Постанова 4824 № 761/5524/14-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2021 року місто Київ справа № 761/5524/14-ц провадження №22-ц/824/2844/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., сторони: позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" відповідач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 відповідач - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 1 квітня 2016 року, ухвалене у складі судді Сіромашенко Н.В., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2014 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до відповідачів та з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути солідарно з боржника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору у розмірі 327 431,51 доларів США та 519 522,81 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов`язань у договірних відносинах, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка складається з 182 940,44 доларів США заборгованості за кредитом, 144 491,07 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 447 527,58 грн пені за прострочення сплати кредиту, 71 995,23 грн. штрафу за порушення умов додаткової угоди, яку банк просить солідарно стягнути з неї та поручителів у судовому порядку. Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 у грудні 2014 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «КБ «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, мотивуючи свої вимоги тим, що після підписання договору вона дізналася про те, що у банку не було законних підстав для укладання договору кредиту в іноземній валюті у зв`язку з відсутністю індивідуальної та генеральної ліцензії Національного банку України (далі - НБУ) на здійснення кредитування в іноземній валюті. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за договором від 20 грудня 2007 року №820/П/99/2007-840 в сумі 327 431,51 доларів США та 519 522,81 грн. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 820/П/99/2007-840 у сумі 327 431,51 доларів США та 519 522,81 грн змінено. Стягнуто на користь ПАТ «КБ «Надра» солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 820/П/99/2007-840 у сумі 327 431,51 доларів США та 519 522,81 грн. Стягнуто на користь ПАТ «КБ «Надра» солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 820/П/99/2007-840 у сумі 327 431,51 доларів США та 519 522,81 грн. Постановою Верховного суду від 5 серпня 2020 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 , постанову Апеляційного суду м.Києва від 27 лютого 2018 року в частині солідарного стягнення на користь ПАТ "КБ "Надра" з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 820/П/99/2007-840 у сумі 327 431,51 доларів США та 519 522,81 грн. скасовано, направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Отже, предметом апеляційного перегляду є рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 1 квітня 2016 року в частині солідарного стягнення на користь ПАТ «КБ «Надра» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 820/П/99/2007-840 у сумі 327431,51 доларів США та 519522 грн. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції. В апеляційній скарзі посилався на незаконність та необґрунтованість рішення. Зокрема, посилався на те, що в порушення приписів Конституції України, суд першої інстанції позбавив його можливості приймати участь у розгляді справи для захисту своїх інтересів. Судом не взято до уваги, що судові повістки, які направлялися йому за місцем реєстрації, ним не отримувалися. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися. Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року замінено Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» його правонаступником ОСОБА_5 , яка набула право вимоги до поручителя ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення права вимоги від 25 жовтня 2018 року. В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити, пояснивши, що договір поруки він не підписував. Інші учасники справи ОСОБА_5 , відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені шляхом направлення повідомлення на електронну адресу їх представників, причини своєї неявки особи, які не з`явилися, у зв`язку з чим суд вважав за можливе розглянути справу в їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного Судом установлено, що 20 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 820/П/99/2007-840, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) в доларах США на загальну суму 187338,64 доларів США в порядку та на умовах визначених договором за програмою «Нове житло» з цільовим використанням кредиту придбання цінних паперів. З матеріалів справи, а саме з Анкети -заяви клієнта на оформлення кредитного пакету «Житлові рішення» вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «КБ «Надра», та, маючи вищу юридичну освіту, займала посаду менеджера по роботі з VIP- клієнтами. У зв`язку з перебуванням відповідачки ОСОБА_1 з банком у трудових відносинах між сторонами було укладено договір, яким встановлено позичальнику ( ОСОБА_1 ) пільгову відсоткову ставку за користування кредитними коштами. Відповідно до п.1.3.1 договору, відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки 10,7% на рік. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. Банк в пункті 3.3.1 договору зафіксував мінімально необхідний платіж в розмірі 1816,80 доларів США. Позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту, визначений у п.3.3.1 цього договору, щомісячно до 10 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 12 числа поточного місяця. У випадку, коли позичальник до 10 числі поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, внаслідок чого станом на 12 число поточного місяця не була погашена заборгованість позичальника, банк, починаючи з 13 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором. Якщо 10 число є небанківським днем, то платіж необхідно внести в останній банківський день, який передує цій даті ( п.3.3.3 договору). В пункті 3.3.4 договору сторони визначили кінцевий термін повернення кредиту - 20 грудня 2032 року. 6 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 820/П/99/2007-840 від 20 грудня 2007 року. Пунктом 1.1 додаткової угоди передбачено, що кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 187338,64 доларів США зі сплатою 10,7 % річних на умовах, визначених цим Договором. В пункті 1.1.1.2 додаткової угоди сторони погодили, що щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 1816,80 доларів США. Позичальник вносить мінімальний платіж щомісячно до 20 числа поточного місяця. Кінцевий термін повернення кредиту - 20 грудня 2032 року. Згідно з п.1.1.2 додаткової угоди у випадку, якщо день погашення кредиту, вказаний в п.1.1.1 цього договору, припадає на неробочий (святковий або вихідний) день кредитора, позичальник зобов`язаний здійснити погашення кредиту не пізніше ніж в останній перед ним робочий день кредитора. У відповідності до п.1.5 додаткової угоди банк встановлює позичальнику пільгову відсоткову ставку за користування кредитом у зв`язку з тим, що позичальник перебуває з банком у трудових відносинах. У випадку звільнення позичальника з будь-яких причин розірвання трудових правовідносин ВАТ КБ «Надра» та невиконання умов цього договору протягом перших 6 (шести) місяців після звільнення відсоткова ставка по цьому договору збільшується до рівня відсоткової ставки, що встановлена на дату виникнення прострочення по банківському продукту чи якщо на момент зміни відсоткової ставки такий припинить свою дію, то по аналогічному банківському продукту, в рамках якого було підписано цей договір. При цьому, сторони домовились, що так як виконання (неналежне виконання) умов цього договору залежить виключно від волі позичальника, збільшення відсоткової ставки відбувається без підписання відповідної додаткової угоди. На виконання умов договору ВАТ КБ «Надра» видав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 187338,64 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами № 794, № 795 від 20 грудня 2007 року про надання кредиту, згідно договору № 820/П/99/2007-840 від 20 грудня 2007 року, а також заявою на видачу готівки № 794 від 20 грудня 2007 року. ОСОБА_1 виконувала договір, але неналежним чином, мінімально необхідний платіж вносився позичальником у меншому розмірі ніж передбачений п.3.3.1 договору. Останній платіж в сумі 150 доларів США на виконання умов договору ОСОБА_1 здійснила 11 лютого 2011 року. Станом на 29 березня 2013 року у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість за договором у розмірі 5814,16 доларів США - тіло кредиту та 90699,54 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків. Згідно розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 23 грудня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 за договором становила 327431,51 доларів США та 519522 грн.81 коп., з яких: 182940,44 доларів США, що еквівалентно 2900410 грн.18 коп., - заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена; 144491,07 доларів США, що еквівалентно 2290818 грн.64 коп. - заборгованість по сплаті відсотків, в тому числі прострочені: 447527 грн.58 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 71995 рн.23 коп. - штраф за порушення умов додаткової угоди. В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 820/П/99/2007-840 від 20 грудня 2007 року в цей же день між ОСОБА_2 та банком був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з Кредитного договору № 820/П/99/2007-840 від 20 грудня 2007 року. Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідач перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов`язань, вказаних у п.1.1 цього договору повністю (чи у будь-який частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні позичальником зобов`язань в цілому (п.1.3 договору). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 185 483,81 доларів США відповідно до кредитного договору, однак позичальник неналежним чином виконала обов`язок з повернення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з позичальника та поручителів. Крім того, ухвалюючи рішення у відсутність відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідач в розумінні ч.5 ст.74 ЦПК України був повідомлений про час та місце розгляду справи. Проте, з таким висновком повністю погодитись не можна, виходячи з наступного. Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду ( у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України). Відповідно до абзаців першого, другого, четвертого, п`ятого частини п`ятою ст.74 ЦПК України у редакції на час розгляду справи у суді першої інстанції судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлений цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за також адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Згідно з довідкою відділу адресно-довідкового підрозділу Головного управління державної міграційної служби України у місті Києві від 13 березня 2014 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 15 березня 2012 року. За даною адресою ОСОБА_2 була надіслана повістка, якою його було повідомлено про судове засідання у справі 26 травня 2014 року. Указана повістка була отримана його дружиною. Надіслана телеграмою від 19 вересня 2014 року повістка ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , не вручена з причини не проживання його за вказаною адресою, повідомлення, про що надійшло до суду від начальника відділення зв`язку 24 вересня 2014 року. Інші повістки, надіслані на дану адресу, поверталися за закінченням встановленого строку зберігання. Щодо повідомлення ОСОБА_2 про засідання, яке відбулося 1 квітня 2016 року, то у матеріалах справи відсутні відомості про вручення йому відповідної повістки та причини такого невручення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 зазначила, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (п.31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16)». У зв`язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання в суді першої інстанці. За таких обставин у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Вирішуючи спір по суті позовних вимог ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, апеляційний суд в складі колегії суддів виходить з наступного. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України). Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником ( ч.1 ст.553 ЦК України). Частиною першою, другою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно з ч.4 ст559 ЦК України ( у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. З аналізу ч.4 ст.559 ЦК України (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов`язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов`язання. Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняється, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Разом з тим, якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника по поверненню боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки відповідно до ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч.4 ст.559 ЦК України в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) повинні застосовуватися і до поручителя. Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений ч.4 ст.559 ЦК України (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. За умовами кредитного договору, виконання якого забезпечено договором поруки, що укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 , сторони досягли згоди щодо повернення кредиту шляхом сплати щомісячної суми мінімально необхідного платежу. Оскільки кредитним договором передбачено сплату періодичних платежів, а за договором поруки поручитель відповідає за зобов`язаннями згідно з кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя. Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц. Установлено, що останній платіж сплачено 11 лютого 2011 року. З позовом до суду банк звернувся 17 лютого 2014 року. Порука ОСОБА_2 припинена до щомісячних платежів, включаючи нарахований платіж за серпень 2013 року. Виходячи із наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості, заборгованість поручителя ОСОБА_2 станом на 23 грудня 2014 року складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 182940,44 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року в сумі 14707,35 доларів США. Розмір пені за прострочення мінімального платежу, відповідальність за яку має нести поручитель ОСОБА_2 , станом на 23 грудня 2014 року складає 3935,24 доларів США, що по курсу НБУ становить 110944 грн.65 коп. Разом з тим, суд вважає, що підстави для покладення на ОСОБА_2 відповідальності у вигляді штрафу немає, виходячи з наступного. Відповідно до договору поруки, що був укладений 20 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 , поручитель поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що витікають з кредитного договору № 820/П/99/2007-840 від 20 грудня 2007 року. 6 квітня 2009 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 820/П/99/2007-840 від 20 грудня 2007 року, у пункті 4.2 якої сторони передбачили, що у разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.2 - 3.3.5, 3.3.7 - 3.3.17 цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 3 процента від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, за кожний випадок. Договір поруки у 2009 році не переукладався. Таким чином, оскільки ОСОБА_2 не поручався перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань по сплаті штрафу у розмірі 3% від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, підстави для його стягнення з останнього відсутні.. Визначаючи суму заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь нового кредитора ОСОБА_5 , суд виходить з наступного. 12 жовтня 2018 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «АРБО ФІНАНС» був укладений договір № 820/П/99/2007-840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором № 820/П/99/2007-840 від 20 грудня 2007 року. 25 жовтня 2018 року між ТОВ «ФК «АРБО ФІНАНС» та ОСОБА_5 укладено договір про відступлення права вимоги № 31 за кредитним договором № 820/П/99/2007-840 від 20 грудня 2007 року. Крім того, 25 жовтня 2018 року між ТОВ «ФК «АРБО ФІНАНС» та ОСОБА_5 укладено договір про відступлення права вимоги за договором поруки № 31-П/1, укладеним між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 . Згідно довідки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» станом на 1 листопада 2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Надра» за кредитним договором № 820/П/99/2007-840 від 20 грудня 2007 року із змінами і доповненнями відсутня, у зв`язку з відступленням ПАТ КБ «Надра» усіх прав вимоги за кредитним договором на Нового кредитора. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, ОСОБА_5 складає 117940,44 доларів США, що менше розміру заборгованості по тілу кредиту , яка рахувалася банком станом на 23 грудня 2014 року ( 182940,44 доларів США) ( а.с.18 т.3, , п.1.3 договору поруки). За таких обставин, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту в сумі 117940,44 доларів США, заборгованість по відсоткам в сумі 14707,35 доларів США та пеня, розмір якої суд вважає можливим зменшити відповідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України, з урахуванням конкретних обставин справи з110944 грн.65 коп. до 50000 грн. , Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Шевченківського суду м.Києва від 1 квітня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 як солідарного боржника з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2007 року №820/П/99/2007-840 у сумі 327431,51 доларів США та 519522 грн.81 коп., а також в частині стягнення судового збору в сумі 1218 грн. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту. Стягнути на користь ОСОБА_5 , яка є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», з ОСОБА_2 , як солідарного боржника з ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором №820/П/99/2007-840 від 20 грудня 2007 року в сумі 132647,79 доларів США та 50000 грн. пені. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ОСОБА_5 до ОСОБА_2 в частині стягнення штрафу відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 6 квітня 2021 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус