Постанова 4810 № 408/1909/16-ц

Головуючий суду 1 інстанції - Соболєв Є.О. Доповідач -Стахова Н.В. Справа № 408/1909/16-ц Провадження № 22-ц/810/845/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 року м.Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Стахової Н.В. суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П. за участю секретаря судового засідання: Міняйленко О.В. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Біловодського районного судуЛуганської області від 11 жовтня 2016 року, ухвалене у складі судді Соболєва Є.О., в приміщенні того ж суду, за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі позивач, Банк) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Ровеньківського відділення № 3116 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 67 від 24 травня 2012 року. Відповідно до п.п. 2.2, 2.4 кредитного договору, банк зобов`язався надати позичальнику на умовах договору кредит в розмірі 389 000 грн, а позичальник зобов`язувався повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надавався одноразово на придбання земельної ділянки з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 23 травня 2015 року. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором було укладено між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір поруки № 67/31 від 24 травня 2012 року. За договором поруки поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з боржником в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. В порушення вимог закону та умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 01 лютого 2016 року утворилася заборгованість за кредитним договором № 67 від 24 травня 2012 року у розмірі 178619,72 грн, яка складається з: 102600,00 грн боргу за кредитом за період з 01.09.2014 по 31.01.2016; 31375,59 грн - проценти за користування кредитом за період з 06.08.2014 по 31.01.2016; 34613,46 грн - інфляційні втрати банку за прострочення сплати кредиту за період з 01.09.2014 по 31.12.2015; 6234,51 грн - інфляційні втрати банку за прострочення сплати відсотків за період з 06.08.2014 по 31.12.2015; 3144,37 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.09.2014 по 31.01.2016; 651,79 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 06.08.2014 по 31.01.2016. Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 178619,72 грн та судові витрати. Заочним рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором № 67 від 24 травня 2012 року в сумі 178619,72 грн, яка складається з: 102600,00 грн - борг за кредитом за період з 01.09.2014 по 31.01.2016; 31375,59 грн - проценти за користування кредитом за період з 06.08.2014 по 31.01.2016; 34613,46 грн - інфляційні втрати банку за прострочення сплати кредиту за період з 01.09.2014 по 31.12.2015; 6234,51 грн - інфляційні втрати банку за прострочення сплати відсотків за період з 06.08.2014 по 31.12.2015; 3144,37 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.09.2014 по 31.01.2016; 651,79 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 06.08.2014 по 31.01.2016. Суд стягнув з ОСОБА_2 , який є солідарним боржником з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором № 67 від 24 травня 2012 року в сумі 178619,72 грн, яка складається з: 102600,00 грн - борг за кредитом за період з 01.09.2014 по 31.01.2016; 31375,59 грн - проценти за користування кредитом за період з 06.08.2014 по 31.01.2016; 34613,46 грн - інфляційні втрати банку за прострочення сплати кредиту за період з 01.09.2014 по 31.12.2015; 6234,51 грн - інфляційні втрати банку за прострочення сплати відсотків за період з 06.08.2014 по 31.12.2015; 3144,37 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.09.2014 по 31.01.2016; 651,79 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 06.08.2014 по 31.01.2016. Вирішено питання про судові витрати. Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 01 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сабєтов Дмитро Володимирович, про перегляд заочного рішення Біловодського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бончева Ольга Степанівна, просить заочне рішення Біловодського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що він завчасно та належним чином не був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи та був позбавлений права на захист. З жовтня 2014 року він проживає у м. Києві за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, на дату звернення позивача до суду з позовом, адреса проживання відповідача АДРЕСА_2 була зазначена в договорах вкладу № 101201326, № 101202426, № 101201326, про що було відомо позивачу. Отже, підстав для ухвалення заочного рішення у суду першої інстанції не було, оскільки дані про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи в матеріалах справи відсутні. Крім того, вважає, що підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідно до яких порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Оскільки банк не пред`явив вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання з 01.09.2014, є підстава для припинення поруки, а отже і його обов`язку нести солідарну відповідальність перед кредитом за основним зобов`язанням. Також, ОСОБА_2 зазначає, що сума заборгованості та штрафних санкцій розрахована позивачем невірно, з істотним порушенням його прав та інтересів. Банком не надано виписок з особових рахунків клієнта банку, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування боргу за тілом кредиту та процентами. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що банк позбавлений можливості надати суду матеріали кредитної справи, оскільки оригінали документів зберігаються у філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» за попередньою юридичною адресою: м. Луганськ, вул. Шевченко, 1, тобто на території непідконтрольній Україні. На підтвердження укладення кредитного договору та договору поруки банк надав виписки по рахункам позичальника, за яким обліковується кредитна заборгованість, які є первинними документами. Помилковим є посилання відповідача на невірний розрахунок штрафних санкцій, оскільки позовні вимоги щодо стягнення пені чи будь-яких штрафних санкцій банком не заявлялися. Інфляційні втрати та 3% річних нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України та не є пенею або штрафними санкціями на нарахування яких встановлено заборону ч. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014. Сплата позичальником кредитної заборгованості протягом двох років свідчить про те, що ним визнано умови кредитного договору. Хибними є посилання відповідача щодо припинення поруки, оскільки п.5.4 договору поруки передбачено, що сторони домовилися про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України протягом трьох років для всіх грошових зобов`язань поручителя. Крім того, п.2.7.2 кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості. В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Відповідачка в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи. Представник відповідача у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, представників сторін, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Апеляційний суд, розглядаючи справу відповідно до вимог 367 ЦПК Україниу межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що доказів на представництво Тимошенко О.В. відповідачем ОСОБА_1 не надано, вважає за необхідне перевірити правильність рішення не в повному обсязі, а тільки в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, щов порушення вимог закону та умов договору № 67 від 24 травня 2012 року зобов`язання за вказаним договором боржник ОСОБА_1 належним чином не виконала, а відповідно до умов договору поруки № 67/31 від 24 травня 2012 року поручитель ОСОБА_2 зобов`язався у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, тому відповідачі зобов`язані сплатити заборгованість, яка виникла станом на 01.02.2016. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Судом встановлено, що 24.05.2012 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Ровеньківського відділення № 3116 АТ«Ощадбанк» (яке змінило найменування на акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та фізичною особою підприємцем - ОСОБА_1 укладено договір № 67, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 389 000,00 грн, а остання зобов`язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 20,5% на рік, строком остаточного повернення кредиту не пізніше 23.05.2015. Кредит був наданий на придбання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Сторони погодили погашення кредиту в строки до 23.05.2015 року згідно з графіком погашення рівними частинами в сумі 10800,00 грн, останній платіж в сумі 11000 грн. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором № 67 від 24.05.2012 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором було укладено між банком, ОСОБА_2 , фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 договір поруки № 67/31 від 24 травня 2012 року. Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала свої зобов`язання за договором, внаслідок чого станом на 01.02.2016 року має заборгованість в сумі 178619,72 грн, яка складається з: 102600,00 грн - борг за кредитом за період з 01.09.2014 по 31.01.2016; 31375,59 грн - проценти за користування кредитом за період з 06.08.2014 по 31.01.2016; 34613,46 грн - інфляційні втрати банку за прострочення сплати кредиту за період з 01.09.2014 по 31.12.2015; 6234,51 грн - інфляційні втрати банку за прострочення сплати відсотків за період з 06.08.2014 по 31.12.2015; 3144,37 грн - три проценти річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.09.2014 по 31.01.2016; 651,79 грн - три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 06.08.2014 по 31.01.2016, яку позивач просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно із положеннями статей 610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Стосовно вимог до поручителя слід враховувати такі вимоги цивільного законодавства. Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Відповідно до п. 1.1. договору поруки № 67/31 від 24.05.2012, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. Порука це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом із настанням певної події, яка має юридичне значення законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття,252 ЦК України). Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК Україниспливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК Українипоручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя. З аналізу зазначених вище норм вбачається, що в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК Українистрок пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України). Пунктом 2.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі 10800 грн та сплачувати проценти нараховані банком щомісячно. Зазначені обставини свідчать про те, що поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на підставі договору. Кредит надавався позичальнику одноразово, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 23.05.2015. Відповідно до п.п. 4.1 п.4 Договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання за кредитним договором. Пунктом 5. 4 Договору поруки закріплено, що сторони домовилися про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до 3-х років для всіх грошових зобов`язань поручителя. Проте, слід зазначити, що положення про застосування строку позовної давності не розповсюджуються на правовідносини щодо поруки. Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом. Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов`язань. Визначення строку дії поруки як припиняючого тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки. Частина четверта статті 559 ЦК Українипередбачає три випадки визначення строку дії поруки: 1) протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); 2) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги та якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України). Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. Оскільки строк пред`явлення вимоги до поручителя обраховується окремо за кожним щомісячним платежем, припинення поруки визначено з моменту повного виконання, тому застосуванню підлягають положення частини четвертої статті 559 ЦК України, якими передбачено, що порука припиняється зі спливом шестимісячного строку, а відтак стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 , який є солідарним боржником з ОСОБА_1 має відбуватись у межах шестимісячного строку з моменту настання строку погашення чергового платежу відповідної частини основного зобов`язання. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 29.03.2016, що підтверджується штампом на поштовому конверті відправлення, тому порука є такою, що припинена щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 102600 грн за період з 01.09.2014 по 31.01.2016, в частині стягнення відсотків за період з 06.08.2014 по 23.05.2015, стягнення інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту за період з 01.09.2014 по 31.12.2015, стягнення інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків за період 06.08.2014 по 31.12.2015, 3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 01.09.2014 по 31.01.2016, 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 06.08.2014 по 31.12.2016 на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України. Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками за період з 24.05.2015 по 31.01.2016, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно зі ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у пунктах 34-35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. У пункті 54 зазначеної постанови зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1060 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Із наданого АТ «Ощадбанк» розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заборгованість по відсоткам за користування кредитом розрахована за період з 06.08.2014 по 31.01.2016. Як зазначалося вище, строк дії кредитного договору встановлений до 23.05.2015. З урахуванням викладеного колегія вважає, що сторони погодили строк кредитування до 23.05.2015. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 23.05.2015 позивач не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами. Колегія суддів вважає, оскільки право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припинилося з 24.05.2015, то вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за процентами за користуванням кредитом за період з 24.05.2015 по 31.01.2016 задоволенню не підлягає за необґрунтованістю. З врахуванням наведеного оскаржуване рішення в частині задоволення позову до ОСОБА_2 слід скасувати на підставі п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та відмовити у задоволенні вимог до нього. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до квитанції № 29218456 від 30.10.2020 та №29565008 від 20.11.2020 ОСОБА_2 було сплачено судовий збір в розмірі 4 018,95 грн за подання апеляційної скарги, який підлягає стягненню з АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» на користь відповідача. Керуючись ст.374, 376,383,384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Заочне рішення Біловодського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2016 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09304612) на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 4018 грн 95 коп. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Дата складення повного тексту постанови 29 березня 2021 року Головуючий Судді: