Постанова 4855 № 640/5138/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5138/19 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Собківа Я.М., Черпіцької Л.Т., секретаря Ткаченка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.УА» до Офіса великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.УА» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка.УА» (далі - позивач, ТОВ «Розетка.УА») звернулось у суд з позовом до Офіса великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Офіс ВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, якими до товариства застосовано штраф за порушення строків реєстрації податкових накладних. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних сталася через відсутність протягом періоду з 27 грудня 2016 року по 5 січня 2017 року можливості надсилати податкові накладні на сервер Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України) у зв`язку з прийняттям ДФС України рішення про зміну основного місця обліку позивача. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року, в задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 17 липня 2020 року зазначені судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом не виконано вказівну Верховного Суду та не витребувано податкові накладні, несвоєчасна реєстрація яких обумовила прийняття спірного рішення. Наголошує, що більшість таких накладних складена у період з 01 по 15 січня 2017 року, а до 06 січня 2017 року реєстрація накладних не здійснювалась з вини контролюючого органа, який не повідомив платника про зміну місця його обліку. У зв`язку зі значною кількістю податкових накладних, які складаються позивачем щодня, несвоєчасна реєстрація проведена не з вини платника, що виключає підстави для притягнення його до відповідальності. Відзив на апеляційну скаргу не находив. 23 березня 2021 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване запровадженням на території міста Києва суворих карантинних обмежень з 20 березня 2021 року. Обговорюючи зазначене клопотання, колегія суддів виходить з наступного. Так, станом на 24 березня 2021 року карантин на території України запроваджений постановою Кабінета Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236. Згідно обмежень, встановлених цією постановою, для території регіонів, на яких установлено «червоний» рівень епідеміологічної небезпеки, жодних змін у роботу судових органів та адвокатів не вносилось. Будь-якої інформації про те, які саме карантинні обмеження перешкоджають представнику позивача прибути у судове засідання, в клопотанні не наведено. Натомість положеннями зазначеної вище постанови Уряду запроваджено обмежувальні протиепідемічні заходи, зокрема, перебування в громадських місцях з одягненими засобами індивідуального захисту, дотримання дистанції, за виконання яких учасник справи має об`єктивну можливість взяти участь у судовому засіданні. Судова колегія наголошує, що 10 березня 2021 року судом вже відкладався розгляд справи за клопотанням представника позивача, а відтак позивачу надавалась можливість прийняти участь у судовому засіданні, проте останній зловживає таким правом. Відповідно до положень статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки причини неявки представника позивача у судове засідання колегія суддів уважає неповажними, правові підстави для відкладення розгляду справи відсутні. До того ж, на виконання ухвали суду позивачем надано всі витребувані судом документи, а тому наявні у суду матеріали є достатніми для об`єктивного розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт від 21 листопада 2018 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункта 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із порушенням термінів реєстрації податкових накладних. Висновки відповідача про порушення наведених норм ґрунтуються на тому, що позивачем порушено строки реєстрації податкових накладних. Згідно з наявним у матеріалах справи додатком до акта перевірки, позивачем допущено порушення реєстрації податкових накладних з датою виписки, починаючи з 2 січня 2017 року, а також ті, що виписані у лютому- грудні 2017 року, лютому-березні, травні - вересні 2018 року. На підставі акта перевірки контролюючим органом 19 грудня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007374402, згідно з яким до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 2868852,41 грн. За результатами адміністративного оскарження цього рішення в адміністративному порядку рішенням ДФС України від 04 березня 2019 року скарга позивача залишена без задоволення. Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення - рішення, товариство звернулось з даним позовом до суду. Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою). Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень пункта 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Так, пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Системний аналіз статті 201, пункта 1201.1 статті 1201 ПК України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. З метою з`ясовувати дійсну легітимну мету законодавця при прийнятті означеної правової норми, колегія суддів уважає за необхдіне зазначити наступне. Так, до 1 січня 2017 року штрафні санкції застосовувалися за порушення термінів реєстрації податкових накладних виключно тих, які підлягали наданню покупцям - платникам податку на додану вартість. З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, яким були внесені зміни, зокрема, і до статті 1201 ПК України. Ця норма зазнала змін, зокрема, щодо сфери своєї дії та з 1 січня 2017 року передбачає, що штрафи не застосовуються виключно щодо «податкової накладної, що не видається одержувачеві (покупцеві), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: звільнених від оподаткування або оподатковуваних за нульовою ставкою». Для з`ясування дійсної мети законодавця слід звернутися до Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України», зміст якої свідчить, що метою зазначеного законопроекту є покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи та адміністрування податків, що матиме позитивний вплив на економічне зростання, залучення інвестицій та створення нових робочих місць. Законопроектом пропонується внести ряд змін до Податкового кодексу України, якими передбачається в частині податку на додану вартість, зокрема, збільшення терміну реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (з 180 до 365 календарних днів) із одночасним встановленням штрафу щодо відсутності такої реєстрації у розмірі 50% від суми податку на додану вартість, а також встановлення штрафу при порушенні термінів реєстрації всіх податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, в тому числі, складених на адресу неплатникам податку (за виключенням певних операцій). При цьому, як слідує з порівняльної таблиці до проекту Закону, в першій редакції змін до статті 1201 ПК України виключення стосувалися лише операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики на своєму засіданні 05 грудня 2016 року (протокол №55) розглянув проект Закону та вніс пропозиції, зокрема, щодо змін до статті 1201, запропонувавши в абзаці 10 слова «складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які оподатковуються за нульовою ставкою)» замінити словами «складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування, які оподатковуються за нульовою ставкою)». Отже, колегія суддів приходить до висновку, що пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та, виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, можна зробити висновок, що внесені Законом №1797-VIII зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою. На виконання вказівки Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 липня 2020 року, судом апеляційної інстанції витребувано у позивача та досліджено всі податкові накладні, зазначені в додатку №1 до акта перевірки. За результатами такого дослідження встановлено, що всі податкові накладі містять позначку про нарахування податка за ставкою 20%, що виключає підстави для звільнення від відповідальності за несвоєчасну їх реєстрацію. Доводи позивача про те, що порушення вимог пункта 201.10 статті 201 ПК України обумовлено несвоєчасним повідомленням контролюючим органом про зміну місця обліка платника, колегія суддів розцінює як спосіб уникнути відповідальності за допущене порушення. Так, позивачем не надано жодних доказів, що саме з огляду на зазначену обставину відбулась несвоєчасна реєстрація податкових накладних. До того ж, відповідно до змісту позову, позивач стверджує про такі складності протягом періода з 27 грудня 2016 року по 05 січня 2017 року. Разом з тим, частина податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких застосовано штрафну санкцію, складена у березні, липні та жовтні 2017 року. Наведене, на переконання суду, не є наслідком зміни місця податкового обліку товариства, а свідчить про систематичний характер порушень позивачем термінів реєстрації податкових накладних. Додатково колегія суддів уважає за необхідне зауважити наступне. 23 травня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX (далі - Закон України № 466-ІХ). Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділа XX «Перехідні положення» ПК України пунктом

73. Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділа 2 розділа XX «Перехідні положення» ПК України штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень. Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень. Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Таким чином, станом на час розряду справи в суді апеляційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділа 2 розділа XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов. Суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Отже, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України, у випадку звернення платника податків до суду, грошові зобов`язання вважаються узгодженими з дня набрання рішенням законної сили. У Законі України №466-ІХ (пункт 73 підрозділа 2 розділа XX «Перехідні положення» ПК України) виділено окремі категорії грошових зобов`язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов`язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункта 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов`язань. Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділа 2 розділа XX «Перехідні положення» ПК України, законодавцем не передбачена. У даному випадку законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділа 2 розділа ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом. Ураховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що наведеними положеннями Закону України №466-ІХ закріплено обов`язок податкового органа відкликати зазначені у пункті 73 підрозділа 2 розділа XX «Перехідні положення» ПК України податкові повідомлення - рішення, які перебували у процесі оскарження станом на 23 травня 2020 року. Проте, це не впливає на правомірність таких податкових повідомлень - рішень по суті виявлених контролюючим органом порушень вимог Податкового кодексу України, допущених платником податків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №340/1857/19. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні. Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні. Згідно з частиною 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норма процесуального права. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка.УА» залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді Я.М. Собків Л.Т. Черпіцька