Постанова 4851 № 520/6114/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 р.Справа № 520/6114/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю., представника позивача - Добрусєвої С.О., представника відповідача - Шевченко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021, (головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В.) по справі № 520/6114/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" до Головного управління ДПС у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Великобурлуцький сироробний завод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило: - зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області задекларовану ПрАТ «Великобурлуцький сироробний завод» у податковій звітності з ПДВ суму бюджетного відшкодування в розмірі 976 910,00 грн зарахувати як сплату податку на прибуток підприємств. В обґрунтування позову зазначило, що податковий орган, після закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 976 910,00 грн, безпідставно не зарахував задекларовану у податковій звітності з ПДВ суму бюджетного відшкодування в рахунок сплати податку на прибуток підприємств. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач не має можливості провести процедуру узгодження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок сплати податку на прибуток у розмірі 976 910,00 грн через невідповідність банківського рахунку, також судом не надано оцінки листу від 14.04.2021, яким ГУ ДПС у Харківській області зверталось до ДПС України для вирішення зазначеного питання. ПрАТ «Великобурлуцький сироробний завод» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що відсутність механізму реалізації зарахування коштів в рахунок сплати податку на прибуток, не може позбавити платника податків його права . У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ПрАТ «Великобурлуцький сироробний завод» подано контролюючому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2019 р., до якої додано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 976 910,00 грн з вимогою зарахування вказаної суми в рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток (а.с. 8-13). Правомірність даних ПрАТ "Великобурлуцький сироробний завод", задекларованих у податковій звітності з ПДВ щодо суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету за податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2019 року № 9213691371, перевірена податковим органом , за наслідками чого прийняте податкове повідомлення-рішення № № 00000770402 від 08.11.2019. (а.с. 20). Податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем у судовому порядку, за наслідками розгляду якого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 у справі 520/5549/2020, що набрало законної сили 27.10.2020 внаслідок прийняття постанови Другого апеляційного адміністративного суду, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 08 листопада 2019 р. №00000770402. 28.01.2021 позивачем подано до податкового органу заяву про зарахування суми бюджетного відшкодування в розмірі 976 910,00 грн, задекларовану Товариством у податковій звітності з ПДВ за серпень 2019 р. в рахунок сплати податку на прибуток підприємств відповідно п. 200.15 ст. 200 ПК України (а.с. 32-33). У відповідь на вказане звернення, відповідач листом від 16.02.2021 повідомив позивача, про направлення контролюючим органом запиту до ДПС України щодо надання роз`яснень та механізму зарахування зазначеної суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок сплати податку на прибуток (а.с. 34). Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем не зараховано суму податку на додану вартість в розмірі 976 910,00 грн в рахунок сплати податку на прибуток підприємств. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума бюджетного відшкодування в розмірі 976 910,00 грн є узгодженою, а отже у відповідача виник обов`язок зарахувати задекларовану позивачем у податковій звітності з ПДВ суму бюджетного відшкодування в розмірі 976 910,00 грн в рахунок податку на прибуток підприємств. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 ПК України. Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України). Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом. Згідно з пп. "ґ" п. 200.12 статті 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктом "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України". У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу. У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Як вірно встановлено судом, позивач має узгоджену суму бюджетного відшкодування в розмірі 976 910,00 грн., звертався до контролюючого органу із заявою про її зарахування в рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток, проте такі дії не були вчинені податковим органом. Так, п. 200.12 ст. 200 ПК України передбачена можливість зарахування за заявою платника податку суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються саме до Державного бюджету України. Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1, п. 9.3 ст. 9 ПК України, податок на прибуток підприємств є загальнодержавним податком; зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України. Частиною 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України встановлено, що Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Пунктом 2 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належать, 90 відсотків податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств державної власності, що зараховується до загального фонду державного бюджету в повному обсязі, та податку, визначеного пунктом 18 частини першої статті 64, пунктом 1-2 частини першої статті 66 та пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу). Водночас, п. 17 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України встановлено, що до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належать, у тому числі, 10 відсотків податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств державної власності та податку, визначеного пунктом 18 цієї частини статті, пунктом 1-2 частини першої статті 66 та пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу), який зараховується до бюджету міста Києва. Отже, податок на прибуток приватних підприємств зараховується до складу доходів Державного бюджету України в розмірі 90 % та до загального фонду місцевих бюджетів у розмірі 10 %. З аналізу викладеного вище вбачається, що наявна у позивача сума бюджетного відшкодування ПДВ частково може бути зарахована в рахунок погашення грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств, оскільки останній розподіляється у різних частинах до Державного бюджету України та загального фонду місцевих бюджетів, що, в свою чергу, спростовує доводи контролюючого органу, що право на зарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість виникає лише на сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з платежів, які в повному обсязі сплачуються до державного бюджету України. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.05.2020 року у справі № 810/3914/16. Враховуючи, що процедура узгодження бюджетного відшкодування закінчена, тому у позивача виникло право на отримання суми бюджетного відшкодування та зарахування її в рахунок податку на прибуток, а у податкового органу - обов`язок із зарахування задекларованої позивачем у податковій звітності з ПДВ суми бюджетного відшкодування в розмірі 976.910,00 грн. в рахунок сплати податку на прибуток підприємств. Вказані відповідачем, як у відповіді на звернення позивача, так і в апеляційній скарзі обставини, а саме відсутність механізму вчинення таких дій, невідповідність банківського рахунку, не є підставою для відмови у зарахуванні відповідної суми в рахунок сплати податку на прибуток підприємств, оскільки не встановлені положеннями ПК України. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Крім того, суд враховує , відповідно до ч.2 ст.6 КАС України принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, який в рішенні по справі «Будченко проти України» зазначив, що відмова у задоволенні законного права заявника через відсутність механізму його реалізації, становить втручання у право власності згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а через нездатність забезпечити реалізацію такого права заявника в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов`язання за статтею 1 Першого протоколу. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 814/1915/17 колегія суддів вважає помилковим, оскільки правовідносини у цій справі не є тотожними правовідносинам у справі, що розглядається. У справі № 814/1915/17 спірним було питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на отримання сум бюджетного відшкодування на підставі податкового повідомлення - рішення, тоді як у справі, що розглядається зазначена сума вже є узгодженою. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Колегія суддів зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів наявність підстав для відмови позивачу зарахувати задекларовану ним у податковій звітності з ПДВ суму бюджетного відшкодування в розмірі 976 910,00 грн як сплату податку на прибуток підприємств, а тому вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 по справі № 520/6114/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 08.11.2021 року