Постанова Київський апеляційний суд № 754/10947/16-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2022року м. Київ Справа №754/10947/16-ц Провадження № 22-ц/824/3183/2022 Резолютивна частина постанови оголошена 15 червня 2022 року Повний текст постанови складено 17 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Журавльова Д.Д. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Альфа-Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Базик Олексія Павловича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У вересні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що 04 липня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 384/064/08-Пі за умовами якого позивач надав відповідачу на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти у розмірі 20 000, 00 доларів США, зі сплатою 14 % річних, з кінцевим терміном повернення - 03 липня 2018 року. Свої зобов`язання, визначені пунктами 1.1. та 3.1.1. договору кредиту позивач виконав в повному обсязі. У порушення взятих на себе зобов?язань за кредитним договором, ОСОБА_1 свої зобов?язання належним чином за кредитним договором не виконував, внаслідок чого станом на 08 серпня2016 року утворилась заборгованість в розмірі 27 116,11 доларів США, яка складається з: суми заборгованості за кредитом в сумі 17355,72 долара США що в еквіваленті склада 430519,86 грн.; заборгованості за відсотками в сумі 5199,04 доларів США, що в еквіваленті складає 128965,65 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту 2749,93 долари США, що в еквіваленті складає 68213,86 грн.; пені за несвоєчасне повернення вісотків 1811,42 долари США, що в еквіваленті складає 672632,71 грн. ПАТ «Укрсоцбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 384/064/08-Пі у розмірі 27 116,11 доларів США. Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 384/064/08-Пі у розмірі 27 116,11 доларів США, що еквівалентно 672 632,71 грн та судові витрати по справі, які складаються з витрат по сплатi судового збору у розмірі 10 089,50 грн. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року заяву представника ОСОБА_1 - Базика О. П. по перегляд заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року в цивільній справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року в справі за позовом за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку. 02 березня 2018 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до вимог поданої заяви позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 384/064/08-Пі в розмірі 26 326,15 доларів США, що еквівалентно станом на 22 жовтня 2018 року - 710 491,17 грн. (т.1 а.с.200). В процесі розгляду справи судом залучено АТ «Альфа-Банк» як правонаступника позивача ПАТ «Укрсоцбанк». Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року, з урахуванням ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року про виправлення описки, позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 384-065/08-Пі в розмірі 23 007,02 доларів США, що еквівалентно 615 568,93 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» судовий збір в розмірі 8 817,21 грн. Рішення суду мотивовано тим, що у зв?зку із неналежним виконанням взятих на себе зобов?язань за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 384-065/08-Пі утворилась заборгованість, яка із врахуванням висновку експертів від 14 червня 2019 року № 4594/19-72/16790-16792-72 становить 23 007,02 доларів США, в тому числі: 15 979,83 доларів США - заборгованість за основним боргом; 7 027,19 доларів США - заборгованість зі сплати процентів. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 02 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Базик О. П. подав до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з?ясовані обставини, що мають значення для справи, оскільки, як зазначає заявник, висновок експертів є недопустимим доказом, так як даний висновок експертів можливо вважати лише як умовно-категоричний, оскільки зроблено без відповідних доказів про отримання та/або видачу боржнику кредитних коштів в розмірі 20 000,00 доларів США. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 20 000,00 доларів США. Матеріали справи не містять взагалі первинних документів, які могли б підтверджувати або спростовувати саме факти: видачі (перерахування, зняття, отримання) грошових коштів (у відповідності до вимог законодавства) як в безготівковій формі так і в готівковій формі. Рух апеляційної скарги та матеріалів справи 14 грудня 2021 року матеріали цивільної справи № 754/10947/16 разом з апеляційною скаргою надійшли до Київського апеляційного суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2021 року справу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16грудня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Базика О. П. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року - задоволено та поновлено його. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Базика О. П. на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року - залишено без руху, встановивши строк для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. 06 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - Базик О. П. на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження у цій справі. Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено їм строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 січня 2022 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи. Доводи інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не подано. Позиція Київського апеляційного суду В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Базик О.П. підтримав доводи апеляційної скарги. Представник АТ «Альфа-Банк» Пересунько С.С. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Фактичні обставини справи Встановлено, що 04 липня 2008 року між АКСР « Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 384/064/08-Пі за умовами якого позивач надав відповідачу на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти у розмірі 20 000,00 доларів США, зі сплатою 14 % річних, з кінцевим терміном повернення - 03 липня 2018 року. Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору позичальник зобов`язався щомісячно погашати кредит до 10 числа. Відповідно до пункту 3.2.3 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати комісії та можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати кредиту (частини кредиту) та/або процентів щонайменше на 30 календарних днів. Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору, у разі прострочення строків повернення кредиту визначених пунктами 1.1., 3.2.3 цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від несвоєчасного сплаченої суми за кожний день прострочення. 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов?язків АТ «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року. Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт. Таким чином, 15 жовтня 2019 року відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини четвертої статті 1 Закону України «Про спрощення процедури реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1, 5.3 Постанови правління НБУ від 27 червня 2008 року № 189 «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішення його власників», було затверджено передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов?язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов?язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів. З представленого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач належним чином прийняті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у зв?язку із чим утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача, та яка станом на 22 лютого 2018 року становить 26 326,15 доларів США, що еквівалентно станом на 22 лютого 2018 року - 710 491,17 грн. Відповідно до висновку експертів № 4594/19-72/16790-16792-72 від 14 червня 2019 року, який наявний в матеріалах справи, розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» станом на 02 березня 2018 року в частині заборгованості за основним боргом та нарахованими процентами не відповідає умовам укладеного між сторонами договору кредиту №384/064/08-Пі від 04 липня 2008року, оскільки, згідно наданих на дослідження документів, надання кредиту підтверджується частково, в сумі 20 000,00 доларів США, та застосування банком відсоткової ставки в розмірі 15% при розрахунку процентів за користування кредитними коштами за період з 01 листопада 2008 року по 01 березня 2018 року є необґрунтованим. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Надаючи оцінку аргументам, наведеним у апеляційній скарзі, Київський апеляційний суд виходить із такого. Звертаючись до суду з цим позовом банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості, виписку по кредитному договору станом на 08 серпня 2016 року. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11 березня 2015 року № 6-16цс15. Єдиним допустимим доказом отримання готівкової іноземної валюти позичальником та факт виконання умов договору є касовий документ - заява про видачу готівки. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 75 від 04 липня 2018 року), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Підпунктом 14 частини третьої Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України вказує, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію. Пункт 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України. Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (пункт 51 Розділу 3 Положення). Пункт 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського облік, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (пункт 53). В свою чергу, пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 аналогічно встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 20 жовтня 2020 у справі № 456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц. Виникнення заборгованості по боргових зобов`язаннях та їх розмір ОСОБА_1 перед банком станом на 22 лютого 2018 року підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по кредитному договору (т.1 а.с.201). Матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем. Крім того, стороною відповідача до суду першої інстанції у поданому 19 червня 2018 року відзиві зазначалося про те, що позивачем не було враховано значних коштів, які відповідач вносив в рахунок погашення кредиту. З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається те, що відповідач сплатив банку лише 2 892,31 доларів США. Однак, за твердженням сторони відповідача відповідач сплатив банку 19 930,72 доларів США. Таким чином банк не врахував 17 038,41 доларів США, які відповідач сплатив на користь банку. В зв`язку з неврахуванням цих сум, банк нараховував проценти, штрафні санкції, за начебто прострочену заборгованість, незаконно, що призвело до суттєвого збільшення заборгованості відповідача. Також, відповідач зазначив, що згідно Договору кредиту № 384/064/08-Пі від 04 липня 2008 року, відповідач має сплачувати 14% річних за користування кредитом. Однак, в розрахунку заборгованості позивач незаконно нараховує вже 15 % річних. Тобто, у своєму відзиві, відповідач не заперечував проти отримання кредитних коштів, а навпаки стверджував про те, що він умови договору виконував, а банком неправильно зроблено розрахунок заборгованості. За наведених вище підстав, Київський апеляційний суд дійшов висновку про те, що аргументи апеляційної про те, що позивачем не надано доказів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 20 000,00 доларів США, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За умовами договору, сторони погодили кінцевий термін погашення кредиту - 03 липня 2018 року. Умовами договору сторонами визначено періодичні платежі. Надані відповідачем квитанції про сплату платежів свідчать, що відповідачем з серпня 2008 року по листопад 2016 року здійснювались періодичні платежі, про те в неналежному розмірі (т.1 а.с.93-165). Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість Кредитним договором № 384/064/08-Пі укладеним між сторонами 04.07.2008р. в розмірі 26326,15 доларів США ( еквівалент на 22.20.2018 року - 710491,17 гривень). Про те, відповідно до Висновку експертів № 4594/19-72/16790-16792-72 від 14 червня 2019 року, наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» станом на 02.03.2018р. в частині заборгованості за основним боргом та нарахованими процентами не відповідає умовам укладеного між сторонами Договору кредиту №384/064/08-Пі від 04.07.2008р., оскільки, згідно наданих на дослідження документів, надання кредиту підтверджується частково, в сумі 20 000,00 дол. США, та застосування банком відсоткової ставки в розмірі 15% при розрахунку процентів за користування кредитними коштами за період з 01.11.2008р. по 01.03.2018р. є необґрунтованим. Наведене свідчить про відсутність достатніх підстави вважати, що позивачем правомірно нараховано відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 15 відсотків річних. Відповідно до Висновку експертів № 4594/19-72/16790-16792-72 від 14 червня 2019 року, із наданих на дослідження документів, заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредиту № 384-064/08-Пі від 04.07.2008р. по основному боргу та сплаті процентів за користування Кредитними коштами станом на 02.03.2018р. складає 23 007,02 дол. США, в тому числі: 15979,83 доларів США - заборгованість за основним боргом; 7 027,19 доларів США - заборгованість зі сплати процентів. Колегія суддів бере до уваги висновок експертів № 4594/19-72/16790-16792-72 від 14 червня 2019 року, та вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог з врахуванням висновку експертів. Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Базик О.П. без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 141, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Базик Олексія Павловича - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції . Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна