Постанова 4851 № 520/13824/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2021 р. Справа № 520/13824/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 24.11.20 по справі № 520/13824/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018 та лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2019; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 74 % грошового забезпечення з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою без урахування Постанови КМУ № 649 від 22.08.2018; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 74 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою без урахування Постанови КМУ № 649 від 22.08.2018; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 без урахування Постанови КМУ № 649 від 22.08.2018. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 74 % грошового забезпечення з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 1261,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії за період з 01.01.2018 по 04.03.2019, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що визнання протиправними і нечинними у судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови № 103 унеможливлює їх застосування при виплаті пенсії з 05.03.2019, оскільки норми Закону № 2262-ХІІ (а саме: ч. 3 ст. 52, ч. 2 ст. 55, ч. 4 ст. 63) мають вищу юридичну силу, ніж норми Постанови КМУ №

103. З посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі № 676/1557/16-ц, вказує на відсутність підстав вважати, що до набрання законної сили відповідним судовим рішенням (яким було скасовано відповідні пункти Постанови КМУ № 103) відповідач діяв правомірно та не допускав прострочення виконання зобов`язання. Вказує, що мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, а отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою № 103, не можуть бути застосовані. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 03.11.1994 отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (пенсійна справа № ФХ94733). Розмір пенсії позивача, станом на 01 грудня 2017, становив 74 % грошового забезпечення (вислуга років 28), що підтверджено копією довідки № 3746 від 18.08.2020 (а.с. 8). З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018. Після проведеного перерахунку пенсії з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням та процентної надбавки за вислугу років 50 %, пенсія була обчислена з розміру 70 % грошового забезпечення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки № 3746 від 18.08.2020. Підсумок пенсії (з надбавками) після перерахунку з 01.01.2018 склав 5250,00 грн, підвищення пенсії позивача склало 2650,88 грн, з них виплачувалося: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення 1325,44 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення 1988,16 грн; з 01.01.2020 щомісячно 100 % від підвищення 2650,88 грн. Листом від 19.08.2020 за № 2000-0203-8/57145 пенсійний орган повідомив позивача, що відповідно до статті 13 Закону максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення; оскільки на час перерахунку пенсії на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) діяла саме така норма Закону, перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови №103, здійснено відповідно до норм та вимог чинного законодавства; виплата перерахованих підвищених пенсій відповідно до п. 2 Постанови № 103 проводилась з 1 січня 2018 року у розмірах від суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року: з 1 січня 2018 року 50 відсотків; з 1 січня 2019 року 75 відсотків. На виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» від 24.12.2019 за № 1088, з 01.01.2020 виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року та перерахованих з 1 січня 2018 року, здійснюється з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 р. (а.с. 7). Стверджуючи про неправомірність виплати суми підвищення пенсії після перерахунку 01.01.2018 не у повному обсязі, а також, уважаючи, що ГУ ПФУ в Харківській області з 01.01.2018 протиправно зменшило розмір пенсії позивача з 74 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення, позивач ініціював цей спір. Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії однією сумою, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо виплати позивачу 75 % суми підвищення пенсії після перерахунку 01.01.2018 з 05.03.2019, оскільки такий перерахунок за вказаний період проведено на виконання Постанови № 103, чинної до 05 березня 2019 року, і дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії з 01 січня 2018 року та 75 % суми підвищення пенсії з 01 січня 2019 року до 05 березня 2019 року не можуть вважатися протиправними. Також, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку, а отже, вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій щодо зменшення розміру пенсії з 74 % до 70 % грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 74 % грошового забезпечення з 01.01.2018 однією сумою, є обґрунтованими. Зобов`язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001, суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на те, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені, саме з 01.01.2018 позивач має право на компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії згідно з Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії без урахування Постанови КМУ № 649 від 22.08.2018, суд першої інстанції виходив з її передчасності. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії за період з 01.01.2018 по 04.03.2019. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". За приписами статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) № 103 від 21.02.2018 (далі за текстом - Постанова Кабінету Міністрів України № 103) визначено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) визначено проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. З огляду на матеріали справи, позивачу з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії, відповідно до якого підвищення пенсії позивача склало 2650,88 грн, з них виплачувалося: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення 1325,44 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення 1988,16 грн; з 01.01.2020 щомісячно 100 % від підвищення 2650,88 грн. Колегія суддів зазначає, що Постанова № 103 на час вчинення відповідачем перерахунку пенсії була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин. Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, та яке набрало законної сили 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та зміни до пункту 5 Порядку № 45, додатку 2 до Порядку №

45. Колегія суддів звертає увагу, що частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним. Колегія суддів наголошує на неможливості виконання положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом. Отже, з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 (з 05.03.2019) позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі № 160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020, та постанові від 09.04.2020 у справі № 640/19928/18. Разом із тим, скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 Постанови № 103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови № 103 були чинними і пенсійний орган правомірно їх дотримувався. Такий висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 17.06.2020 у справі № 2540/2873/18 та від 24.07.2020 у справі № 823/2442/18. Оскільки ГУ ПФУ у Полтавській області є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, що прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав не враховувати приписи п. 2 Постанови №

103. Вищевказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18. Отже, з урахуванням відсутності у Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в силу ст. 19 Конституції України, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 іншого законного способу дій, ніж передбачений Постановою № 103, колегія суддів зазначає, що відповідач, виплачуючи в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50 % підвищення до пенсії, а з 01.01.2019 по 04.03.2019 75 % підвищення до пенсії позивача, діяв відповідно до п. 2 Постанови № 103 та не порушив вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки такий спосіб дій був прямо передбачений вказаною Постановою Кабінету Міністрів України. З огляду на вказане вище, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії за період з 01.01.2018 по 04.03.2019. В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, а дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними. В цій частині висновок суду та встановлені судом обставини учасниками справи не заперечуються. Відхиляючи доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів ураховує таке. Відповідно до положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. 30.09.2010 Конституційний Суд України ухвалив рішення № 20-рп/2010 у справі щодо конституційності Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 № 2222-ІУ, яким визначено юридичні наслідки визнання нормативно - правового акту нечинним, часові межі чинності такого акту, а також і відповідні межі дії відновлених норм з початкової редакції Основного Закону. Отже, слід дійти висновку, що на сьогодні, за загальним правилом, моментом припинення календарної дії приписів закону в цих випадках є момент набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Тобто, відповідний акт визнається нечинним на майбутнє і чинним до цього - протягом певного проміжку часу (останнім днем його календарної чинності є той, що передує одному з зазначених моментів). Визнання нечинним акту може призводити до відновлення дії іншого акту, початковим календарним днем якої є відповідний з вказаних моментів. Колегія суддів зазначає, що визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. За таких обставин, колегія суддів уважає помилковими доводи апеляційної скарги позивача щодо протиправності дій органу Пенсійного фонду в частині виплати позивачу підвищення пенсії в наведених вище розмірах за період 01.01.2018 по 04.03.2019, адже на час виникнення спірних правовідносин, вказана Постанова № 103 була чинною, а тому відповідач діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством. Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідне право встановлювати умови, порядок та розміри надано Кабінету Міністрів України частиною четвертою статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виключно при перерахунку пенсії, а у даному випадку питання стосується розміру виплат суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, тобто у період до ухвалення Постанови Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набула чинності 04.09.2019. Отже, в даному випадку Постанова Кабінету Міністрів України № 804 не може бути застосована до спірних правовідносин. З урахуванням наведеного, судом першої інстанції правомірно не застосовано до спірних правовідносин Постанову Кабінету Міністрів України № 804 від 14 серпня 2019 року. Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 74 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії без урахування Постанови КМУ № 649 від 22.08.2018, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга доводів з приводу неправомірності прийняття судом першої інстанції рішення в цій частині не містить. Щодо доводів позивача про наявність "законних сподівань" отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку відповідно до закону, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, п. 35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання" якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте, не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами. Колегія суддів звертає увагу, що приписами пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103, які були чинними до 05.03.2019, прямо передбачався порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб як це здійснено відповідачем у справі (виплата 50 % підвищення з 01.01.2018 та 75 % підвищення з 01.01.2019 по 04.03.2019), а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. Отже, доводи скаржника про наявність "законних сподівань" на збільшення пенсії є в даному випадку необґрунтованими. Посилання позивача на необхідність урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у зразковій справі № 676/1557/16-ц, є безпідставним, оскільки у справі № 676/1557/16-ц предметом судового розгляду було стягнення збитків за невиконання судового рішення пенсійним органом, а у цій справі надавалася оцінка діям ГУ ПФУ щодо виплати не у повному обсязі суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду, сформованими у постанові від 06.08.2019 у зразковій справі № 160/3586/19, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020, врахованих судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 по справі № 520/13824/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін Т.С. Перцова