Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/2384/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1305/26 Справа № 191/2384/24 Суддя у 1-й інстанції - Прижигалінська Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Городничої В.С., суддів: Красвітної Т.П., Макарова М.О., за участю секретаря судового засідання Усенко Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2025 року у складі судді Прижигалінської Т.В. по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИЛА: У травні 2024 року АТ «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 1-4), в обґрунтування якого посилалось на те, що 21 квітня 2023 року між сторонами було укладено угоду про надання споживчого кредиту №500765736, за умовами якої Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені договором платежі в розмірі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Позивач свої зобов`язання про надання кредиту виконав. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 26 липня 2023 року виникла заборгованість в розмірі 205 597,18 грн. 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що зроблено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року. На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №500765736 у розмірі 205 597,18 грн, а також судовий збір. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №500765736 в сумі 205 597 грн 18 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 467 грн 17 коп (а.с. 143-144). Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с. 148-149). АТ «Сенс Банк» не скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині залишити без змін, враховуючи наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції задовольняючи позов АТ «Сенс Банк» виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. Встановлено, що 21.04.2023 року ОСОБА_1 було підписано Оферту на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №500765736, якою ОСОБА_1 запропонував АТ «Сенс Банк» укласти Угоду про надання споживчого кредиту, підставою для якої є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та банком. Умови споживчого кредиту: тип кредиту: «Кредит готівкою», сума кредиту: 202 326,49 грн, процентна ставка: 4,99%, тип ставки фіксована, строк кредиту 120 місяців. Дата повернення кредиту 21 квітня 2033 року. Кредит надається для повернення заборгованості за кредитним договором 631528910 від 26.11.2020 року. Спосіб видачі: переказ коштів на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Сенс Банк» У акцепті пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500765736 від 21 квітня 2023 року, вказано, що АТ «Сенс Банк» прийняло пропозицію від імені ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту, на тих умовах, що визначені у оферті. Додатком №1 до Угоди про надання кредиту №500765736 від 21 квітня 2023 року визначено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг. Згідно з паспорта споживчого кредиту ліміт/сума кредиту становить 202 326,49 грн, а процентна ставка 4,99%. Відповідно до довідки про ідентифікацію АТ «Сенс Банк» підтвердило, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», ідентифікований АТ «Сенс Банк». З копії меморіального ордеру №1706492974 від 21 квітня 2023 року вбачається, що позивач перерахував для ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 202 326,49 грн, призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором №500765736 від 21 квітня 2023 року. На підтвердження факту зарахування грошових коштів за кредитним договором №500765736 від 21 квітня 2023 року АТ «Сенс Банк» надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 . Із вказаної виписки слідує, що 21 квітня 2023 року АТ «Сенс Банк» здійснило перерахування коштів за кредитним договором №500765736 від 21 квітня 2023 року в розмірі 202 326,49 грн на рахунок ОСОБА_1 . Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Якщо первинний документ містить інформацію про дату (період) надання послуг, виконання робіт або найму (оренди), то відсутність передбачених абзацами шостим і сьомим цієї частини реквізитів із сторони замовника послуг (робіт) або наймача (орендаря) не є порушенням вимог до оформлення первинного документа, за умови що такий порядок документування господарських операцій передбачено договором, укладеним у письмовій формі, і такі господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку в періоді їх здійснення. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку. У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства. Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка. Таким чином, банківська виписка по особовому рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів саме відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості. Апеляційний суд, дослідивши надану позивачем виписку вважає, що вона відповідає визначеним статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пунктом 63 згаданого Положення від 04 липня 2018 року №75 вимогам, підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, а відтак є належним та допустимим доказом у справі. А відтак вказана виписка є належним доказом на підтвердження факту отримання 21 квітня 2023 року ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №500765736 від 21 квітня 2023 року. АТ «Сенс Банк» в особі представника адвоката Мужика Н.Т. поштою надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, в якій зазначено, що станом на 04 вересня 2023 року загальна сума заборгованості за кредитним договором №500765736 від 21 квітня 2023 року становить 205 597,18 грн, яку вимагало сплатити протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №500765736 від 21 квітня 2023 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 26 липня 2023 року складає 205 597,18 грн, з яких: 202 326,49 грн за кредитом; 2 663,70 грн по відсотках; 606,99 по комісії. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору й вимог ЦК України. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі №210/1504/13-ц, від 03 грудня 2020 року в справі №569/16767/16-ц, від 07 грудня 2022 року в справі №953/1904/20. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджує рух коштів за рахунком клієнта та здійснення банківських операцій. Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2024 року у справі №559/1622/19 зазначив, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, тоді як відповідач має довести відсутність такого обов`язку. Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів чи інших аналогів власноручних підписів сторін у порядку, визначеному законодавством). Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи про прийняття пропозиції укласти електронний договір може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення дій, які вважаються прийняттям такої пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено відповідну пропозицію. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію укласти електронний договір. Такий ідентифікатор може передаватися іншій стороні засобом зв`язку, зазначеним під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції. Таким ідентифікатором є СМС-повідомлення з кодом, зазначеним у тексті договору в розділі «Підписи сторін». Відповідно до пункту 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору позивачем надано паспорт споживчого кредиту, оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500765736 від 21 квітня 2023 року, акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500765736 від 21 квітня 2023 року, графік платежів, довідку про ідентифікацію та розрахунок сукупної вартості кредиту. Зазначені документи містять відомості про позичальника ОСОБА_1 , суму кредиту 202 326,49 грн, строк кредитування 120 місяців, процентну ставку 4,99%, порядок повернення кредитних коштів, докази підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора код та інші істотні умови кредитування. На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем надано меморіальний ордер №1706492974 від 21 квітня 2023 року, згідно з яким на рахунок відповідача перераховано 202 326,49 грн із призначенням платежу надання кредиту за кредитним договором №500765736 від 21 квітня 2023 року. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості узгоджується з умовами кредитного договору, містить відомості щодо складових заборгованості та порядку її формування, а нарахування процентів здійснено в межах строку дії кредитного договору. Будь-яких доказів на спростування наведеного розрахунку, власного контррозрахунку заборгованості або заперечень щодо правильності її визначення відповідачем суду не надано. Отже матеріалами справи підтверджується, що 21 квітня 2023 року між АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500765736, який за своєю правовою природою є договором споживчого кредитування. Укладення договору відбулося шляхом підписання відповідачем оферти на укладення угоди та прийняття цієї пропозиції банком (акцепту), що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору. При цьому договір містить усі істотні умови кредитування, зокрема предмет договору, розмір кредиту, процентну ставку за користування кредитом, строк кредитування, а також порядок і строки виконання зобов`язань, що підтверджує належне виникнення між сторонами відповідних зобов`язальних правовідносин. Тому приймаючи до уваги, що банк повністю виконав умови договору, а відповідач, в свою чергу, порушив графік платежів, що призвело до утворення заборгованості в загальному розмірі 205 597,18 грн, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь банку заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Щодо доводів скарги відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору, колегія суддів зазначає наступне. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частини 1 - 3 статті 100 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21 зазначено, що «паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 73 ГПК України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №922/51/20, від 14 грудня 2021 року у справі № 910/17662/19). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини 5, 6 статті 96 ГПК України)». Зазначені висновки підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23). У справі, що переглядається, банком разом з позовною заявою, поданою через «Електронний суд», та відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджено Рішення Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, передбачено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. До позовної заяви банком надано як докази копії Оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500765736 від 21 квітня 2023 року, Акцепт АТ «Сенс Банк» пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500765736 від 21 квітня 2023 року, Додаток №1 до Угоди про надання споживчого кредиту №500765736 від 21 квітня 2023 року. Крім того, судом апеляційної інстанції за клопотанням відповідача було витребувано електронні докази. На виконання ухвали апеляційного суду позивач надав електронні докази та надав додаткові пояснення згідно яких умови укладеного договору прямо визначають порядок його підписання. Відповідно до тексту Оферти, ця Угода укладається шляхом формування і направлення Позичальником Банку засобами дистанційної комунікації, а саме платіжного застосунку «Sense Super Арр» або іншого дистанційного каналу комунікації запропонованого Банком, Оферти на укладення Угоди і акцепту Банком цієї Оферти у строк, вказаний у Оферті. Договором чітко встановлено, що перед формуванням і направленням Оферти, Позичальник обирає умови кредиту, ознайомлюється з запропонованими документами, підписує їх електронним підписом, реалізованим у платіжному застосунку «Sense SuperApp» або іншому дистанційному засобі комунікації і направляє Банку. Таким чином, сторони прямо домовилися про використання електронного підпису, реалізованого внутрішніми програмними засобами системи клієнт-банку «Sense SuperApp» (шляхом проходження клієнтом автентифікації та натискання відповідних кнопок згоди в додатку), а не Кваліфікованого електронного підпису (КЕП). У зв`язку з цим, електронний договір у формі окремих криптографічних файлів (таких як .p7s або .asice ) у системі Банку не створювався, оскільки він підписувався аналогом власноручного підпису в самій системі дистанційного банківського обслуговування. Наданий Банком PDF-файл містить повний текст Оферти та Акцепту і є належним візуальним відображенням електронного документа, збереженого в автоматизованій банківській системі, цілісність якого гарантується програмними комплексами АТ «Сенс Банк». Обґрунтованих підстав для сумнівів у їх дійсності та відповідності паперових копій оригіналам відповідачем не наведено, отже підстав вважати подані позивачем докази неналежними або недопустимими не вбачається. Відсутні підстави для дослідження оригіналів електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20, провадження № 61-7018св21. Без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21). Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Твердження апелянта про те, що між ним та позивачем було укладено саме договір реструктуризації є безпідставними оскільки не підтверджуються будь-якими доказами. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «09» червня 2026 року. Повний текст постанови складено «18» червня 2026 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: Т.П. Красвітна М.О. Макаров