Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/86/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3225/21 Справа № 211/86/20 Суддя у 1-й інстанції - Папарига В. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 211/86/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М., сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гореліков Максим Миколайович, на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2020 року, яке ухвалене суддею Папаригою В.А. у місті Кривого Рогу Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 лютого 2020 року -, ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточнивши його 13 січня 2020 року, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину. В обґрунтування позову зазначила, що від спільного проживання з відповідачем вони мають доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач в добровільному порядку не надає належних коштів на утримання дитини, тому просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на утримання малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, щомісячно, на користь матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи стягнення з 09 січня 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок ) гривень 40 коп. Рішення допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гореліков М.М., просить рішення суду скасувати та встановити новий розмір стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не з`ясував факт перебування на утриманні відповідача іншої малолітньої дитини, на яку він сплачує аліменти у розмір 1/4 частини його доходів, але не менше 30 % , у примусовому порядку. Вказує, що суд першої інстанції не залучив ОСОБА_5 у якості третьої особи, оскільки наслідки розгляду справи впливають на її права та обов`язки. Зазначає, що на дату подання апеляційної скарги, за постановами щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесених у ВП № 61646190 та 45481489, з відповідача стягуються за кожним виконавчим листом 50 % із його заробітної плати, що є завищеним та не відповідає розміру, передбаченому нормами діючого СК України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4), яка проживає та зареєстрована з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 5 ). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 09 січня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції виходив з обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої дитини, визнання позову відповідачем. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та визначеним розміром аліментів з наступних підстав. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 1 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів та визначаючи його в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, суд першої інстанції врахував всі вище передбачені обставини, дійшовши обґрунтованого висновку, що саме такий розмір відповідатиме встановленому ст. 2 Конвенції ООН про права дитини. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не з`ясував факт перебування на утриманні відповідача іншої малолітньої дитини, на яку він сплачує аліменти у розмір 1/4 частини його доходів, але не менше 30 % , у примусовому порядку, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Більш того, колегія суддів наголошує на тому, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів, відповідає встановленому ст. 2 Конвенції ООН про права дитини принципу рівності прав дітей, враховуючи, що утримання дітей на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на обох батьків, діти мають рівні права на утримання від батьків та, враховуючи пріоритет як найкращих інтересів дитини, її право на належний рівень життя, те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не залучив ОСОБА_5 у якості третьої особи, оскільки наслідки розгляду справи впливають на її права та обов`язки, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до ст. 54 ЦПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що на дату подання апеляційної скарги, з нього стягуються на утримання двох дітей, за кожним виконавчим листом, 50 % із його заробітної плати, що є завищеним та не відповідає розміру, передбаченому нормами діючого СК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків (ч.3 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналогічного змісту роз`яснення викладені у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремим норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 №3. Судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гореліков Максим Миколайович, - залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 07 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: