Постанова 4855 № 2340/3000/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/3000/18 Суддя (судді) першої інстанції: С.М. Гарань ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Собківа Я.М., Черпіцької Л.Т., секретаря Суркової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Комунального підприємства «ВодГео» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «ВодГео» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: Комунальне підприємство «ВодГео» (далі - позивач, апелянт, КП «ВодГео») звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21 грудня 2017 року №0007751405, від 25 жовтня 2017 року №0006001405 і №0033371304, від 05 березня 2018 року №0027441304 і №0027471304. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що порушення строків реєстрації податкових накладних зумовлено протиправністю дій податкового органа щодо не відображення в електронній системі адміністрування податку на додану вартість достовірної інформації про суму залишку коштів. Оскільки податкове повідомлення - рішення про накладення штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних було оскаржено в адміністративному поряду, правові підстави для накладення повторного штрафа до закінчення відповідної процедури відсутні. Також наголошує на тому, що перевіркою правильності визначення та утримання сум податків з доходів фізичних осіб порушень не встановлено. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неповноту встановлення судом фактичних обставин справи, оскільки податкові повідомлення - рішення від 05 березня 2018 року №0027441304 і №0027471304, від 21 грудня 2017 року №0007751405 не могли бути прийняті на основі акта перевірки, як зазначив суд у рішенні. Поза увагою суду залишились положення Податкового кодексу України, якими передбачена відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних тільки у випадку наявності вини платника податків. Акцентує увагу на тому, що у матеріалах справи наявні докази на підтвердження відсутності вини КП «ВодГео» у не проведенні реєстрації податкових накладних. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Черкаській області наголошує на тому, що позивач ані в позові, ані в апеляційній скарзі не навів правового обґрунтування протиправності застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. До того ж, позивачем не надано доказів оскарження дій податкового органа, які, на переконання позивача, зумовили неможливість здійснення ним реєстрації податкових накладних. 14 вересня 2020 року КП «ВодГео» подало клопотання про відкладення розгляду справи до завершення карантина, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної іфпекції, в якому наголошує на тому, що у місті Києві посилено карантин через підвищення кількості хворих та на підприємстві апелянта виявлено випадок захворювання на COVID-19. Станом на 15 липня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. Рішенням Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 травня 2020 року на території міста Києва застосовано послаблення протиепідемічних заходів. Будь-якої інформації про те, які саме карантинні обмеження перешкоджають позивачу прибути у судове засідання, в заяві не наведено. Відповідно до положень статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки причини неявки представника позивача судова колегія уважає неповажними, правові підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Відтак, розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що у період з 30 серпня 2017 року 26 вересня 2017 року праціниками ГУ ДФС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку КП «ВодГео» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року. За результатами перевірки 03 жовтня 2017 року складено акт, в якому зафіксовано виявлені порушення, зокрема: - пункта 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з податком на додану вартість в сумі 2555247 грн.; - підпункта 163.1.2 пункта 163.2 статті 163, підпункта 164.1.2 пункта 164.1 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункта 168.1 статті 168, підпункта «а» пункта 171.2 статті 171 та підпункта «а» пункта 176.2, статті 176 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб у періоді з 01 січня 2016 року по 31 березня 2017 року на суму 2363316,59 грн.; - підпунктів 1.4, 1.5, 1.6 пункта 161 підрозділа 10 розділа ХХ та підпункта 163.1.2 пункта 163.2 статті 163, підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункта 168.1 статті 168, підпункта «а» пункта 171.2 статті 171 та підпункта «а» пункта 176.2, статті 176 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено військовий збір у періоді з 01 січня 2016 року по 31 березня 2017 року на суму 46876,39 грн. За наслідками встановлених порушень, ГУ ДФС у Черкаській області 25 жовтня 2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення: - №0033371304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 12647 грн. 46 коп., у тому числі штрафні (фінансові) санкції 11719 грн. 10 коп. та пеня 928 грн. 36 коп.; - №0006001405 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість в сумі 1277613 грн. 97 коп. За результатами оскарження податкового повідомлення - рішення №0033371304 в адміністративному порядку, скарга позивача залишені без задоволення, і збільшено грошове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб та військовому збору в частині штрафних санкцій. Так, 05 березня 2018 року ГУ ДФС у Черкаській області складено податкові повідомлення - рішення: - №0027471304 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збора на 22981 грн. 69 коп. штрафних (фінансових) санкцій; - №0027441304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1176335 грн. 79 коп. штрафних (фінансових) санкцій. У зв`язку з не проведенням позивачем реєстрації податкових накладних, 21 грудня 2017 року ГУ ДФС у Черкаській області склало податкове повідомлення - рішення №0007751405 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість в сумі 1277613 грн. 97 коп. Уважаючи висновки податкового органа необґрунтованими, а податкові повідомлення - рішення протиправними, платник податків звернувся з відповідним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи позивачем не спростовано допущення ним положень Податкового кодексу України в частині своєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збора, а також здійснення реєстрації податкових накладних. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України). Нарахування (виплати) та оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано положеннями розділу IV Податкового кодексу України. Пунктом 164.1 статті 164 ПК України закріплено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 168.1.1 пункта 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Відповідно до підпункта 168.1.2 пункта 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Згідно пунктів 171.1 та 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні. Пунктом 176.2 статті 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Згідно пункта 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Відповідно до пункта 31.3 статті 31 ПК України строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що відносно термінів сплати податку на доходи фізичних осіб є спеціальна норма, а саме статті 168 ПК України, яка передбачає обов`язок податкового агента сплачувати (перераховувати) до бюджету податок до або під час виплати оподаткованого доходу. Пунктом 161 підрозділа 10 розділа ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Підпунктами 1.1 та 1.2 цього пункта закріплено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, а об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Відповідно до підпунктів 1.4 та 1.5 відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу та платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Як убачається із матеріалів справи, під час проведення перевірки контролюючим органом установлено, а КП «ВодГео» під час розгляду справи не спростовано, допущення порушень наведених вище положень Податкового кодексу України в частині своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збора. Не наведено будь-яких спростувань цих порушень і в апеляційній скарзі позивача. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25 жовтня 2017 року №0033371304 та від 05 березня 2018 року №0027471304 і №0027441304. Також, за результатами проведення перевірки контролюючим органом встановлено не проведення позивачем реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до положень пункта 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Так, пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів. Системний аналіз статті 201, пункта 1201.1 статті 1201 ПК України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Посилання апелянта на те, що положеннями зазначеної правової норми передбачена відповідальність тільки за наявності вини платника податків, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наведена правова норма такого застереження не містить. Відповідно пункту 1201.2 статті 1201 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу. Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункта, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення - рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. Не здійснення реєстрації податкових накладних, зазначених у додатках №20, 21 та 22 до акта перевірки, позивач не заперечує. Посилання позивача на те, що не проведення реєстрації податкових накладних обумовлена діями податкового органа щодо не відображення в електронній системі адміністрування податка на додану вартість інформації про суму залишку коштів, на переконання колегії суддів, не спростовують правомірність оскаржуваних рішень, адже платник податків мав можливість поповнити рахунок в системі електронного адміністрування податка на додану вартість. Ураховуючи наведене, контролюючим органом правомірно накладено штраф за не проведення позивачем реєстрації податкових накладних у визначені Податковим кодексом України строки. При цьому судовою колегією враховується, що згідно пункта 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «ВодГео» залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді Я.М. Собків Л.Т. Черпіцька