Постанова 4851 № 592/6163/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 р.Справа № 592/6163/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.09.2021 (головуючий суддя І інстанції: Шияновська Т.В.) по справі № 592/6163/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області старший лейтенанта поліції Вовка Євгена Володимировича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати дії суб`єкта владних повноважень - інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції Вовка Є.В. щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №4151439 від 02.05.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, протиправними; - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4151439 від 02.05.2021, складену інспектором Управління патрульної поліції в Сумській області, старшим лейтенантом поліції Вовком Є.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, як безпідставну у зв`язку з недоведеністю вини у вчиненні правопорушення. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.09.2021 в задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове, яким скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4151439 від 02.05.2021, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, як безпідставну у зв`язку з недоведеністю вини у вчиненні правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам, викладеним в позові та у відповіді на відзив. Вказує, що він не керував автомобілем, перебував в момент зупинки автомобіля на пасажирському місці, а отже не вчинив правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вважає, що наданий відповідачем відеозапис не є належним доказом в підтвердження вчинення ним правопорушення, оскільки не фіксує особу, яка перебувала на місці водія та пасажирів, а інших доказів, зокрема, фотоматеріалів, пояснень свідків не надано. Таким чином, на думку апелянта, факт вчинення ним правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП не є доведеним. Також вважає, що суд першої інстанції не вірно надав оцінку письмовим поясненням його дружини ОСОБА_2 , під час судового розгляду дійсна причина її хвилювання не була встановлена. При цьому, зазначає, що не повідомлення його дружини працівникам поліції, що вона не керувала автомобілем не свідчить про те, що вона не перебувала за кермом, оскільки її про зазначені обставини не запитували. Також посилається на не врахування судом першої інстанції порушення інспектором процедури розгляду справи, а саме не роз`яснення прав користування послугами перекладача та оскарження постанови про адміністративне правопорушення, порядку та строків оскарження постанови та не вручення її позивачу на місці вчинення правопорушення. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що оскаржувана постанова складена іншою особою, а не інспектором Управління патрульної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Вовком Є.В., та не містить відомостей щодо порядку її оскарження. Також вважає, що одночасне складання постанови про накладення адміністративного стягнення та протоколу про адміністративне правопорушення не передбачені чинним законодавством. Крім того, зазначає, що за його скаргою, службове розслідування щодо незаконності дій інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції Вовка Є.В. проведене з порушенням процедури, формально, без урахування всіх матеріалів перевірки. Управління патрульної поліції в Сумській області, інспектор Управління патрульної поліції в Сумській області, старший лейтенант поліції Вовк Є.В. (далі відповідачі) не подали відзиви на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 02.05.2021 інспектором Управління патрульної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Вовком Є.В. винесено постанову серії ЕАН № 4151439, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 20 400,00 грн (а.с. 15). Постановою встановлено, що 02.05.2021 о 17:42 у м. Суми по вул. Прокоф`єва, 46, водій керував транспортним засобом Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування на такий транспортний засіб згідно рішення 92152805 Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.11.2020, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.4 ст. 126 КУпАП. Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем ПДР є доведеним, а тому рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП є правомірним. Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР). Абзацом «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі ПДР України), встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч. 1, 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно з п.2 ч.1 ст.40 Закону України « Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до п.п.9 ч.1 ст.31 Закону України « Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 10 ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Судом встановлено, що постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.10.2020 у справі № 592/10389/20, яка набрала законної сили 11.11.2020 накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк - один рік. Отже, станом на момент зупинення працівниками поліції транспортного засобу позивача (02.05.2021), останній був позбавлений права його керування. На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами), відповідачами надано диск з відеозаписами з відеореєстратора та службової нагрудної відеокамери, яка розміщена та одязі поліцейських, про які міститься також відмітка в постанові про адміністративне правопорушення. Відеозаписом з відеорегістратора зафіксовано рух автомобіля Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , який о 17:42:35 зупиняється біля магазину «Питна вода» та о 17:42:46 до нього підходить працівник поліції, у цей проміжок часу з салону автомобіля ніхто не виходив. Відеозаписом з бодікамери зафіксовано, що позивач перебував в салоні автомобіля один, тривалий час не реагував на вимогу працівника патрульної поліції відчинити двері чи опустити скло транспортного засобу, а отже той факт, що останній перебував на пасажирському місці достеменно не свідчить, що стороння особа керувала автомобілем. Доводи апелянта , що він не керував автомобілем, а перебував на пасажирському місці, тому в його діях немає складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, колегія суддів необґрунтованими, з урахуванням того, що ні під час зупинки автомобіля поліцейськими, ні у суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 не зазначав особу, яке керувала автомобілем, не заявляв клопотання щодо виклику вказаної особи для допиту у суді. Письмові пояснення дружини позивача ОСОБА_2 , надані суду першої інстанції, в яких зазначено, що вона перебувала за кермом автомобіля, є не допустимим доказом в розумінні ст.74 КАС України, оскільки не містять інформації попередження цієї особи про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, клопотання про виклик вказаної особи в якості свідка позивачем не заявлялося ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції. Крім того, під час зупинки автомобіля позивача, особа яка назвала себе його дружиною, не повідомляла поліцейських про керування автомобілем. Враховуючи вищенаведене, вірним є висновок суду першої інстанції, що надані відповідачами відеозаписи є належними доказами вчинення позивачем правопорушення. Доводи скаржника щодо порушення інспектором Управління патрульної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Вовком Є.В. процедури розгляду справи, а саме: не роз`яснення права на послуги перекладача та оскарження постанови про адміністративне правопорушення, порядку та строків її оскарження, не вручення її позивачу на місці вчинення правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованими. Відповідно до ч. 2 ст. 279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З дослідженого колегією суддів відеозапису вбачається, що інспектором Вовком Є.В. роз`яснено позивачу права, визначені ст. 279 КУпАП, зокрема, право оскаржити постанову, окрім права користуватися послугами перекладача. Разом з тим, колегія суддів вважає, що вказане порушення не є беззаперечною підставою для скасування постанови від 02.05.2021, оскільки позивач розумів мову, якою здійснювалось провадження у справі про адміністративне правопорушення та проти її розгляду українською мовою не заперечував. Доводи апелянта щодо не роз`яснення відповідачем порядку та строків оскарження постанови, колегія суддів оцінює критично, оскільки такі роз`яснення містяться на зворотній стороні постанови. Доводи апелянта щодо безпідставного невручення йому постанови колегія суддів відхиляє, оскільки під час оголошення інспектором Вовком Є.В. її змісту, ОСОБА_1 покинув місце вчинення правопорушення, що фактично свідчить про фактичну його відмову в отриманні примірника постанови. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем було направлено оскаржувану постанову ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, що підтверджується копією конверту (а.с. 16) та визнається позивачем, що свідчить про дотримання ним вимог КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що бланк постанови не містить прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи містять лише його копію, з якої неможливо достеменно пересвідчитись про наявність зазначених обставин, а оригінал постанови скаржником не надано. Доводи скаржника щодо неможливості одночасного складання постанови про накладення адміністративного стягнення та протоколу про адміністративне правопорушення колегія суддів вважає помилковими, оскільки такої заборони діючим законодавством не встановлено. Посиланням в апеляційній скарзі на проведення службового розслідування відносно інспектора поліції за скаргою позивача з порушенням процедури, колегія суддів не надає оцінки, оскільки вони не стосуються предмету позову та апеляційного оскарження . Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту вчинення позивачем правопорушення, правомірності оскаржуваної постанови, складання її на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.09.2021 по справі № 592/6163/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова