Постанова 4851 № 520/6114/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2023 р.Справа № 520/6114/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 р. (постановлену суддею Старосєльцевою О.В.) по справі № 520/6114/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" до Головного управління ДПС у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Великобурлуцький сироробний завод» (в подальшому ПРАТ «Великобурлуцький сироробний завод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило: зобов`язати відповідача задекларовану ПРАТ «Великобурлуцький сироробний завод» у податковій звітності з ПДВ суму бюджетного відшкодування в розмірі 976910 грн. зарахувати як сплату податку на прибуток підприємств. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 р., позов задоволено. Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до суду з заявою, в якій просило роз`яснити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 р., а саме, щодо зарахування задекларованої ПРАТ «Великобурлуцький сироробний завод» у податковій звітності з ПДВ суми бюджетного відшкодування в розмірі 976910 грн. у рахунок сплати податку на прибуток підприємств. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача про роз`яснення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 р. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 р. про роз`яснення судового рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про роз`яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в задоволенні заяви необхідно відмовити, оскільки всі доводи відповідача стосовно неясності та незрозумілості судового рішення від 22.06.2021 р. по справі № 520/6114/21 повязані з незгодою з мотивацією вказаного судового рішення, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 р. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що судове рішення може бути роз`яснено, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Механізм, визначений цією статтею, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Тобто, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Як вбачається зі змісту заяви про роз`яснення судового рішення, позивач просить роз`яснити судове рішення, шляхом надання роз`яснення стосовно механізму зарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок спати податку н прибуток підприємства, оскільки зарахування податку на прибуток підприємства, який сплачується підприємствами не державної форми власності, здійснюється пропорційно до державного та місцевого бюджетів, що не відповідає вимогам за наявності яких податковий орган може здійснити зарахування сум від`ємною значення з ПДВ на сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств, тобто, позивач розуміє зміст судового рішення та фактично не погоджується із вказаним рішенням суду. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджєуться з висновком суду першої інстанції, що заява відповідача про роз`яснення судового рішення необґрунтована, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 254, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 р. по справі № 520/6114/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 18.09.2023 року