Постанова 4808 № 345/1520/17

Справа № 345/1520/17 Провадження №22-ц/4808/553/21 Провадження № 22-ц/4808/554/21 Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів Фединяка В.Д., Девляшевського В.А., секретаря Єлісевич О.М., з участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_2 на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 07 грудня 2018 року та рішення Калуського міськрайонного суду від 19 червня 2019 року під головуванням судді Якиміва Р.В. у м. Калуш, в с т а н о в и в : У квітні 2017 року АТ «Укрсоцбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 29/07-345з від 22.06.2007, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», назву якого змінено на АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 на суму 38 000 швейцарських франків зі сплатою 10 % річних та кінцевим терміном повернення до 21.06.2022, станом на 26.01.2017 утворилася заборгованість у розмірі 38 431,23 швейцарських франків, з якої: 33 988,72 швейцарських франків заборгованість за кредитом, 4 442,51 швейцарських франків заборгованість за відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідача. Представник позивача АТ «Укрсоцбанк» 12.10.2018 подав заяву про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог. У заяві представник позивача зазначив, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 09.03.2010 року по справі № 2-105/10 за позовом АКБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , яке набрало законної сили, розірвано договір кредиту № 29/07-345з, укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 22.06.2007. В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 29/07-345з від 22.06.2007 в розмірі 321 915,73 грн звернуто стягнення на предмет застави домоволодіння, загальною площею 53,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно розрахунку заборгованості станом на 30.09.2018 у зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору та рішення суду в останнього виникла заборгованість з розмірі 349 278,72 грн за період з 31.01.2014 по 30.09.2018, з яких: 45 712,20 грн заборгованість зі сплати 3% річних, 303 566,52 грн заборгованість зі сплати інфляційних втрат. Посилаючись на те, що станом на дату пред`явлення позову рішення суду не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашена, а невиконання ОСОБА_1 рішення суду є підставою для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнення на користь позивача суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення і 3% річних, а також зважаючи на ту обставину, що належним чином засвідчена копія рішення суду була долучена до матеріалів справи безпосередньо перед судовим засіданням, АТ «Укрсоцбанк» просив суд: поновити строк для подачі заяви про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість з розмірі 349 278,72 грн., з яких: 45 712,20 грн заборгованість зі сплати 3% річних за період з 31.01.2014 по 30.09.2018, 303 566,52 грн заборгованість зі сплати інфляційних втрат за період з 31.01.2014 по 30.09.2018; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 5 607,54 грн. Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 07 грудня 2018 року у прийнятті заяви АТ «Укрсоцбанк» про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог відмовлено. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 19 червня 2019 року в задоволенні позову АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності. На ухвалу та рішення суду представник АТ «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу,в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Вказав, що звертаючись з позовом, позивач визначив предметом позову заборгованість за кредитним договором в розмірі 38 431,23 швейцарських франків, що включала заборгованість за кредитом та заборгованість за відсотками. В позовній заяві як на підставу позову позивач посилався на невиконання відповідачем умов кредитного договору № 29/07-345з та положення ст. 11, 525, 526, 623, 624, 625, 1054, 1049 ЦК України. Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 20.07.2017 позов задоволено в повному обсязі. Надалі, представник відповідача долучив копію рішення від 09.03.2010, яким в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №29/07-345з від 22.06.2007 в розмірі 321 915,73 грн звернено стягнення на предмет застави, а також розірвано договір кредиту № 29/07345з від 22.06.2007. Однак, долучена копія рішення суду містила відмітку про не набрання ним законної сили. У судовому засіданні 23.08.2018 представник відповідача надав засвідчену копію рішення суду від 09.03.2010 з відміткою про набрання ним законної сили. З огляду на цю обставину, позивач змушений був уточнити позовні вимоги вже на стадії розгляду справи по суті, у зв`язку з чим, 12.10.2018 позивач подав заяву про поновлення строку для подачі заяви про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача заборгованість за період з 31.01.2014 по 30.09.2018 в розмірі 349 278,72 грн, з яких: 45 712,20 грн заборгованість зі сплати 3% річних та 303 566,52 грн заборгованість зі сплати інфляційних втрат. Зазначає, що станом на дату пред`явлення позову рішення суду від 2010 року не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашена, що свідчить про наявність порушення прав позивача відповідачем і є підставою для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України. Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у прийнятті вищевказаної заяви позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач одночасно змінив предмет і підставу позову. У позовній заяві заявлялися вимоги в тому числі і по відсотках за користування кредитними коштами, розрахованими на підставі ст. 1048 ЦК України та умов договору, коли у заяві про зміну підстав позову відсотки розраховані на підставі ст. 625 ЦК України та наявності невиконаного рішення суду. Тобто в обох випадках має місце стягнення відсотків за користування грошовими коштами, однак іншого розміру та з інших підстав, що не можна вважати зміною предмета позову. Те, що у позовній заяві зазначена сума заборгованості в іноземній валюті, а у заяві про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог сума позовних вимог виражена в національній валюті, не є зміною предмета позову, оскільки перше і друге є об`єктом грошових правовідносин, а відтак і об`єктом грошових вимог. Що стосується інфляційних нарахувань, то це суми, які також виражаються в грошовому значенні і нараховуються у процентному співвідношенні та мають характер компенсації втрат кредитора, а тому є однорідними з нарахуванням відсотків за кредитним договором. В обох заявах йдеться про один й той самий спосіб захисту порушеного права - стягнення заборгованості з відповідача, з тією тільки різницею, що вказана заборгованість розрахована з додаткових підстав, а саме окрім як невиконання відповідачем умов кредитного договору, ще й невиконання судового рішення. Щодо підстав для скасування рішення суду від 19.06.2019 зазначає, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Таким чином, висновок суду першої інстанції про сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних витрат і 3% річних, у зв`язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу помилковий, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України. Із позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 04.05.2017, отже суми заборгованості, розраховані за період з 03.05.2014 є такими, що заявлені в межах загального строку позовної давності. Тому оскаржуване рішення є незаконним в частині відмови в задоволенні позову в стягненні заборгованості за останні три роки до пред`явлення позову до суду та за період з дати пред`явлення позову до суду по 30.08.2018 року. З наведених підстав просить: скасувати ухвалу суду від 07.12.2018 року про відмову у прийнятті заяви АТ «Укрсоцбанк» про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог; скасувати рішення від 19.06.2019 року про відмову в задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 03.05.2014 по 30.08.2018 в сумі 310 568,33 грн. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року задоволено заяву представника АТ «Альфа-Банк» про заміну сторони у справі, замінено у цивільній справі за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою АТ «Укрсоцбанк» на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 07 грудня 2018 року та рішення Калуського міськрайонного суду від 19 червня 2019 року апелянта АТ «Укрсоцбанк» правонаступником АТ «Альфа-Банк». Учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», задоволено частково. Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 07 грудня 2018 року скасовано. Рішення Калуського міськрайонного суду від 19 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 29/07-345з від 22.06.2007 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» (правонаступника АТ «Укрсоцбанк») заборгованість за кредитним договором № 29/07-345з від 22.06.2007 у розмірі 269 550,87 грн, з яких: 29 401,74 грн 3% річних; 240 149,13 грн - інфляційні втрати. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ « Альфа-Банк» (правонаступника АТ «Укрсоцбанк») 2 693,56 грн судового збору, у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також 4 040,42 грн судового збору, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську повернути АТ «Альфа-Банк» (правонаступнику АТ «Укрсоцбанк») сплачений судовий збір в розмірі 566,38 грн згідно з платіжним дорученням № 6483 від 30 липня 2019 року за подання апеляційної скарги. Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником задоволено частково. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В судовому засіданні представник АТ «Альфа-Банк» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній. Представник ОСОБА_1 адвокат Бойко Р.Б. апеляційну скаргу не визнав. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Судом встановлено, що 22.06.2007 між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 29/07-345з, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 38 000 швейцарських франків з відсотковою ставкою 10 % річних та кінцевим терміном повернення до 21.06.2022 (а.с. 4-6 т. 1). З метою забезпечення вказаного кредитного договору та у відповідності до п. 1.3.1 такого між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір застави, відповідно до якого предметом застави є домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.03.2010 по справі № 2-105/2010 задоволено позов АКБ СР «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставне майно. В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 29/07-345з, укладеним між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 22.06.2007 в розмірі 321 915,73 гривень (заборгованість за період з 21.08.2007 по 13.10.2009), звернено стягнення на предмет застави: домоволодіння, загальною площею 53,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на прав приватної власності підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2007 ОСОБА_1 . Розірвано договір кредиту № 29/07-345з, укладений між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 22.06.2007 (а.с. 91-92 т. 1). Вказане рішення набрало законної сили 20.03.2010, є чинним, але не виконане. АТ «Укрсоцбанк» 28.04.2017 на адресу ОСОБА_1 надіслано вимогу про усунення порушень, у якій банк зазначив, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 26.01.2017 утворилась заборгованість у розмірі 46 579,98 доларів США, з яких: 33 988,72 долара США за кредитом; 4 442,51 долар США по відсотках, 6 591,39 доларів США пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 1 557,36 доларів США пеня за несвоєчасне повернення відсотків. У зв`язку з наведеним, боржнику запропоновано у строк до 30 днів з дати відправлення цієї вимоги, але не пізніше 3-х днів з моменту отримання цієї вимоги, сплатити заборгованість (а.с. 10-14 т. 1). АТ «Укрсоцбанк» 29.04.2017 звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 38 431,23 швейцарські франки, з яких: 33 988,72 швейцарських франки заборгованість за кредитом; 4442,51 швейцарські франки заборгованість за відсотками. Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 20.07.2017 позов АТ «Укрсоцбанк» задоволено повністю (а.с. 59-60 т. 1). Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 04.06.2018 подав заяву про перегляд заочного рішення Калуського міськрайонного суду від 20.07.2017, до якого долучив копію рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.03.2010 по справі № 2-105/2010 (а.с. 75, 77-78 т. 1). Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 12.06.2017 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 задоволено. Заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 20.07.2017 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на 23.08.2018 (а.с. 82-83 т. 1). Представник АТ «Укрсоцбанк» 12.10.2018 подав заяву про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд поновити АТ «Укрсоцбанк» строк для подачі заяви; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України заборгованість у розмірі 349 278,72 грн, з яких: 45 712,20 грн заборгованість зі сплати 3% річних за період з 31.01.2014 по 30.09.2018, 303 566,52 грн заборгованість зі сплати інфляційних за період з 31.01.2014 по 30.09.2018. 19 червня 2019 року відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності. 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Згідно рішення № 5/2019 єдиного акціонерного АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у передавальному акті з 15 жовтня 2019 року (а.с. 234-238 т. 1). Відмовляючи уприйнятті заяви АТ «Укрсоцбанк» про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що не вбачає підстав для поновлення позивачу строку подання заяви про зміну підстав та зменшення розміру позовних вимог, оскільки рішення Калуського міськрайонного суду від 09.03.2010 ухвалене за позовом АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, тому твердження представника позивача про те, що про існування вказаного рішення стало відомо тільки в судовому засіданні є безпідставними. Також суд першої інстанції вказав, що позивачем одночасно змінено предмет та підставу позову, що є недопустимим. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що в повній мірі відповідають нормам процесуального права, враховуючи наступне. За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Згідно ч. 1-3 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 04 грудня 2019 року по справі № 917/1739/17, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 зазначила, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. У постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Аналогічні висновки щодо недопустимості одночасної зміни і предмета, і підстав позову відповідно до ст. 49 ЦПК України викладено Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 161/8070/19. Суд першої інстанції дослідив та надав належну оцінку тому, що у первісних вимогах АТ «Укрсоцбанк» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 29/07-345з, яка складається з тіла кредиту і відсотків та випливає із зобов`язань, безпосередньо передбачених кредитним договором, а у змінених вимогах позивач просив стягнути передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати, тобто нарахування особливого характеру, які мають компенсаційний характер, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника, що узгоджується з правовими висновками, які містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Під час розгляду цієї справи в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку, що стягнення грошових коштів у первісному та зміненому позовах мають різну правову природу, різний порядок та характер нарахувань. Згідно ч. 5 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Таким чином, позивачем одночасно змінено предмет та підставу позову, що є недопустимим. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 520/2788/17 зазначила, що зміна підстав і предмета позову не є уточненням позовних вимог, а є новими позовними вимогами, які повинні були пред`являтись шляхом подання позовної заяви до суду. При звернені до суду в позовній заяві як на підставу позову позивач посилався на невиконання відповідачем умов кредитного договору. При цьому, предметом позову позивач визначив заборгованість за кредитним договором в розмірі 38 431,23 швейцарських франків, що включала заборгованість за кредитом та заборгованість за відсотками. Подаючи до суду першої інстанції заяву про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, позивач нарахував заборгованість зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат виходячи з суми боргу, яка зазначена в гривневому еквіваленті у рішенні Калуського міськрайонного суду від 09.03.2010 (а.с. 99-100 т. 1). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що необґрунтованими є твердження апелянта про те, що в обидвох заявах йдеться про один й той самий спосіб захисту порушеного права, з тією лише різницею, що зменшена заборгованість розрахована з додаткових підстав, а саме з того, що крім невиконання відповідачем умов кредитного договору, ще існує невиконання судового рішення та доводи про відсутність зміни предмета позову через визначення розміру зменшених позовних вимог в національній валюті, оскільки інфляційні нарахування є однорідними з нарахуванням відсотків за кредитним договором та трьома відсотками річних. Відповідно до ч. 2 ст. 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. У частині 1 ст. 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала як ухвала про відмову у прийнятті заяви про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог. Верховний суд у постанові 10 липня 2019 року у справі № 761/29385/17, провадження № 61-48680св18, вказав, що за результатами системного аналізу статей 255, 362, 374 ЦПК України, встановлено, що у випадку прийняття до розгляду апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою. Разом з тим, заперечення на ухвалуКалуського міськрайонного суду від 07 грудня 2018 року, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включено до апеляційної скарги на рішення Калуського міськрайонного суду від 19 червня 2019 року. Апеляційним судом при розгляді цієї справи надано оцінку доводам апелянта щодо ухвали суду першої інстанції і встановлено законність та обґрунтованість такої, про що зазначено у цій постанові вище. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 07 грудня 2018 року підлягає закриттю. Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог банку до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, і відсутністю поважних причин пропущення позовної давності, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у разі, якщо судом встановлено їх обґрунтованість та порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Позивач обґрунтовував первісні позовні вимоги неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 29/07-345з від 22.06.2007, укладеним між АКБ СР «Укрсоцбанк», назву якого змінено на АТ «Укрсоцбанк». Суд першої інстанції встановив, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 09.03.2010, яке набрало законної сили 20.03.2010, в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 29/07-345з від 22.06.2007 в розмірі 321 915,73 грн звернено стягнення на предмет застави: домоволодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 . Цим рішенням також розірвано договір кредиту № 29/07-345з, укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 22.06.2007. Однак суд першої інстанції помилково застосував позовну давність до позовних вимог банку, оскільки заявлені вимоги є необґрунтованими через припинення зобов`язань сторін за договором кредиту № 29/07-345з від 22.06.2007 з часу звернення банку до відповідача про дострокове розірвання кредитного договору, що убачається з рішення суду в іншій справі між цими ж сторонами від 09.03.2010, яке набрало чинності 20.03.2010. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи положення ст. 376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду від 19.06.2019 підлягає скасуванню, оскільки воно постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. У цій справі слід ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за безпідставністю позовних вимог. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В цій справі судовий збір за розгляд в суді першої інстанції та апеляційної інстанції покладається на позивача. Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», задовольнити частково. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 07 грудня 2018 року. Рішення Калуського міськрайонного суду від 19 червня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити за безпідставністю позовних вимог. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08 квітня 2021 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: В.Д. Фединяк В.А. Девляшевський