Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/14059/14-ц

Справа № 308/14059/14-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 25 березня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді:Джуги С.Д. суддів: Кожух О.А., Куштана Б.П. з участю секретаря: Волощук В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2020 року у складі судді Дергачової Н.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 308/14059/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. На її обґрунтування заявник вказує на те, що ознайомившись із виконавчим листом, який виданий Ужгородським міськрайонним судом у справі № 308/14059/14-ц датою 30 жовтня 2015 року такий є незаконним, так як це рішення суду набрало законної сили через 4 дні - 03 листопада 2015 року. Вищезазначена обставина, на думку боржника, є беззаперечним доказом для того, щоб суд ухвалив судове рішення про те, що оскаржуваний виконавчий лист не підлягає виконанню. Оскаржуваний виконавчий лист виданий 03 листопада 2015 року із написом: «дійсний до пред`явлення на протязі одного року», але постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 червня 2017 року ВП № 52630041 винесена старшим державним виконавцем Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гусєвим Олександром Олександровичем - є доказом того, що встановлений судом строк 1 рік завершився для пред`явлення цього виконавчого листа до виконання. Тобто, цей самий виконавчий лист який виданий 03 листопада 2015 року - після повернення у стягувача закінчився строк 1 рік, а тому повторне пред`явлення цього ж самого виконавчого листа до виконання та відкриття виконавчого провадження 14 серпня 2019 року приватним виконавцем Виконавчого округу Закарпатської області О.В.Лукечею - є незаконним. Отже, станом на 17 жовтня 2020 року боржник констатує два порушення вимог закону - стосовно дати видачі та строку пред`явлення до виконання оскаржуваного виконавчого листа. За вказаних обставин, заявник просив визнати виконавчий лист виданий Ужгородським міськрайонним судом 30 жовтня 2015 року у цивільній справі № 308/14059/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2020 року у задоволенні заяви боржника - ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 308/14059/14-ц відмовлено. Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати дану ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким визнати виданий Ужгородським міськрайонним судом виконавчий лист 30 жовтня 2015 року у справі №308//14059/14-ц таким, що не підлягає виконанню. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не враховано обставини, які наведені в обґрунтування поданої заяви, не досліджено виданий виконавчий лист та безпідставно відмовлено у поданій заяві. У відзиві на апеляційну скаргу, директор ТзОВ «Кей-Колект» просить відмовити апелянту у задоволенні скарги в повному обсязі, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали. Заявник та стягувач в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Клопотання про відкладення розгляду справи від них не надходило. Справа на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглянута у їх відсутності. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Відповідно до ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Судом встановлено, що заочним рішенням від 07.09.2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором № 11079118000 від 17.11.2006 року в розмірі 53768,46 доларів США (п`ятдесят три тисячі сімсот шістдесят вісім доларів 46 центів), що еквівалентно 1179680,01 грн., з яких: 44937,24 долари США - заборгованість за кредитом; 8831,22 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, а також 3654,00 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири грн. 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Копія зазначеного рішення суду 28.09.2015 року була направлена судом сторонам у справі. Відповідач рішення так і не отримав, оскільки 03.11.2015 року до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Як вбачається з електронної системи документообігу Д-3 та матеріалів справи виконавчий лист був виданий 30.10.2015 року із зазначенням, що рішення набуло законної сили 03.11.2015 року та позначкою про його дійсність до пред`явлення до виконання на протязі одного року. Із супровідним листом 12.11.2015 року виконавчий лист був направлений сторонам у справі. 08.06.2017 року представник боржника ОСОБА_2 подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, з якими був ознайомлений 21.07.2017 року, про що свідчить його особистий підпис на обкладинці, та у подальшому ще декілька разів ознайомлювався з матеріалами справи, тобто про існування виконавчого листа у цій справі був обізнаний з 21.07.2017 року. За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.07.2017 року судом було залишено без задоволення заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, проголошеного 07 вересня 2015 року. При цьому судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 повідомлялася за адресою реєстрації (яка підтверджена довідкою відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Закарпатській області). Судова повістка про виклик відповідача в судове засідання на 28.04.2015 на 09-30 год. - повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Судова повістка про виклик відповідача в судове засідання на 18.03.2015 на 09-30 год. та 07.09.2015 на 11-00 год. вручена відповідачу відповідно 21.03.2015 та 03.09.2015. Крім того, інформацію про дату розгляду справи було опубліковано на офіційному веб-порталі Судової влади України на сторінці Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області «Список справ, призначених до розгляду» (http://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadjanam/csz). Про судове засідання, в якому було ухвалено рішення, відповідач була повідомлена за зареєстрованим місцем проживання 03.09.2015 , тобто завчасно. Крім того, відповідачем не зазначено причин з яких вона не з`явилася в судове засідання 07.09.2015 р., а відтак поважність такої неявки відповідачем не доведена. Таким чином, відсутня перша підстава для скасування заочного рішення, передбачена ст. 232 ЦПК України. Зазначене рішення було оскаржене у апеляційному порядку, однак за ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 31.07.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху через несплату судового збору, а за ухвалою від 14.08.2017 року повернута через не усунення недоліків. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2017 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження в частині оскарження заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07.09.2015 року та ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 24.07.2017 року, відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14.08. 2017 року Постановою Верховного Суду від 08.08.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14.08. 2017 року залишено без змін. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому під іншими причинами, про які йдеться в ч.2 ст.432 ЦПК України, слід розуміти не припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а наприклад, коли в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Вищенаведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (Жовнер проти України, рішення ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року). Матералами справи встановлено, що рішення Ужгородського міськрайоннного суду від 07.09.2015 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором № 11079118000 від 17.11.2006 року в розмірі 53768,46 доларів США, що еквівалентно 1179680,01 грн., а також 3654,00 грн. витрат по сплаті судового збору, є не скасованим і не зміненим, та підлягає виконанню. За даним рішенням судом 30.10.2015 року видано виконавчий лист, в якому вказано, що він може бути пред`явлений до виконання протягом одного року (а.с.142). Згідно з п.5 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404- VIII, який набрав чинності 05.10.2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема: пред`явлення виконавчого документа до виконання;(ч. ст. 12 даного Закону) З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист за вищевказаним рішенням суду виданий до набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404- VIII, перебував на виконанні в Ужгородському районному відділі державної виконавчої служби і постановою державного виконавця від 30.06.2017 року повернутий стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно із ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. 14.08.2019 року виконавчий лист за даним рішенням повторно пред`явлений до виконання і приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59803553. Таким чином у даній справі відсутні матеріально-правові та процесуально-правові підстави для визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Ужгородського міськрайоннного суду від 07.09.2015 року, таким, що не підлягає виконанню З врахуванням вищенаведених обставин справи та вимог закону суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання та правомірно відмовив у поданій заяві. Доводи апеляційної скарги даних висновків суду не спростовують, ґрунтуються на невірному розумінні фактичних обставин справи та неправильному тлумаченні вищенаведених вимог закону, а тому не заслуговують на увагу. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 29 березня 2021 року. Головуючий: Судді: