Постанова 4851 № 520/5549/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Волошин Д.А. 30 березня 2021 р.Справа № 520/5549/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Великобурлуцький сироробний завод» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в: 28.04.2020 року позивач приватне акціонерне товариство «Великобурлуцький сироробний завод» (далі ПрАТ «Великобурлуцький сироробний завод», підприємство) звернулося до суду з позовом, яким просить: - визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі ГУ ДПС у Харківській області) від 08.11.2019 року № 00000770402, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 976.910,00 грн; - зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області задекларовану ПрАТ Великобурлуцький сироробний завод» у податковій звітності з податку на додану вартість суму бюджетного відшкодування в розмірі 976.910,00 грн, зарахувати як сплату податку на прибуток підприємства. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року адміністративний позов ПрАТ Великобурлуцький сироробний завод» задоволений часткове, а саме: - скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 08.11.2019 року № 00000770402, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 976.910,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Судом проведений розподіл судових витрат стягнуто на користь ПрАТ Великобурлуцький сироробний завод» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 14.653,65 грн. Означене судове рішення було оскаржено контролюючим органом в апеляційному порядку. Постановою Другого апеляційного адміністративного суд від 27.10.2020 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року залишено без змін. 24.12.2020 року ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про роз`яснення судового рішення по даній справі стосовно механізму зарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок сплати податку на прибуток підприємств. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року відмовлено у задоволенні заяви з тих підстав, що рішення Харківського окружного адміністративного від 12.08.2020 року є чітким та зрозумілим, мотивувальна частина постанови відповідає резолютивній частині, отже заява ГУ ДПС у Харківській області, якою контролюючий орган просить надати роз`яснення щодо механізму зарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок сплати податку на прибуток підприємств, не підлягає задоволенню. Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ГУ ДПС у Харківській області про роз`яснення рішення суду від 12.08.2020 року. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши ухвалу суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судову ухвалу на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Отже, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання, тобто, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Виходячи із системного тлумачення наведеної вище правової норми, роз`яснено може бути судове рішення, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини. Вказаною нормою не уповноважено суд роз`яснювати своє рішення в частині його виконання. Розділ ІV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» також не містить норми, згідно якої суд роз`яснює судове рішення з приводу його виконання. Як вбачається з матеріалів справи, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року містить обґрунтування його прийняття, резолютивна частина рішення викладена чітко та не допускає неоднозначного трактування. Судом першої інстанції ухвалою від 19.01.2021 року вірно зазначено, що судовим рішенням від 12.08.2019 року не вирішувалось питання зарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок сплати податку на прибуток підприємств, судом досліджувалося питання правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення. За таких обставин, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.п. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п.п. 9.1.1 п. 9.1, п. 9.3 ст. 9 ПК України податок на прибуток підприємств є загальнодержавним податком; зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Підпунктом 2 п. 2 ст. 29, п.п. 17 п. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України встановлено, що податок на прибуток приватних підприємств зараховується до складу доходів Державного бюджету України в розмірі 90 % та до загального фонду місцевих бюджетів у розмірі 10%. Відповідно до п. 2.2. Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року № 43, у процесі казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету органи Казначейства, зокрема, відкривають бюджетні рахунки для зарахування надходжень у національній валюті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головні управління Казначейства) та Державній казначейській службі України (далі - Казначейство України) для зарахування до державного бюджету доходів та інших надходжень (далі - платежі); здійснюють розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю; ведуть бухгалтерський облік усіх надходжень державного бюджету відповідно до законодавства. Підпунктом «в» п. 87.1 ст. 87 ПК України передбачено, що сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено, зокрема, за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України. Копія такої заяви позивача наявна в матеріалах справи (а.с.14-15). Положеннями підпункту «в» п. 87.1 ст. 87 ПК України платникам податку надано право на погашення податкового боргу за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Податок на прибуток є загальнодержавним податком, який сплачується на відкриті рахунки в органах Казначейства відповідно до законодавства. Відтак зарахування суми податку на прибуток шляхом перенесення відповідних сум з податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток вважається фактичною сплатою позивачем грошового зобов`язання з відповідного податку і вже органи казначейства здійснюють розподіл таких платежів. Аналогічного правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 12.12.2018 року по справі № П/811/412/16. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про роз`яснення судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2020 року, - без змін. Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 09 квітня 2021 року.