиправні дії, які полягають у наданні ОСОБА_1 неналежних графічних матеріалів для реалізації його права на безоплатну приватизацію земельної ділянки, а також у порушенні порядку та строків розгляду його заяви. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта). Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. З аналізу наведених правових положень вбачається, що до клопотання про отримання земельної ділянки особа в обов`язковому порядку повинна самостійно додавати графічні матеріали, на яких зазначено бажане нею місце розташування такої земельної ділянки. Тобто, встановлений законодавством порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачає, що особа, яка виявила бажання в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності має право звернутися до певного органу із відповідним клопотанням. При цьому, імперативним обов`язком громадянина є надання разом із клопотанням графічного матеріалу, з якого має убачатися конкретна, обрана особою, а не органом місцевого самоврядування, земельна ділянка. У свою чергу, обов`язком органу, який розглядає клопотання, є опрацювання графічних матеріалів, їх ідентифікація для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Натомість, у позовній заяві позивач посилається на те, що міський голова ОСОБА_2 02.04.2014 надав ОСОБА_1 графічний матеріал з позначеною земельною ділянкою, яка вільна для безоплатної приватизації, який надалі позивач долучив до своєї заяви. При цьому, як виявилось у майбутньому, позначена земельна ділянка перебуває у державній власності ДП "Радіопередавальний центр", а не комунальній власності м. Бровари. За описаних обставин, позивач вважає, що відповідач вчинив протиправні дії, надавши йому неналежний графічний матеріал, у зв`язку із чим, зобов`язаний замінити його на інший графічний матеріал з позначеною земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності м. Бровари. Втім такі доводи позивача є необґрунтованими, адже долучення громадянами графічних матеріалів до клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є персоніфікованим обов`язком та завданням особи, яка звертається із таким клопотанням. Уповноважений на розгляд клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою орган не наділений правом самостійно обирати земельну ділянку для її безоплатної приватизації громадянином. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання протиправними дій міського голови м. Бровари ОСОБА_2 щодо надання позивачу графічних матеріалів та зобов`язання його надати графічні матеріали, не підлягають задоволенню. Водночас, за приписами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Частинами 1-5 статті 59 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 та 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради. Рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Отже, повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність фізичних осіб встановлені, зокрема, статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Тобто, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заявника повинно прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Відповідач, як орган місцевого самоврядування, зобов`язаний реалізовувати надані йому повноваження у спосіб та строк, встановлений законом. Умови, за яких орган місцевого самоврядування відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання дозволу. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу місцевого самоврядування - надати дозвіл або відмовити. Надходження до органу місцевого самоврядування клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є підставою для прийняття Броварською міською радою рішення про надання такого дозволу або відмови у наданні такого дозволу. За наведеного правового регулювання, Броварська міська рада була зобов`язана розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2014 у місячний строк та ухвалити рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні. Втім, як вбачається з матеріалів справи, заяву ОСОБА_1 від 02.04.2014 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою Броварська міська рада фактично розглянула 16.08.2018, прийнявши рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Таким чином, заява ОСОБА_1 від 02.04.2014 розглянута з порушенням місячного строку. Більше того, порушення такого строку становить більше чотирьох років, що є очевидно неприпустимим та дає обґрунтовані підстави для відшкодування морального збитку. До матеріалів справи відповідачем долучено низку листів (т. 1 а.с. 199, 202, т. 1 а.с. 229, тощо), якими голова міської ради надавав позивачу інформацію щодо ходу розгляду заяви від 02.04.2014 та зазначалось про звернення до ДП "Радіопередавальний центр". Втім, відсутність належним чином оформленого рішення Броварської міської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві після спливу встановленого законом місячного строку свідчить про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність. Зважаючи на ці обставини, суд відхиляє посилання відповідача на звернення до ДП "Радіопередавальний центр" з метою отримання земельної ділянки у комунальну власність м. Бровари. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". Принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. Суд звертає увагу на те, що частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Під час розгляду справи судом встановлено, що Броварська міська рада допустила бездіяльність при розгляді заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 02.04.2014, оскільки фактично рішення по даному питанню саме у місячний строк прийнято не було. Таким чином, належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача в даному випадку є визнання протиправними дій Броварської міської ради Київської області, щодо не розгляду заяви позивача від 02.04.2014 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки в м. Бровари, в районі вулиці Кутузова в передбачений термін, відповідно до п.7 ст. 118 Земельного кодексу України, порушення процедури набуття земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Водночас, пункти 5 та 6 позовних вимог за своїм змістом дублюють позицію щодо неправомірного та неналежного розгляду відповідачами заяви ОСОБА_1 від 02.04.2014 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки в м. Бровари, в районі вулиці Кутузова , у зв`язку з чим не підлягають задоволенню. Крім того у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати Броварську міську раду Київської області відшкодувати позивачу вартість неотриманої земельної ділянки в розмірі 1 000 000 грн. та матеріальні збитки в розмірі 2 000 000 грн. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно із частинами першою, другою статті 23 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Водночас, позивачем не було надано до суду жодних доказів, які підтверджують завдання йому матеріальної шкоди діями та бездіяльністю відповідачів та не було доведено причинно-наслідкового зв`язку отримання матеріальних збитків і протиправним діянням заподіювача, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вказаних позовних вимог. Також, у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати Броварську міську раду Київської області відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн, з приводу чого суд зазначає таке. Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно із статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо). Таким чином, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив та чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Так, з огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди. Оцінка рівня моральної шкоди залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача. Матеріали справи містять виписку із медичної карти стаціонарного хворого №5307 від 15.10.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_1 має хронічну ревматичну хворобу серця та низку супутніх хвороб. Як вбачається з наявної в матеріалах справи виписки з історії хвороби позивача №5326/2820 від 03.09.2018 року, у позивача після відмови органів місцевого самоврядування стосовно вирішення питання про приватизацію земельної ділянки - було вперше виявлено цукровий діабет, до того моменту за медичними довідками та виписками рівень цукру в крові позивача був в межах норми. За інформацією з відкритих джерел, яка може бути визнана загальновідомою в порядку статті 78 КАС України, причиною виникнення цукрового діабету поряд з спадковістю та іншими чинниками, є депресивні стани та стрес, оскільки гормони стресу адреналін та кортизол пригнічують утворення інсуліну в організмі людини. Джерелами такої інформації в мережі інтернет є наступні - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та інші. Зважаючи на ці обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого та умисного нерозгляду його клопотань, також негативні емоції від неможливості протягом декількох років реалізувати право на приватизацію земельної ділянки внаслідок протиправної бездіяльності органів місцевого самоврядування - перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з діями (бездіяльністю) відповідача, а отже, завдають йому моральної шкоди. За наведеного, за висновком суду апеляційної інстанції, відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана внаслідок кількарічної неможливості реалізації належного майнового права, у розмірі 30 000,00 грн., що відповідає принципам розумності та виваженості. Враховуючи означене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру морального відшкодування. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Броварської міської ради Київської області - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року щодо вимог про стягнення моральної шкоди змінити в частині визначення суми стягнення. Стягнути з Броварської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн. (тридцяти тисяч гривень 00 копійок). В іншій частині Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк