Постанова 4803 № 195/150/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7572/20 Справа № 195/150/20 Суддя у 1-й інстанції - Кондус Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Петешенкової М.Ю.,Городничої В.С. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - ВСТАНОВИЛА: В лютому 2020 року до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 05 серпня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №

75. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишено прізвище ОСОБА_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстр. за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. за адресою: АДРЕСА_2 ) сплачений нею судовий збір в сумі 840,80 грн. (сімсот сорок грн. 80 коп.). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, за відсутності клопотань будь-якої зі сторін про інше, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що сторони у даній справі перебувають у шлюбі з 10.09.2005 року, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області /актовий запис № 75/ (а.с.5). Як вбачається з матеріалів справи, від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6-7). На теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам. ОСОБА_2 зберігати сім`ю не бажає, вважає, що їх подружні стосунки стали невдалими, в сім`ї почастішали сварки, негаразди та наміри поновлювати шлюбні відносини з чоловіком у неї відсутні. Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу. Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з вимогами ст. 112 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення. Відповідно до вимог ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу відновити своє дошлюбне прізвище. Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що причини, що спонукають наполягати позивача на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта про те, що він жодного разу не був належним чином повідомлений про розгляд справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суперечать наявним в матеріалах справи доказам. (а.с.15,24,27) Твердження апелянта, що позивач мала намір примиритися з відповідачем, однак суд першої інстанції не звернув на це увагу та вирішив справу не надаючи часу на примирення, колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеними, а також надання строку для примирення сторін є правом, а не обов`язком суду. Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було встановлено з якого часу сторони не підтримують шлюбних відносин, колегія суддів вважає безпідставними, так як зазначене не впливає на висновки суду першої інстанції, та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді М.Ю.Петешенкова В.С.Городнича