Постанова 4803 № 210/19/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3210/21 Справа № 210/19/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 210/19/16-ц Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лівицький Олександр Миколайович, на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2020 року, яке ухвалено суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 грудня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: 11 січня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (надалі ПАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (надалі АТ «Державний ощадний банк України»), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що між ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Саксаганського відділення №8366, та ОСОБА_1 05 червня 2008 року укладено кредитний договір №ВКЛФ-065/08 про надання кредиту в сумі 90 000,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 19,5% річних, терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 03 червня 2018 року. Банк в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання позичальнику кредитних коштів. З боку відповідача кредитна угода не виконується, чим він порушує умови кредитного договору, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 224 823,34 грн. та судовий збір у розмірі 3372,35грн. Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.03.2016 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» , заборгованість за кредитним договором №ВКЛФ-065/08 від 05 червня 2008 року у розмірі 224 823,34грн. (т.1, а.с.53). Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.06.2016 року, за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, рішення суду скасовано, цивільну справу призначено до розгляду в загальному порядку (т.1, а.с.81). Уточнивши 17.04.2019 року позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №ВКЛФ-065/08 від 05 червня 2008 року, станом на 12 квітня 2019 року, в сумі 113444,67грн., яка складається з: пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків - 68079,36грн., 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 9844,97грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу - 24643,43грн., 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків - 2646,60грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення відсотків - 8230,30грн., стягнути судові витрати у справі (т.1, а.с.175). Відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності та відмову в задоволенні позовних вимог з цих підстав. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», за кредитним договором №ВКЛФ-065/08 від 05 червня 2008 року - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 7843,00грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу - 24643,43грн., 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків - 1282,00грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення відсотків - 8230,30грн. В решті позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», судовий збір у розмірі 2263,08 грн. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лівицький О.М., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права стосовно строків позовної давності. Зокрема, на думку відповідача, початковим моментом періоду прострочення виконання рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2011 року є дата набрання цим рішенням законної сили, тобто 25 червня 2012 року. Період подання позову банком до відповідача має бути з 25.06.2012 року по 25.06.2015 року. Банк звернувся до суду з позовом 11 січня 2016 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, й така позиція відповідача узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 5 грудня 2018 року у справі N 754/7151/15-ц (касаційне провадження N 61-1051св18) та від 19 грудня 2018 року у справі N 206/7190/14-ц (касаційне провадження N 61-521св18), де суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення передбачених статтею 625 ЦК України коштів розпочинається від дня, коли кредитор дізнався про порушення грошового зобов`язання боржником, яким у цих справах є день набрання законної сили рішенням суду про стягнення кредитної заборгованості. Оскільки, відповідно до положень статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, то спливає вона через три роки після набрання законної сили таким рішенням. А тому вимоги про стягнення передбачених статтею 625 ЦК України коштів, які заявлено пізніше, ніж через три роки після набрання законної сили рішенням суду про стягнення кредитної заборгованості є такими, що заявлені після спливу позовної давності. Також, відповідач наголошує на тому, що він протягом розгляду справи судом першої інстанції здійснював погашення заборгованості за кредитом, однак дана обставина не була врахована судом першої інстанції, який безпідставно погодився із розрахунками позивача. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач АТ «Державний ощадний банк України» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку у повному обсязі. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_1 рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України» в апеляційному порядку не оскаржується, а позивач АТ «Державний ощадний банк України» взагалі не скористався своїм право на апеляційне оскарження рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2020 року, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині покладення судом на відповідача ОСОБА_1 обов`язку зі сплати коштів, нарахованих кредитором на прострочену заборгованість на підставі статті 625 ЦК України, а саме: 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 7843,00грн. та за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 1282,00 грн., а також втрат від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу у розмірі 24 643,43 грн. та за рахунок несвоєчасного погашення відсотків у розмірі 8230,30 грн., адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 05 червня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Саксаганського відділення №8366, правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» (т.1а.с.20-25, 28-31), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ВКЛФ-065/08 про надання кредиту в сумі 90 000,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 19,5% річних, терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 03 червня 2018 року (т. 1 а.с.8, 10-16). У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 05 червня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Саксаганського відділення №8366, правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» (т.1а.с.20-25, 28-31), та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №246. Предметом іпотеки є нерухоме майно - 2-кімнатна квартира АДРЕСА_1 (т.1 а.с.195). Згідно з п.1.1 Кредитного договору, позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 90 000,00 гривень, а також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 19,5% річних, на умовах та в строки, визначені цим договором. Кредит надається на споживчі цілі. Кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією до 04 червня 2010 року. На дату закінчення вказаного періоду визначається сума фактичної заборгованості за кредитом, яка підлягає погашенню щомісячно частинами до 25 числа кожного місяця, починаючи з 05 червня 2010 року. Остаточним терміном повернення кредиту є 03 червня 2018 року (п.1.2 кредитного договору). Відповідно до п.п.3.3.1, 3.3.2 кредитного договору, позичальник зобов`язується точно в строки, обумовлені кредитним договором, повернути кредит в сумі 90 000,00 гривень та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за кредитним договором. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по кредитному договору на першу вимогу банку в порядку, передбаченому кредитним договором достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів на фактичний залишок заборгованості по кредиту, а також сплатити штрафні санкції, в порядку та на умовах передбачених кредитним договором, а також відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов`язаннях, що випливають з кредитного договору. Відповідно до п.8.1 кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Позивачем зобов`язання за кредитним договором виконано та надано 05 червня 2008 року відповідачу кредит готівкою в сумі, визначеної п.1.1 кредитного договору, що підтверджується: розпорядженням операційному відділу на суму 90 000,00 гривень від 05 червня 2008 року (т.1 а.с.9). Згідно з Наказом №53 від 24 січня 2012 року «Про реорганізацію філії, - Саксаганського відділення №8366 АТ «Ощадбанк»» та підпорядкованої їй мережі Дніпропетровської області проведено реорганізацію філії, - Саксаганського відділення №8366 АТ «Ощадбанк» шляхом її перетворення у територіально відокремлене безбалансове відділення І типу №10003\0448, відкрите на балансі філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» (т.1 а.с.26-27). У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором №ВКЛФ-065/08 від 05.06.2008 року, кредитним комітетом філії Саксаганського відділення №8366 ВАТ «Державний ощадний банк України» 29.10.2010 року прийнято рішення про визнання проблемною заборгованості ОСОБА_1 , надано вказівку провідному економісту служби по роботі з проблемними активами у взаємодії з юридичним відділом розробити план заходів зі стягнення боргу (т.2 а.с.2). На адресу відповідача 28.07.2009 року за вих.№1975 направлено вимогу про сплату простроченої заборгованості за відсотками - 1406,73грн. (т.2 а.с.5); 12.07.2010 року за вих.№1634 - вимогу про сплату простроченої заборгованості 4238,09грн. (т.2 а.с.4); 11.05.2011 року за вих.№1094 - вимогу щодо сплати простроченої заборгованості - 26074,39грн., а також поточних платежів, надати документи, що підтверджують фінансовий стан божника (т.2 а.с.3-5). Відповідачем ОСОБА_1 вимоги Банку щодо сплати прострочених та поточних платежів не виконано і Банк реалізував передбачене договором право на звернення стягнення на предмет іпотеки. У 2011 році ПАТ «Державний ощадний банк України» (який є правонаступником ВАТ «Державний ощадний банк України») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.07.2011 року (справа №2-858/11/0408), в рахунок погашення заборгованості за Договором відновлювальної кредитної лінії №ВКЛФ-065/08 від 05 червня 2008 року в сумі 103979,92грн., звернуто стягнення на Предмет іпотеки згідно Іпотечного договору від 05 червня 2008 року №2456, а саме на: 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу від 10.09.1998 року посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В. в реєстрі №2-1988 10.09.1998 року та зареєстрованого КП «Криворізьке БТІ» 22.04.1999 року за №148П-224-224, на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України», в особі філії-Саксаганське відділення №8366. Вирішено питання судових витрат. Рішення не оскаржено, набрало законної сили 25.06.2012 року (т.1 а.с.195-201). З зазначеного рішення суду вбачається, що стягнення на предмет іпотеки звернуто з метою погашення заборгованості за кредитом, яка станом на 31.01.2011 року в загальній сумі становить 103 979,92грн., складається з: боргу по кредиту - 79879,00грн., простроченої заборгованості по кредиту - 7624,00грн., пені - 4108,87грн., простроченої заборгованості по відсотках - 14247,60грн., штрафу (за порушення зобов`язання за повернення основної суми кредиту) - 363,20грн., штрафу (за порушення зобов`язання щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитом) - 778,42грн. (т.1 а.с.109). Даних щодо виконання зазначеного вище рішення суду у справі №2-858/11/0408 суду не надано. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.10.2018 року у позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, Металургійний відділ державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Лігута Лариса В`ячеславівна, про визнання договору іпотеки недійсним - відмовлено. Рішення не оскаржено, набрало законної сили 20.11.2018 року (т.1 а.с.137-139). Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, уточнивши позовні вимоги 17.04.2019 року, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №ВКЛФ-065/08 від 05 червня 2008 року, станом на 12 квітня 2019 року, в сумі 113444,67грн., яка складається з: пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків - 68079,36грн., 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 9844,97грн. (ст.625 ЦК України), втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу - 24643,43грн. (ст.625 ЦК України), 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків - 2646,60грн. (ст.625 ЦК України), втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення відсотків - 8230,30грн. (ст.625 ЦК України) (т.1 а.с.175). До уточненої позовної заяви додано довідку щодо розподілу коштів за кредитним договором №ВКЛФ-065/08 від 05 червня 2008 року за період з 24.12.2015 року по 12.04.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено за цей період заборгованість за кредитом - 87143,00грн., за процентами - 16187,37грн., в рахунок пені - 8043,31грн. (а.с.178). Перший платіж здійснено 25.12.2015 року, останній платіж - 03.01.2018 року. Загальна сума сплаченої відповідачем заборгованості складає 111373,68 грн. Посилаючись на те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що за останні три роки, які передували подачі позову, тобто з 10 січня 2013 року по 10 січня 2016 року, стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» підлягають наступні суми: 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 7843,00 грн. та за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 1282,00 грн., а також втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу у розмірі 69 576,92 грн. та за рахунок несвоєчасного погашення відсотків у розмірі 11 375,60 грн. Разом з тим, з урахуванням вимог статі 13 ЦПК України, суд стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 7843,00грн. та за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 1282,00 грн., а також втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу у розмірі 24 643,43 грн. та за рахунок несвоєчасного погашення відсотків у розмірі 8230,30 грн., тобто в межах сум заявлених до стягнення позивачем, станом на 12 квітня 2019 року (включно), в уточненій позовній заяві (т. 1 а.с. 175). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 (провадження N 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц (провадження N 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за Кредитним договором, у зв`язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування коштами, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.07.2011 року (справа №2-858/11/0408), в рахунок погашення заборгованості за Договором відновлювальної кредитної лінії №ВКЛФ-065/08 від 05 червня 2008 року в сумі 103979,92 грн., звернуто стягнення на Предмет іпотеки згідно Іпотечного договору від 05 червня 2008 року №2456, а саме на: 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу від 10.09.1998 року посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В. в реєстрі №2-1988 10.09.1998 року та зареєстрованого КП «Криворізьке БТІ» 22.04.1999 року за №148П-224-224, на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України», в особі філії-Саксаганське відділення №8366. Вирішено питання судових витрат. Рішення не оскаржено, набрало законної сили 25.06.2012 року (т.1 а.с.195-201). Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальника перед банком та його порушення. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі N 916/190/18 (провадження N 12-302гс18). Таким чином, з ухваленням у 2011 році рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, яке на момент звернення Банку до суду з даним позовом не виконано відповідачем. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Разом з тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України). Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), тоді як у даному випадку, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, зобов`язання не було виконано. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим. Таким чином, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року у цивільній справі №127/15672/16-ц. При цьому, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду констатувала, що помилковим є висновок суду про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, спливає через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості, висловлений касаційним цивільим судм у складі Верховного Суду у постановах від 18 липня 2018 року у справі N 331/3787/16?ц (касаційне провадження N 61-6863зпв18), від 5 грудня 2018 року у справі N 754/7151/15-ц (касаційне провадження N 61-10516св18), від 19 грудня 2018 року у справі N 206/7190/14-ц (касаційне провадження N 61?5214св18), а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є неприйнятними та відхиляються колегією суддів. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, у цій справі АТ «Державний Ощадний банк України» пред`явило позов 10 січня 2016 року, а тому має право на стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України за останні три роки, які передували подачі позову, тобто з 10 січня 2013 року по 10 січня 2016 року. При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру сум, нарахованих за прострочення виконання зобов`язань на підставі статті 625 ЦК України, який не спростовано відповідачем, як і не надано власного розрахунку такої заборгованості. Доводи ж відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що він погашав заборгованість за кредитом, що не було враховано судом першої інстанції, колегією суддів відхиляються, як безпідставні, оскільки, з оскаржуваного рішення слідує, що сплачені ним кошти до звернення АТ «Державний Ощадний банк України» до суду з даним позовом, у розмірі 2 500,00 грн., судом було враховано при нарахуванні 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу, а інші кошти сплачено відповідачем після 10 січня 2016 року, а тому внесення цих сум не має правового значення для вирішення даного спору. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лівицький Олександр Миколайович - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 17 березня 2021 року. Головуючий: Судді: