Постанова 4803 № 195/1045/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1223/21 Справа № 195/1045/20 Суддя у 1-й інстанції - Скрипченко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, - ВСТАНОВИЛА: В липні 2020 року до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів. Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2020 року у справі №195/1045/20 та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2020 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2020 року відхилити, а рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2020 року - залишити без змін. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що з копії актового запису родини з цивільних реєстрів громадян Сирії вбачається, що позивач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_1 . Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Як роз`яснено у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України роз`яснено, що при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Враховуючи зміст статей 182, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Так, значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позивач в контексті ст. 81 ЦПК України не довів тих обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог. Приведені в апеляційній скарзі доводи, що на його утриманні перебуває ще три дитини, а тому апелянт не зможе утримувати доньку ОСОБА_7 в розмірі визначеному судом у судовому наказі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на даний час стан його матеріального становища є таким, що не дозволяє утримувати ОСОБА_7 та впливає на змогу сплачувати ним аліменти у визначеному розмірі. Отже, жодного доказу на підтвердження зміни матеріального або сімейного стану позивача, погіршення або поліпшення його здоров`я, ним не надано. При цьому, наявність само по собі дітей у позивача, які народились до винесення судового наказу, не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання його доньки ОСОБА_7 . Крім того, ОСОБА_1 з заявою про скасування судового наказу по справі №331/6865/18 до суду не звертався. Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді М.Ю.Петешенкова В.С.Городнича