Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/12195/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5211/26 Справа № 211/12195/25 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м.Кривий Ріг Справа № 211/12195/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», відповідачка - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ніколенко Максим Євгенович, на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року, яке ухвалено суддею Ніколенко Д.М.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 лютого 2026 року, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (надалі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що на офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме: договір кредиту (примірний договір на момент укладення); Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (діючі на момент укладення договору); згода на обробку персональних даних; публічна інформація; положення про конфіденційність. Крім того, на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг. Основні кроки оформлення кредитної угоди за допомогою веб-сайту полягають у наступному: клієнт створює заявку на отримання кредиту; отримує дзвінок від співробітника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID; отримує рішення Кредитора щодо можливості надання кредиту; при позитивному рішенні щодо надання кредиту, Клієнт отримує доступ до «особистого кабінету», в якому отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладення договору, що є пропозицією у розумінні ч.4 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» та включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту; клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит; після прийняття клієнтом оферти, йому на телефонний номер (зазначений при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору; клієнт в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, підписує кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора; після підписання кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, в автоматичному режимі направляє екземпляр кредитного договору, Правила та інші супутні документи на e-mail, вказаний клієнтом (також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті Клієнта); інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами, вказаними клієнтом. 12.01.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_3 був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1330-5275 продукту «CreditKasa» за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» складають єдиний договір. Кредитний договір був укладений в письмовій формі, у вигляді електронного документа, та разом із правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 7 000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 21 календарних днів; знижена % ставка - 2,50% в день; стандартна % ставка 2,50% в день. Додатковою угодою №1 від 15.01.2024 до Договору про відкриття кредитної лінії №1330-5275 продукту «CreditKasa» від 12.01.2024, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_3 домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 100,00 грн. Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019) видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний останньою в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019, на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі. Через неналежне виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором, станом на 19.09.2025, утворилась загальна сума заборгованості 67 561,45 грн., яка складається з: 9 099,09 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 58 462,36 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Разом з тим позивач повідомляє, що ним, як кредитодавцем, було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 27 085,40 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 40 476,05 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути з відповідачки на свою користь не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: 40 476,05 грн., яка складається з: 9 099,09 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 31 376,96 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1330-5275 продукту «CreditKasa» від 12.01.2024 у сумі 40 476 гривень 05 копійок, з яких: прострочена заборгованість за кредитом у сумі 9 099 гривень 09 копійок; прострочена заборгованість за нарахованими процентами в сумі 31 376 гривень 96 копійок; та в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 422 гривні 40 копійок. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ніколенко М.Є., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1330 5275 від 12.01.2024 р. в розмірі 13176, 05 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом у сумі 4076,05 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами в сумі 9100,00 грн., вирішивши питання про розподіл судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що розрахунок заборгованості позивача здійснений з порушенням вимог діючого законодавства та висновків Верховного Суду України в частині нарахованих процентів за користування кредитними коштами після закінчення терміну дії кредитного договору. Загальна сума коштів, внесених ОСОБА_1 за погашенням заборгованості за кредитним договором № 1330-5275 від 12.01.2024, складає 5023,95 грн. За викладеною інформацією в позовній заяві залишок основної суми заборгованості повинен становити 4076,05 грн. (9100,00 грн. 5023,95 грн. = 4076,05 грн .). Тому, сума заборгованості за кредитом має складати 4076, 05 грн. При цьому, проти стягнення суми заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 31 376, 96 грн. відповідачка заперечує частково. Вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 31376, 96 грн не є співрозмірною сумі кредиту у 9 100,00 грн за договором, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, вважає, що можливо прийти до висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором з врахуванням отриманих відповідачем кредитних коштів до 9 100, 00 грн Також, вказує й на те, що судом першої інстанції не враховано, що: позивачем не надано належних доказів на підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів за кредитним договором № 1330-5275 від 12.01.2024 та доказів сплати відповідачкою відповідних грошових коштів; позивачем не надано доказів, що суми позики або фінансового кредиту були зараховані на поточний рахунок позичальника та не доведено позивачем про факт укладання договору з відповідачкою та виникнення між ними зобов`язальних правовідносин; розрахунки заборгованості підготовлені позивачем не правильно, крім того, в даному розрахунку не міститься підписів, печаток з даними кредиторів, вказані розрахунки не містять інформації про нарахування заборгованості, не вказана відсоткова ставка, за якою здійснюється нарахування. Крім того, судом не враховано, що нарахування відсотків є необґрунтованим та безпідставним під час дії воєнного стану на території України. Зазначає, що відсутні правові підстави нарахування штрафних санкцій в період дії воєнного стану (з 24.02.2022 року) та в порушення Закону України «Про захист прав споживачів». Вказує й на те, що позивачем взагалі не доведено факту укладення кредитного договору. Крім іншого, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та рішення суду не було взагалі відправлене на адресу відповідачки, що є порушенням ч. 5 ст. 272 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 12.01.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_3 був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1330-5275 продукту «CreditKasa» за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії складають єдиний договір. Кредитний договір, у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С5691 для підписання Договору про відкриття кредитної лінії №1330-5275 продукту «CreditKasa» від 12.01.2024 та підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Крім того, Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А5691 для підписання Паспорту споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та одноразовий ідентифікатор С5691 для підписання Додатку №3 до Договору про відкриття кредитної лінії №1330-5275 від 12.01.2024 (а.с. 11-14 - копія договору, а.с. 15-18 - копія правил, а.с. 18 зв. 19 зв. - копія паспорту споживчого кредиту, а.с. 19 зв., 20 - копія додатку № 3). За умовами пунктів 2.1. та 2.2. Договору Кредитодавець відкриває для Позичальника Кредитну лінію шляхом надання Позичальнику Кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором. Сума Кредиту, тобто загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 7 000,00 грн., який надається шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Тип процентної ставки за користування кредитом фіксована. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту за Стандартною процентною ставкою 2,50 % за кожен день користування Кредитом (пункти 4.1., 4.6., 4.7., 4.10. Договору). Відповідно до п. 5.1. Договору, Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит та нараховану Кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована Кредитодавцем) не пізніше, ніж в останній календарний день Строку кредитування, вказаного у п.4.12. цього Договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця. Відповідно до п. 4.12. Договору, Строк кредитування, тобто строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 06.11.2024. Строк Договору є рівним Строку кредитування. Згідно з п. 4.13. Договору реальна річна процентна ставка на дату укладання цього договору складає 173 324,50%. Відповідно до п. 4.14. Договору, орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення договору (за весь Строк кредитування) складає 59 500,00 грн. та включає в себе суму Кредиту та проценти за користування Кредитом. Відповідно до п. 11.1. договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним. Перерахування грошових коштів відповідачу за Договором про відкриття кредитної лінії №1330-5275 продукту «CreditKasa» від 12.01.2024 у сумі 7 000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 21, 25). Крім того, 15.01.2024 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_3 уклали Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1330-5275 від 12.01.2024, відповідно до умов якої сторони домовились про надання додаткових грошових коштів у кредит у сумі 2 100,00 грн. Пунктом 3 Додаткової угоди визначено, що сума неповернутого Кредиту становить 9 100,00 грн.; кількість днів користування Кредитом, що залишається після укладення Додаткової угоди становить 297 календарних днів; орієнтовна реальна річна процентна ставка за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування: 240 380,760%; орієнтовна загальна вартість Кредиту за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування: 77 192,50 грн. Позичальнику також було надано одноразовий ідентифікатор С0034 для підписання Додаткової угоди та Додатку до Додаткової угоди (графік платежів за Договором) (а.с. 23 копія додаткової угоди, а.с. 23 зв., 24 копія додатку). Перерахування грошових коштів відповідачу за Додатковою угодою від 15.01.2024 до Договору про відкриття кредитної лінії №1330-5275 від 12.01.2024 у сумі 2 100,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 21, 22). Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 не виконувала умови договору в частині повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з неї на користь позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним Договором про відкриття кредитної лінії №1330-5275 продукту «CreditKasa» від 12 січня 2024 року, у визначеному позивачем розмірі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Із матеріалів справи вбачається, що Договір про відкриття кредитної лінії №1330-5275 продукту «CreditKasa» від 12 січня 2024 року укладено між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_3 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.ua). Цей договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений, про що свідчить підписаний паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит). Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання зазначеного кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспорт споживчого кредиту. У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу. Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі. Не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем отримання відповідачкою кредитних коштів. Так, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 рокуу справі № 500/6150/14. Відповідно до положень ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, позивач, через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019, видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний останньою в особистому кабінеті, що відповідною копією довідки про перерахування коштів. Номер платіжної картки, на яку перераховано кредитні кошти співпадає з номером картки, вказаним відповідачкою в підписаному нею Договором про відкриття кредитної лінії №1330-5275 продукту «CreditKasa» від 12 січня 2024 року, й доказів того, що ці кошти не було перераховано на її розрахунковий рахунок відповідачкою суд не надано. Більш того, вказуючи про те, що кредитні кошти їй не надавалися, відповідачка ОСОБА_3 , одночасно із цим, вказує й на часткове погашення нею боргу та частково визнає заявлені позовні вимоги, а тому колегія суддів до наведених доводів апеляційної скарги ставиться критично, з огляду на неоднозначну та нелогічну позицію сторони відповідача у цій справі. З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, при цьому, волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідачка, укладаючи кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, вона мала право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористалася. За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Слід зазначити, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів. Однак, у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами, у зв`язку з чим колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що розмір процентів має бути зменшений. Крім того, проценти за користування кредитом визначено згідно положень ст. ст. 1048, 1056-1 ЦК України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону. Відповідачка розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що нею під сумнів не ставиться. Відповідно до п. 4.12. Договору, строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту, із датою повернення (виплати) кредиту 06.11.2024. Разом з тим, 15.01.2024 сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої сторони домовились про строк користування кредитом після укладення ддодаткової угоди тривалістю 297 календарних днів. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. Оскільки строк дії даного кредитного договору сторонами погоджено до 06 листопада 2024 року, то у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом по 06 листопада 2024 року включно. Судом встановлено, що позивачем розраховано проценти у повній відповідності до умов укладеного кредитного договору, й правові підстави для зменшення такого розміру відсутні. Доводи апеляційної скарги про те, що нарахування відсотків є необґрунтованим та безпідставним під час дії воєнного стану на території України не ґрунтуються на нормах чинного законодавства Україн, а посилання на відсутність правових підстав нарахування штрафних санкцій в період дії воєнного стану (з 24.02.2022 року) є взагалі незрозумілим, адже, в межах даної цивільної справи, таких позовних вимог не заявлено. Отже, встановивши, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало умови договору, який був підписаний відповідачкою ОСОБА_3 , суд першої інстанції, взявши до уваги наведені обставини, а також те, що відповідачка порушила умови договору, не погашала щомісячні платежі по поверненню кредитних коштів, у визначений строк, допустила заборгованість щодо повернення кредиту та відсотків, дійшов законного та обґрунтованого висновку про обгрунтованість позову та задовольнив його, а доводи апеляційної скарги щодо часткового погашення відповідачкою кредиту колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки здійснені останньою платежі враховано позивачем при розрахунку заборгованості. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених відповідачкою ОСОБА_3 , як на сплату судового збору, так і на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ніколенко Максим Євгенович, - залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року - залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає Повне судове рішення складено 28 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: