Постанова 4851 № 592/736/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 р.Справа № 592/736/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. , за участю секретаря судового засідання - Сузанського О.І., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Гуріної Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми (головуючий суддя І інстанції Князєв В.Б., м. Суми) від 04.02.2021 року (повний текст рішення складено 04.02.2021 р.) по справі №592/736/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції України в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та свої вимоги мотивує тим, що 15.01.2021 о 18 год. 57 хв. інспектором взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Сумській області, лейтенантом поліції Зима Д.М. розглянуто справу та винесено постанову серії ДП18 №771392 про накладення на нього адміністративного стягнення, за начебто скоєне ним адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 255 грн., у зв`язку з тим, що 15.01.2021 року о 18 год. 22 хв. в м. Суми по проспекту Шевченка, 24, він керував автомобілем Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснив проїзд зі смуги, що дозволяє рух праворуч, чим порушив п. 3.16 ПДР України, здійснив проїзд прямо зі смуги, що дозволяє рух праворуч п. 33.5.16 та 15.9 ґ. У зв`язку з цим просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18№771392, винесену 15.01.2021 інспектором взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Сумській області, лейтенантом поліції Зима Д.М. за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.02.2021 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог позивач посилався на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що під час керування вказаним транспортним засобом - Ford Transit, н.з. НОМЕР_1 будь-яких порушень ПДР України та проїзду перехрестя по проспекту Шевченка та вулиці Леваневського в м. Суми не вчиняв, а тому доводи Відповідача вважає є помилковими. На момент проведення перевірки, відповідач не керувався жодним доказом при винесенні спірної постанови, тобто така постанова є безпідставною, що й доводиться змістом описової та резолютивної частини оскаржуваної постанови. Зазначає, що відповідач не ознайомив його з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, відповідачем не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, свідки. Не з`ясувавши обставин справи, відповідач одразу виніс постанову. Також вказує на те, що оскаржувана постанова не містить інформації про здійснення будь-якої фіксації правопорушення та відомостей про технічний засіб фіксації, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено судовим розглядом, 15.01.2021 о 18 год. 22 хв. інспектором взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Сумській області, лейтенантом поліції Зима Д.М. розглянуто справу та винесено постанову серії ДП18 №771392 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за скоєне ним адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 255 грн. У постанові зазначено, що 15.01.2021 о 17 год. 57 хв. в м. Суми по просп. Шевченка, ОСОБА_1 здійснив зупинку в межах перехрестя з вул. Леваневського (за світлофорним об`єктом), після чого в порушення вимог знаку 5.16 здійснив проїзд прямо зі смуги, що дозволяє рух праворуч, п. 33.5.16 та 15,9 ґ (а.с.8). Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху та правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписами. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно зі ст. 6 Закону України Про Національну поліцію поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про Національну поліцію під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Відповідно до ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2, 3 ст.122 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. З матеріалів справи встановлено, що на місці події поліцейський за участі позивача провів розгляд справи про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог ст. 278, 279 КУпАП, та виніс оскаржувану постанову, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України Про дорожній рух учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України Про дорожній рух визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями). Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують зазначені Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Відповідно до п. 33.5.16 ПДР України до Інформаційно-вказівних знаків віднесено знак 5.16 "Напрямки руху по смугах". Показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Відповідно до п. 11.10. ПДР України на дорогах, проїзна частина яких поділена на смуги руху лініями дорожньої розмітки, забороняється рухатися, займаючи одночасно дві смуги. Наїжджати на переривчасті лінії розмітки дозволяється лише під час перестроювання. Пунктом 11.1. кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними. Пунктом 8 визначено регулювання дорожнього руху, а саме визначено, що водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки, а саме відповідно до п. 8.10 у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 5.62, якщо їх немає не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Крім того, п. 15.9. "ґ" зупинка забороняється: на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга. Пунктом 16.10. ПДР України визначено, що на перехресті, де рух регулюється світлофором з додатковою секцією, водій, який перебуває на смузі, з якої робиться поворот, повинен продовжувати рух у напрямку, що вказує стрілка, ввімкнута в додатковій секції, якщо його зупинка на заборонний сигнал світлофора створить перешкоди транспортним засобам, що рухаються за ним по тій самій смузі. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 771392 від 15.01.2021 року інспектором взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Сумській області, лейтенантом поліції Зима Д.М. встановлено, що 15.01.2021 о 17 год. 57 хв. ОСОБА_1 , рухаючись на транспортному засобі Ford Transit, н.з. НОМЕР_1 , в м. Суми по просп. Шевченка, здійснив зупинку в межах перехрестя з вул. Леваневського (за світлофорним об`єктом), після чого здійснив проїзд прямо зі смуги, що дозволяє рух праворуч. Тобто, не виконав вимог дорожнього знаку 5.16 «напрямок руху по смугах», а саме зі смуги яка призначена для руху праворуч здійснив рух прямо, чим порушив п. 33.5.16 та 15.9 г Правил дорожнього руху, в наслідок чого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 255 грн. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідачем, на підтвердження своєї позиції по справі, надано відеозаписи з відеореєстратора та запис з нагрудної камери поліцейського. При цьому, в оскаржуваній постанові містяться посилання на зазначені відеозаписи та зазначено, що відеозапис правопорушення додається. Надані відповідачем відеозаписи містять інформацію про виявлення у русі транспортного засобу Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 по проспекту Шевченка, м. Суми, який здійснив зупинку в межах перехрестя з вул. Леваневського (за світлофорним об`єктом), після чого проїхав перехрестя з порушення вимог дорожнього знаку 5.16 «напрямок руху по смугах», а саме зі смуги яка призначена для руху праворуч здійснив рух прямо. Далі патрульний автомобіль відразу рухаючись по проспекту Шевченка у м.Суми переслідує цей транспортний засіб, який зупиняє відповідним сигналом. Після зупинки транспортного засобу поліцейський представився та повідомив причину зупинки, при спілкуванні поліцейський висловив вимогу водію пред`явити посвідчення водія. Таким чином, факт порушення позивачем ч.1 ст.122 КУпАП підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписами. Доводи апелянта про те, що він не порушував вимог ПДР України, колегія суддів відхиляє з огляду на наявні в матеріалах справи відеозаписи, зокрема, позивач не заперечував факт того, що він здійснив зупинку в межах перехрестя з вул. Леваневського та проїхав прямо, але зазначає що правил дорожнього руху він не порушував. Крім того, колегія судів зазначає, що з відеозапису вбачається, що транспортний засіб Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 стояв на смузі, яка призначена для руху праворуч, після чого не виконавши вимоги зеленого сигналу світлофору (зелена стрілка) та здійснивши затор для автомобілів які рухались праворуч на зелений сигнал світлофору проїхав уперед в межах перехрестя за світлофорний об`єкт, тобто перетнув стоп-лінію. Процедура розгляду справи після зупинки автомобіля фіксувалась на нагрудну камеру співробітника поліції. При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що поліцейським дотримана процедура розгляду справи, роз`яснені права та можливість надати пояснення, що підтверджується відеозаписом. З наданого відеозапису вбачається, що будь-якого упередження зі сторони поліцейського не було, інспектор вів себе ввічливо, натомість позивач вів себе зухвало, постійно провокуючи поліцейських на конфлікт. Так, наявним відеозаписом підтверджується, що позивачу під час розгляду справи було роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 КУ, які йому були зрозумілі. Спілкування поліцейського із позивачем зафіксовано в хронологічному порядку як і відбувались усі події. Наданий суду відеозапис з нагрудної камери є належним та допустимим доказом, узгоджується із іншими дослідженими доказами. В оскаржуваній постанові міститься посилання на зазначений відеозапис. Крім того, з відеозапису з нагрудної камери вбачається, що спочатку позивач і не заперечував обставин правопорушення, зазначивши лише про те, що їхавши прямо орієнтувався по розмітці та не бачив знаку 5.16 «напрямок руху по смугах». За таких обставин вказівка позивача на те, що він не порушував вимог ПДР України є безпідставною. З огляду на встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки повністю підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи доказами. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Натомість, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем. Доводи апеляційної скарги про незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що в оскаржуваній постанові зазначено про порушення позивачем правил дорожнього руху, описані порушення, наявне посилання на відеозапис, та зазначено статтю КУпАП, за порушення яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на зазначене, вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.02.2021 по справі № 592/736/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов