Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/9335/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2021 р. Справа № 520/9335/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 24.09.20 року по справі № 520/9335/2020 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі за текстом також - відповідач), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нерозгляду питання про присвоєння чергового спеціального звання старшого лейтенанта поліції інспектору Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанту поліції ОСОБА_1 ; - зобов`язати Департамент патрульної поліції розглянути відповідно до Порядку присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, затвердженого Наказом МВС України № 177 від 12.03.2016, питання про присвоєння чергового спеціального звання старшого лейтенанта поліції інспектору Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанту поліції ОСОБА_1 . Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про відсутність підстав для зобов`язання Департаменту патрульної поліції розглянути відповідно до Порядку присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, затвердженого Наказом МВС України № 177 від 12.03.2016, питання про присвоєння чергового спеціального звання старшого лейтенанта поліції інспектору Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанту поліції ОСОБА_1 . Зазначив, що він з липня 2015 року і до цього часу перебуває на посаді інспектора УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції, тобто в територіальному (відокремленому) підрозділі міжрегіонального територіального органу Національної поліції, і оскільки відповідно до розділу ІІ Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого Наказом Національної поліції України від 04.12.2015 за № 142, посаді інспектора відповідає граничне звання старшого лейтенанта поліції, позивач вважає, що він має право на присвоєння чергового звання - старшого лейтенанта поліції. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У письмових поясненнях позивач зазначає про безпідставність доводів відповідача, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, та вказує на недоречність посилання відповідача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/10545/19, оскільки в такій справі підстави позову є іншими, ніж у цій справі. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом Національної поліції України від 07.11.2015 за № 115 о/с ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання лейтенант поліції. Наказом Департаменту патрульної поліції від 13.07.2018 за № 680 по особовому складу призначено по Управлінню патрульної поліції в Харківській області по роті № 5 батальйону № 2 лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектором, установивши посадовий оклад у розмірі 2400 грн, звільнивши з посади інспектора роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області, що сторонами не заперечується. Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду питання про присвоєння позивачу чергового спеціального звання старшого лейтенанта поліції, звернувся до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки граничним званням на посаді, яку займає позивач (інспектор роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції) є лейтенант поліції, то позов задоволенню не підлягає. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію». Частиною 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції; до складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань. Частинами 1, 2 статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Відповідно до п. 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 за № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно з п. 7 Положення про Національну поліцію Національна поліція здійснює свої повноваження через центральний орган управління та утворені в установленому порядку територіальні (у тому числі міжрегіональні) органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах. Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, Департамент патрульної поліції складається зі структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції, його територіальних (відокремлених) підрозділів та інших підрозділів патрульної поліції згідно з штатним розписом Національної поліції України. Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції згідно з Положенням, затвердженим Наказом ДПП № 1/5 від 07.11.2015, є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції та згідно із законодавством України реалізує свої повноваження на території Харківській області. Наказом Національної поліції України «Про затвердження Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань» від 04.12.2015 за № 142, який містить 5 розділів, визначено перелік посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань. Вказаний наказ зазнавав змін, внесених наказами НПУ: від 08.07.2016 за № 588, від 08.12.2016 за № 1277, від 26.01.2017 за № 62, від 20.03.2017 за № 270, від 11.08.2017 за № 844, від 11.09.2017 за № 960, від 24.05.2018 за № 524, від 21.08.2018 за № 791, від 14.01.2019 за №

30. Розділ ІІ Переліку містить перелік посад у міжрегіональному територіальному органі Національної поліції, зокрема, посадам: оперуповноважений, інспектор, юрисконсульт, інженер відповідає граничне спеціальне звання старший лейтенант поліції. Розділ ІV Переліку містить перелік посад в управліннях, відділеннях, відділах поліції; посадам оперуповноважений, слідчий, інспектор, дільничний офіцер поліції, інженер, психолог відповідає граничне спеціальне звання старший лейтенант поліції. Відповідно до розділу V Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань (в редакції від 11.09.2017, але до 14.01.2019) граничне звання інспектора для стройових підрозділів Департаменту патрульної поліції - лейтенант поліції. Наказом від 14.01.2019 за № 30 внесено зміни до Переліку № 142, зокрема, в розділі V позицію «Інспектор (для стройових підрозділів Департаменту патрульної поліції)» замінено позицією «Інспектор (взводу, роти територіального підрозділу Департаменту патрульної поліції)». Як убачається зі змісту Наказу Департаменту патрульної поліції № 680 о/с від 13.07.2018, лейтенант поліції ОСОБА_1 проходить службу в Управлінні патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, яке є територіальним (відокремленим) підрозділом поліції. Оскільки Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції є територіальним (відокремленим) підрозділом поліції Департаменту патрульної поліції та позивач обіймає посаду інспектора роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, то граничним спеціальним званням для інспектора роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції - лейтенант поліції. Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо необґрунтованості посилання позивача на те, що в системі Національної поліції відсутні стройові підрозділи, з огляду на таке. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 23.01.2010 за № 16 затверджено Положення про стройовий підрозділ патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України. Так, згідно з пунктом 1.1. цього Положення стройові підрозділи патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України (далі - підрозділи патрульної служби) - це структурні підрозділи міліції громадської безпеки, які забезпечують охорону громадського порядку, особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, власності від злочинних посягань, запобігають правопорушенням на вулицях та в інших громадських місцях та припиняють їх, у межах компетенції беруть участь у розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяють державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов`язків, охороні громадського порядку при проведенні масових заходів, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. До структури підрозділів патрульної служби входять полк, батальйон, рота, взвод, група патрульної служби, які підпорядковані управлінню, відділу, сектору громадської безпеки головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, міського, лінійного, районного управління, відділу. У зв`язку з визнанням Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 640 від 11.07.2016 таким, що втратив чинність Наказу Міністерства внутрішніх справ від 23.01.2010 за № 16, припинило свою дію зазначене вище Положення про стройовий підрозділ патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України, проте самі підрозділи (полки, батальйони, роти, взводи) не були ліквідовані. Водночас, до Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань (в редакції 14.01.2019) було внесені відповідні зміни щодо назви посад. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки граничним званням на посаді, яку займає позивач (інспектор роти № 5 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції) є лейтенант поліції. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов`язання Департаменту патрульної поліції розглянути відповідно до Порядку присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, затвердженого Наказом МВС України № 177 від 12.03.2016, питання про присвоєння чергового спеціального звання старшого лейтенанта поліції інспектору Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанту поліції ОСОБА_1 , є правомірним. Відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно та в межах повноважень визначених законодавством, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено. Доводи позивача про те, що він перебуває на посаді інспектора УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції, тобто в територіальному (відокремленому) підрозділі міжрегіонального територіального органу Національної поліції, а отже відповідно до розділу ІІ Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого Наказом Національної поліції України від 04.12.2015 за № 142, його посаді відповідає граничне звання старшого лейтенанта поліції, а тому позивач має право на присвоєння звання - старшого лейтенанта поліції, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до Наказу Департаменту патрульної поліції № 680 о/с від 13.07.2018 позивача призначено інспектором батальйону № 2 роти № 5 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (а.с. 15), а не інспектором безпосередньо УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції. Також, доводи позивача про те, що висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки стройові підрозділи, як структурні підрозділи поліції, взагалі не передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Положення про стройовий підрозділ патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України припинило свою дію у зв`язку з втратою чинності Наказу Міністерства внутрішніх справ від 23.01.2010 за № 16, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Наказ Національної поліції України від 04.12.2015 за № 142 про затвердження Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань не скасований, є чинним, крім того Наказом від 14.01.2019 за № 30 внесено зміни до Переліку № 142, зокрема в розділі V позицію «Інспектор (для стройових підрозділів Департаменту патрульної поліції)» замінено позицією «Інспектор (взводу, роти територіального підрозділу Департаменту патрульної поліції)». Разом з тим, Наказом Національної поліції України від 11.09.2017 за № 960 "Про внесення змін до Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань" внесені зміни до розділу V Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого Наказом Національної поліції України від 04 грудня 2015 року № 142 (зі змінами), і за посадою інспектор (взводу, роти територіального підрозділу Департаменту патрульної поліції) граничним спеціальним званням є лейтенант поліції. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 травня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. З огляду на зазначене, рішення Конституційного Суду України, що містить офіційне тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, доцільно зробити висновок, що суд під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин. Враховуючи викладене, оскільки на момент присвоєння чергового спеціального звання граничним званням на посаді, яку займає позивач (інспектор роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції) є лейтенант поліції, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є правомірним. Отже, посилання позивача на обґрунтованість і правомірність очікувань на присвоєння звання старшого лейтенанта поліції з огляду на те, що Наказ Національної поліції України від 04.12.2015 за № 142 «Про затвердження Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань» станом на час його прийняття встановлював відповідність посаді інспектора патрульної поліції звання старшого лейтенанта, є безпідставними. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що всі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29). Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи позивача, зазначені в апеляційній скарзі, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати зі сплаті судового збору розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 по справі № 520/9335/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк