Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/11168/18

Справа № 308/11168/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 16 січня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів: Куштана Б.П., Собослоя Г.Г. з участю секретаря : Юрочко А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2018 року, у складі судді Світлик О.М. про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в : У жовтні 2018 року Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Ужгородського міськрайоннного суду від 22.10.2018року за заявою позивача у даній справі вжито заходи забезпечення позову, а саме, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , в тому числі: домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна № 16894851); приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна № 35092403); транспортний засіб автомобіль марки «Toyota», модель «Land Cruiser 200», 2016 року випуску, об`єм двигуна 4461, який зареєстрований за відповідачем 26.10.2016 року в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі ціни позову 3302866 (три мільйона триста дві тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 61 коп. до вирішення спору по суті. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі в справі подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та відмовити АТ Комерційний інвестиційний банк» у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що судом вирішено питання про її права та обов`язки, так як майно щодо якого вжито заходи забезпечення позову придбано нею та ОСОБА_2 в період шлюбу і є спільною сумнію власністю подружжя; вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки сукупна вартість майна, на яке накладено арешт, в декілька разів перевищує суму заборгованості. Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Матеріалами справи встановлено, що в 02.10.2018 року Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з нього заборгованість в загальному розмірі 3 302 866,61грн. Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.10.2019 в порядку забезпечення позову у даній справі накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , в тому числі: домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна № 16894851); приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна № 35092403); транспортний засіб автомобіль марки «Toyota», модель «Land Cruiser 200», 2016 року випуску, об`єм двигуна 4461, який зареєстрований за відповідачем 26.10.2016 року в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі ціни позову 3302866,61грн. до вирішення спору по суті. ОСОБА_1 ,як особа, яка не брала участі у справі, оскаржила вказану ухвалу, посилаючись на те, що майно щодо якого вжито заходи забезпечення позову придбано нею у шлюбі з ОСОБА_2 і є спільною сумісною власністю подружжя чим порушено її законні права. Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України). Згідно з ч.ч.1,2 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. З матеріалів справи вбачається, що апелянт ОСОБА_1 з 24 червня 1989 року по теперішній час перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі ОСОБА_2 В період даного шлюбу за відповідачем зареєстровано на праві власності:домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна № 16894851); приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна № 35092403); транспортний засіб автомобіль марки «Toyota», модель «Land Cruiser 200», 2016 року випуску, об`єм двигуна 4461, який зареєстрований за відповідачем 26.10.2016 року, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ч.1 ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України. За змістом даної статті суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом. Оскарження апелянтом ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, ухвали про забезпечення позову, якою накладено арешт на майно, що набуто нею в шлюбі з ОСОБА_2 , не є належним способом захисту її цивільних прав, оскільки судовий захист права приватної власності, в тому числі і майна, яке є спільною сумісною власністю, здійснюється шляхом пред`явлення і розгляду відповідного позову. Суд апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, не вправі з`ясовувати обставини та встановлювати факти, які є предметом доказування у справі щодо правового режиму набутого майна (час набуття майна, його обсяг, джерело, розмір часток). Таким чином обраний апелянтом спосіб захисту порушеного права не ґрунтується на нормах ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України. За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 23 січня 2020 року. Головуючий : Судді :