Постанова Вінницький апеляційний суд № 147/1008/19

Справа № 147/1008/19 Провадження № 22-ц/801/677/2021 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Дудіков А. В. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 рокуСправа № 147/1008/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О., за участі секретаря судового засідання Лучицького А. О., представника заяв-ника Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» Зорі А. С., роз-глянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду, в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» за участі борж- ниці ОСОБА_1 , поручителя ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 листопада 2019 року про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» щодо заміни стягувача, постановлену у приміщенні суду в смт Тростя-нець Вінницької області за головування судді Дудікова А. В., В С Т А Н О В И В: Заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 15 серпня 2011 року у справі № 2-596/11 із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 16 січня 2007 року № 34-106/07-А у розмірі 169601,65 гривні з урахуванням стягнутого судового збору у розмірі 1798,04 гривень. 31 жовтня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальніс-тю (далі - ТОВ) «Глобал Спліт» укладений договір про відступлення ( купівлі-продажу ) прав вимоги, згідно якого до ТОВ «Глобал Спліт» перейшли права вимоги за кредитним договором від 16 січня 2007 року № 34-106/07-А, укладе-ним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та тепер боржницею ОСОБА_1 , та усі інші пов`язані з ним права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі й звернення стягнення. Тобто відбулася заміна кредитора у зобов`язанні; ТОВ «Глобал Спліт» є новим кредитором та стягувачем у виконавчих провадженнях у фінансових правовід-носинах із ОСОБА_1 . Заміна осіб в окремих зобов`язаннях за волевиявленням сторін ( відступлення права вимоги ) є різновидом правонас-тупництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Представ-ник ТОВ «Глобал Спліт» Зоря А. С. просила суд замінити сторону у виконав-чому провадженні з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-596/11 щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення на користь кредитора заборгованості за кредитним договором, а саме на стягувача ТОВ «Глобал Спліт». Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 листо-пада 2019 року заява ТОВ «Глобал Спліт» задоволена, замінено стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «Глобал Спліт» у ви-конавчому провадженні з примусового виконання заочного рішення Тростя-нецького районного суду Вінницької області від 15 серпня 2011 року у справі № 2-596/11 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором ( а. с. 64-65 ). 15 лютого 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 листопада 2019 року, де вона просить задоволити скаргу та скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішен-ня про відмову ТОВ «Глобал Спліт» у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-596/11 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме на стягувача ТОВ «Глобал Спліт». Скаржниця вважає оскаржувану ухвалу незаконною, такою, що порушує її права як позичальниці та поручителя ОСОБА_2 , через що вказана ухвала підлягає скасуванню. Підставами для ска-сування є те, що банком відступлено ТОВ «Глобал Спліт» право вимоги на су-му 374552,85 гривень, яка на 200 тисяч гривень більша, ніж стягнута заочним рішенням суду заборгованість за кредитним договором, що становила 167803,61 гривні. При цьому розрахунок заборгованості за кредитним догово-ром договір відступлення права вимоги від 31 жовтня 2018 року не містить. Крім цього, на думку скаржниці, суду був представлений неналежно оформле-ний витяг з реєстру договорів, права вимоги за якими відступалися, та боржни-ків за такими договорами, оскільки цей витяг не підписаний сторонами право-чину, не скріплений печатками. Окремо у скарзі приділено увагу порушенню укладеним договором відступлення права вимоги від 31 жовтня 2018 року прав поручителя ОСОБА_2 , відсутності у матеріалах цієї судової справи акту про передачу ТОВ «Глобал Спліт» права вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , через що, за твердженням боржниці, ТОВ «Глобал Спліт» не довело набуття ним права вимоги за договором відступлення такого права від 31 серп-ня 2018 року за кредитним договором від 16 січня 2007 року № 34-106/07-А та договором поруки від 16 січня 2007 року № 34-106/ 07-А-П в обсязі та на умо-вах, які існували на час такого відступлення. Про укладений договір відступ-лення права вимоги за кредитним договором та договором поруки скаржниця, ОСОБА_2 не були повідомлені. У матеріалах справи відсутні докази з пере-дачі ТОВ «Глобал Спліт» від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» права вимоги на стягнення судового збору у сумі 1798,04 гривень. Стверджуючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали від 01 листопада 2019 року, ОСОБА_1 за-значає про вирішення питання передачі права вимоги від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ТОВ «Глобал Спліт» без її та ОСОБА_2 належного повідом-лення, участі у судових засіданнях, не дослідження судом тієї обставини, що у заочному судовому рішенні від 15 серпня 2011 року у справі № 2-596/11 борж-ницею зазначена ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 іншого року на-родження. Визначеним законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 02 бе-резня 2021 року правом подання відзиву на апеляційну скаргу представник за-явника ТОВ «Глобал Спліт» не скористалася. У судове засідання апеляційного суду скаржниця, поручитель ОСОБА_2 не з`явилися з невідомих суду при-чин, будь-яких заяв від них до суду не надходило. Ураховуючи, що судом ужиті всі встановлені заходи з повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про місце, день та час розгляду скарги боржниці на ухвалу суду першої інстан-ції, що доводиться відповідними доказами у матеріалах цієї цивільної справи, колегія суддів апеляційного суду, керуючись нормами статті 372 ЦПК України, ухвалила розглянути справу по суті апеляційного провадження у відсутності скаржниці та поручителя ОСОБА_2 . На задоволення клопотання представ-ника ТОВ «Глобал Спліт» Зорі А. С. справа розглянута в режимі відеоконфе-ренції за її участі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу представника заявника ТОВ «Глобал Спліт» Зорі А. С., дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши за-конність, обґрунтованість оскаржуваної судової ухвали в межах доводів та ви-мог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без за-доволення. Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 15 серпня 2011 року у цивільній справі № 2-596/11 задоволений позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стяг-нення заборгованості за кредитним договором від 16 січня 2007 року № 34-106/07-А. Це заочне судове рішення набрало законної сили, на його виконання 22 березня 2013 року виданий виконавчий лист. 31 жовтня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Глобал Спліт» укладений договір про від-ступлення ( купівлі-продажу ) прав вимоги, згідно якого до ТОВ «Глобал Спліт» перейшли права вимоги за кредитним договором від 16 січня 2007 року № 34-106/07-А, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і тепер борж-ницею ОСОБА_1 , та усі інші пов`язані з ним права в об-сязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі й звер-нення стягнення. Задовольняючи заяву ТОВ «Глобал Спліт» про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, керуючись нормами статті 442 ЦПК Украї-ни, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 512 ЦК України, зауважив, що заміна сторони виконавчого провадження її правонас-тупником має відбуватися не лише у відкритому виконавчому провадженні, то-му що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні представ-ляє собою заміну на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям попередника після ухвалення що-до нього судового рішення і заміни його правонаступником. Тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, у тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в рез-ультаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення ви-конавчого провадження органами і посадовими особами. Суд підкреслив, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підпри-ємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підляга-ють виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і за-міна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду. При цьо-му реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні новий кредитор поз-бавлений можливості звернутися до виконавчої служби із заявою про приму-сове виконання рішення суду. Суд наголосив, що наявність судового рішення про задоволення вимог кре-дитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідно-син сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлен-ня права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. З висновками суду першої інстанції слід цілком погодитися, адже вони є правильними, законними, обґрунтованими та справедливими. Щодо мотивів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині пору-шення прав поручителя ОСОБА_2 , неврахування судом зміни нею пріз-вища, допущеної описки у рішенні суду від 15 серпня 2011 року у справі № 2-596/11 стосовно дати її народження та вирішення справи за заявою ТОВ «Гло-бал Спліт» про заміну сторони виконавчого провадження без належного пові-домлення її та поручителя, без їх участі в судовому засіданні, то такі обґрунту-вання скарги не беруться до уваги судом апеляційної інстанції як такі, що не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваної судової ухвали. Пи-тання дотримання/недотримання процесуальних прав ОСОБА_2 не є пред-метом перегляду апеляційним судом, оскільки скаржниця не уповноважена на представлення його інтересів у цій справі як фахівець у галузі права. Щодо змі-ни прізвища учасницею справи, описки у даті її народження, то такі фактичні обставини справи не впливають на ідентифікацію її особи як боржниці у разі потреби у цьому. Стосовно викликів ОСОБА_1 у судові засі-дання суду першої інстанції, то належить звернути увагу, що судом було вжито передбачених законом можливих заходів щодо повідомлення учасників справи про її розгляд за адресами, зазначеними в матеріалах справи та відомими стягу-вачу і заявнику. У суду не було підстав визнавати невстановленим місце прожи-вання боржниці аби направляти судову повістку за нормами частини сьомої статті 128 ЦПК України чи публікувати відповідне оголошення на веб-порталі судової влади. Разом з тим судом ураховано норму частини третьої статті 442 ЦПК України, згідно якої неявка учасників справи та інших осіб не є перешко-дою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Са-ма ж скаржниця зазначила у свої скарзі, що статтею 516 ЦК України встановле-на можливість заміни кредитора у зобов`язанні без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. У випадку неповідомлення письмово боржника про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик нас-тання несприятливих для нього наслідків. Тобто викладене не тягне задоволен-ня скарги та скасування оскаржуваної судової ухвали від 01 листопада 2019 року. Абзацом другим частини другої статті 376 ЦПК України встановлено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгля-ду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року № 8 «Про узагаль-нення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних з виконан-ням судових рішень у цивільних справах» суд першої інстанції з`ясував наяв-ність у даній справі договору відступлення права вимоги, який є доказом право-наступництва ТОВ «Глобал Спліт» у виконавчому провадженні з примусового виконання заочного рішення Тростянецького районного суду Вінницької облас-ті від 15 серпня 2011 року у справі № 2-596/11 стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» завдяки укладеному та дійсному договору про відступлення ( купів-лі-продажу ) права вимоги. Стосовно розміру заборгованості ОСОБА_1 , яка збільшила-ся у порівнянні з 2011 роком ( на час стягнення згідно заочного рішення суду від 15 серпня 2011 року ), то боржниця не бере до уваги, що на момент заміни стягувача правонаступником, а це дата постановлення судом ухвали від 01 лис-топада 2019 року, пройшло вісім років, та через непогашення нею боргу він природно збільшився. При цьому скаржниця не надала будь-яких доказів щодо невідповідності суми боргу станом на 2019 рік завдяки хоча б частковому по-гашенню нею заборгованих коштів, що могло б бути ураховано судом навіть на момент перегляду справи в апеляційному порядку. Стосовно передбаченого до стягнення із скаржниці судового збору у розмірі 1798,04 гривень, то вона не звернула увагу, що заміна кредитора, стягувача правонаступником відбулася з урахуванням заочного рішення Тростянецького районного суду Вінницької об-ласті від 15 серпня 2011 року, згідно з яким крім суми заборгованості за кредит-ним договором з неї стягнуті й судові витрати у розмірі 1798,04 гривень, які та-кож підлягають сплаті на безумовне виконання рішення суду, що набрало за-конної сили. Крім цього суми договору про відступлення права вимоги не є без-умовно сталими, такими, що не можуть оспорюватися в установленому порядку чи змінюватися за наявності до того законних, обґрунтованих підстав. Урешті й витяг з реєстру договорів поруки, права вимоги за якими відступалися, не сто-сується безпосередньо ОСОБА_1 як позичальниці. У вказаному реєстрі йдеться про поручителя, через що вказані мотиви апеляційної скарги не тягнуть скасування вірної ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження у примусовому виконанні виданого судом виконавчого листа. Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підста-вами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші пра-вочини. Згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'-язанні ( крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України ) може бути замі-нений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги ). Статтею 514 цього Кодексу пе-редбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, як-що інше не встановлено договором або законом. Як уже зазначалося, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимо-ги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За змістом статей 442 ЦПК України, 512 ЦК України, статті 15 Закону Укра-їни «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Враховуючи ці норми, зокрема, пункти пер-ший, другий статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав ін-шій особі за правочином ( відступлення права вимоги) чи правонаступництва ( припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетво-рення або ліквідації, спадкування ) на стадії виконання судового рішення відбу-вається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами ви-конавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. За таких обставин може мати місце звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони вико-навчого провадження, що відповідатиме змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Отже з огляду на зміст статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зо-бов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги ( цесія ), правонаступництва ( смерть фізичної особи, припинення юридичної особи ) тощо й до нового кре-дитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умо-вах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною ви-конавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про за-міну стягувача. За встановлених, досліджених та проаналізованих фактичних обставин справи слід зробити висновок, що суд першої інстанції правильно вирішив за-яву ТОВ «Глобал Спліт», задоволивши її вимогу та замінивши на вказане това-риство сторону у виконавчому провадженні стосовно примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-596/11 щодо стягнення, зокрема, з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Аргументуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 намагається ствердити недоведеність набуття заявником права вимоги. Проте скаржниця жодним чином не наводить суду власних дій по встановленню обставин, що безпосередньо стосуються виконання нею своїх зобов`язань по дійсному з 2007 року правочину, укладеного нею у власних інтересах, доведення хоча б того факту, що їй відмовлено в отриманні інформації будь-якою із сторін договору як кредитного так і відступлення права вимоги, тому колегія суддів не знахо-дить належного обґрунтування, зазначення в апеляційній скарзі підстав, які бу-ли б достатніми, належними та справжніми і слугували б об`єктивними підста-вами для задоволення вимог скаржниці. Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Відповідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є спра-ведливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зо-крема, те, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Таким чином порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір вирішений по суті. Згідно вимог статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самовря-дування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, вста-новлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Вер-ховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є під-ставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рі-шення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто пере-буває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рі-шень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національ-ні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведен-ня може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практи-кою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чи-ном зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлума-чити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ). Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить жодних підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інс-танції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли при-звести до неправильного вирішення цієї справи. Оскаржувана ухвала суду пер-шої інстанції є законною та обґрунтованою, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення як безпідставну. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, яким є також ухвала су-ду, без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з до-держанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 листопада 2019 року про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» щодо заміни стягувача - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст ухвали виготовлений 29 березня 2021 року. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді В. П. Рибчинський Л. О. Голота