Постанова 4803 № 195/403/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1363/21 Справа № 195/403/18 Суддя у 1-й інстанції - Скрипченко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. при секретарі - Кравченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортицькі лінії" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, - ВСТАНОВИЛА: В березні 2018 року до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортицькі лінії" до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортицькі лінії" до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрованого за місцем проживання по АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хортицькі лінії ЄДРПОУ 33610624, зареєстрвоаного за місцем знаходження: м. Запоріжжя, Хортицецьке шосе, 3, заборгованість в сумі 104000 (сто чотири тисячі) гривень та сплачений по справі судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить задовольнити апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18.09.2020 року по справі №195/403/18, скасувати рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18.09.2020 року по справі №195/403/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортицькі лінії" до ОСОБА_1 про стягнення боргу повністю та винести рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Хортицькі лінії" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2020 року просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Хортицькі лінії та ОСОБА_1 01.06.2016 року було укладено договір №4 за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання виконати роботу з перевезення товару на транспортному засобі, що належить товариству. Згідно п. 1.1 вказаного договору відповідач зобов`язався: забезпечити своєчасну подачу автотранспорту до зазначеного місця для перевезення вантажу; дотримуватися правил дорожнього руху; забезпечити своєчасну заправку автомобіля паливом, охолоджувальною рідиною, заміну мастильних матеріалів; бережно відноситися до автотранспортного засобу; перевіряти технічний стан автотранспортного засобу перед виїздом на лінію; здійснювати здачу автотранспортного засобу і постановку на відведене місце по поверненню; усувати виниклі під час роботи дрібниці несправності, які потребують розібрання механізмів; нести відповідальність за утримання автотранспортного засобу товариства в належному технічному стані. Відповідно до п.п. 1.2-1.4 вказаного договору передбачено, що відповідач здійснює переміщення на автотранспортному засобі позивача на підставі заявок, отриманих від товариства. Відповідач у якості водія автотранспортних засобів та виконуючи роботу, безпосередньо пов`язану з прийомом, здачею і зберіганням матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення схоронності ввірених йому підприємством матеріальних цінностей. В разі псування, недостачі матеріальних цінностей по вині відповідача, останній зобов`язаний відшкодувати матеріальні збитки. На виконання вказаного договору відповідач виконав роботи з перевезення вантажу у кількості шести рейсів, що підтверджується актом виконання робіт від 30.06.2016 року. Під час виконання відповідачем одного із рейсів на виконання договору, 18.06.2016 року о 04.40 годині на автошляху О-130110 Київ-Харків-Довжанський-Краснолуцький, 216 км., 93 м. під час руху автомобіля DAF XF 95/380, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHITZ SCS 24L, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , які належать товариству, сталася дорожньо-транспортна пригода, що підтверджується довідкою №94016249 виданої взводом з обслуговування стаціонарного поста №3 Лубенський роти ДПС ДАІ, зареєстрованої 18.06.2016 року. Внаслідок даного ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження бокової правої частини та передньої частини, у причепа пошкоджено бокову праву частину, верхню частину (панель даху, кузов). Згідно висновку №1853 від 30.06.2016 року вартість матеріальних збитків, завданого власнику автомобіля склала 40710,02 гривень. Згідно звіту №1854 від 30.06.2016 року розмір матеріального збитку завданого внаслідок пошкодження причепа становить 236539,50 гривен. Вартість втраченого, зіпсованого, пошкодженого вантажу, що перевозився в автомобілі з причепом, заявлена до відшкодування власником вантажу ПАТ Карлсберг Україна до товариства склала 123709,90 гривень. Загальний розмір матеріальних збитків завданих позивачу в результаті ДТП склала 400959,42 гривень. Враховуючи, що відповідач не заперечував проти обов`язку відшкодувати завдані збитки завдані в результаті ДТП, та відсутності матеріальних коштів, між ним та товариством було укладено договір про застосування відповідальності за пошкодження майна та заміну первісного зобов`язання позиковим зобов`язанням (новація) від 07.09.2016 року (далі договір від 07.09.2016 року) згідно п. 1.4 якого відповідач підтвердив та визнав свою вину, наявності з його боку протиправних дій, пов`язаних з невжиттям останнім заходів для зменшення швидкості, неврахуванням ним дорожньої обстановки, що призвело до з`їзду автомобіля з автопричепом в кювет з їх перекиданням, внаслідок чого відбулося пошкодження автомобіля та причепа, а також втрата, нестача, псування та пошкодження вантажу, чим спричинено матеріальні збитки. Внаслідок часткового звільнення (часткового прощення боргу) товариством відповідача, зобов`язання зменшено на 285959,42 гривень, після чого зобов`язання з оплати вартості матеріальної шкоди залишилося у розмірі 115000 гривень з розрахунку 400959,42 гривень 285959,42 гривень = 115000 гривень відповідно до п. 1.8 цього договору. Відповідно до п. 1.9 договору від 07.09.2016 року оплату всієї суми вартості матеріальної шкоди відповідач зобов`язаний здійснити на користь товариства на протязі одного року з моменту набрання чинності цим договором, з обов`язковою оплатою відповідачем щомісячно суми у розмірі 1000 гривень мінімальний щомісячний платіж. Суму для оплати шкоди понад мінімального щомісячного платежу відповідач визначає самостійно та не є обмеженим у її розмірі. Підтвердженням здійсненого відповідачем платежу є банківський документ, прибутковий касовий ордер чи відповідна розписка товариства. Згідно з п.п. 2.1-2.6 договору від 07.09.2016 року сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку, передбаченого п. 1.9 цього договору, у тому числі обов`язку з оплати мінімального щомісячного платежу зобов`язання з оплати матеріальної шкоди (первісне зобов`язання) та борг, що виникає з цього первісного зобов`язання, замінюється позиковим зобов`язанням (нове зобов`язання). Припинення первісного зобов`язання та набрання чинності нового зобов`язання відбувається на наступний день з дня невиконання або неналежного виконання обов`язку, передбаченого п. 1.8 договору від 07.09.2016 року. В період з жовтня 2016 року по серпень 2017 року (включно) відповідач сплачував товариству щомісячно по 1000 гривень. Загальна сума грошових коштів, сплачених відповідачем на виконання договору від 07.09.2016 року склала 11000 гривень. Починаючи з вересня 2017 року відповідач припинив виконувати умови договору від 07.09.2016 року в частині відшкодування завданих збитків, що в свою чергу призвело до виникнення боргу в сумі 104000 гривень. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Статтею 1047 ЦК України визначено письмову форму такого правочину у разі перевищення суми позики у встановленому законом розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян не менш як у десять разів. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, згідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що відповідач допустив невиконання умов договору в частині своєчасної та повної виплати позики, відповідно до зазначених норм цивільного законодавства та умов договору, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягненню з відповідача заборгованості в розмірі 104 000 грн. є обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції незаконно задовольнив позовні вимоги та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані відповідачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору. Також, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії"). Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова