Постанова 4857 № 260/2592/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/2592/20 пров. № А/857/859/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Сеника Р. П., за участю секретаря судового засідання Смолинця А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, ухвалене головуючим суддею Іванчулинець Д. В. у м. Ужгороді, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», про визнання дій протиправними та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: 22.07.2020 ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О. А., в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальності, скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2020 у виконавчому провадженні ВП 62387809. В обґрунтування позовних вимог вказує, що при відкритті виконавчого провадження відповідачем порушені вимоги частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник проживає в місті Ужгороді Закарпатської області та будь-якого майна в місті Києві не має. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко О. А. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на який розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Заявником із заявою про примусове виконання рішення було додано довідку про відкритий банківський рахунок ОСОБА_1 в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», на якому станом на 19.06.2020 наявні кошти в розмірі 1 грн. Відтак, чітко встановлено, що місцезнаходження майна позивача знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Вказує, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити дії, спрямовані на перевірку будь-якої інформації про боржника до відкриття виконавчого провадження, та давати оцінку діям приватного нотаріуса при вчиненні виконавчого напису, якщо правомірність його видачі не була предметом судового розгляду. В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 27.01.2009 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О. А. перебуває виконавче провадження № 62387809, у якому ОСОБА_1 є боржником. 19.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62387809 щодо виконання виконавчого напису від 04.06.2020 № 18745, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 14299,17 грн. Боржником визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Її адресу зазначено АДРЕСА_2 . Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні повноваження для відкриття виконавчого провадження стосовно ОСОБА_1 у м. Києві, з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач на час відкриття виконавчого провадження мала майно чи зареєстроване місце проживання або фактично проживала у місті Києві, відтак, оскаржуване рішення відповідача підлягає скасуванню. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусовому виконанню підлягають, зокрема, рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі також - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ (частини перша, друга статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»). Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. Так, пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження». Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. В свою чергу, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин). Відповідно до пунктів 1 та 2 Глави 12 Розділу І Порядку № 296/5 захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Згідно з підпунктами 2.1., 2.2. пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: - відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; - дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; - номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; - строк, за який має провадитися стягнення; - інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Пунктом 4 Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 визначено зміст виконавчого напису, зокрема, найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб). Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.12.2020 у справі № 460/3537/20 щодо подібних правовідносин, при надходженні виконавчого документа приватний виконавець зобов`язаний перевірити наявність в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. Якщо ж виконавчий документ пред`явлено до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення обов`язково додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця (абзац 4 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5). Верховним Судом зроблено висновок, що правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону № 1404-VIII, є правомірним. Якщо ж адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця, приватний виконавець зобов`язаний повернути такий виконавчий документ. Як встановлено з матеріалів справи, у виконавчому написі від 04.06.2020 № 18745, який виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С., вказано адресу місця проживання боржника - позивача: АДРЕСА_2 . Таку ж адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 зазначено у заяві Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про примусове виконання рішення. Разом з тим, до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем було додано довідку про відкритий рахунок від 16.06.2020 № 1_01 та виписку з рахунка, згідно з якими у ОСОБА_1 є рахунок НОМЕР_2 від 01.08.2018, відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4, та станом на 19.06.2020 залишок коштів на рахунку становить 1 грн. Частиною 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, зазначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України на власний вибір для забезпечення своєї господарської діяльності та власних потреб. Апеляційний суд звертає увагу, що місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак, такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень статті 190 Цивільного кодексу України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій. Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (статті 179 цього ж Кодексу). Таким чином, місцезнаходження грошових коштів у безготівковій формі є місце реєстрації фінансової установи, в якій був відкритий рахунок. Враховуючи викладене, а також те, що боржник ОСОБА_2 має відкритий рахунок в банківській установі з місцем реєстрації в місті Києві, на якому розміщені кошти в розмірі 1 грн, у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О. А. були всі визначені законом підстави для відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису від 04.06.2020 № 18745, що свідчить про безпідставність позовних вимог. За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 287, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 260/2592/20 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», про визнання дій протиправними та скасування постанови відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 24.03.2021