Постанова 4857 № 1.380.2019.004447

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004447 пров. № А/857/515/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.004447 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леополіс-Маркет" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення в частині,- суддя в 1-й інстанції Ланкевич А. З., час ухвалення рішення 21.11.2019 року, 14:41 год., місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 02.12.2019 року, в с т а н о в и в: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Леополіс-Маркет" звернулося в суд з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2019 року №0024235512 в частині зобов`язання сплатити штраф у сумі 153052,25 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 15 березня 2019 року №0024235512 в частині зобов`язання сплатити штраф у сумі 153052 (сто п`ятдесят три тисячі п`ятдесят дві) гривні 25 копійок. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що податкові накладні, які були предметом перевірки, не могли бути зареєстровані 15 січня 2019 року, оскільки сума ПДВ у документі (податковій накладній) не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ продавця, у зв`язку з чим позивачу двічі протягом 15 січня 2019 року приходили квитанції про неприйняття податкових накладних на реєстрацію. Звертає увагу, що позивач протягом 15 січня 2019 року не вчинив жодних дій з метою поповнення необхідної суми коштів зі свого поточного рахунку на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ достатньої для реєстрації податкових накладних. Також зазначає, що датою та часом надіслання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику є дата та час, зафіксовані у квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН. Такі квитанції щодо реєстрації податкових накладних від 20 грудня 2018 року №1992, від 17 грудня 2018 року №1965, від 18 грудня 2018 року №1976, від 19 грудня 2018 року №1988, від 17 грудня 2018 року №1966 позивач отримав 16 січня 2019 року, а тому штрафні санкції згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням від 15 березня 2019 року №0024235512 застосовані правомірно. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідно до абз.13 п.201.10 ст.201 ПК України, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в ЄРПН. Звертає увагу, що товариство надіслало податкові накладні в електронній формі на реєстрацію в ЄРПН 15 січня 2019 року, тобто упродовж встановленого законодавством операційного дня, а тому його провини у тому, що реєстрація податкових накладних відбулася лише на наступний день за днем відправлення податкових накладних до ЄРПН немає. Також зазначає, що у матеріалах справи міститься інформація про збій у роботі серверів ЄАІС ДФС України, однак технічні питання роботи сервера ДФС України не можуть братися до уваги при вирішенні питання щодо виконання відповідачем свого безпосереднього обов`язку щодо реєстрації податкової накладної. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Судові засідання 25 березня 2020 року та 08 квітня 2020 року відкладено у зв`язку із клопотаннями апелянта про запровадження карантину на 13 травня 2020 року. 12 травня 2020 року на адресу суду від апелянта повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи із покликанням на запровадження в Україні карантину. За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину зі сторони суб`єкта владних повноважень (апелянта) не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист № 9-рс-186/20 від 16 березня 2020 року) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами. Крім того, апеляційний суд вже відкладав розгляд справи для забезпечення участі сторін в судовому засіданні, однак відповідачем не було вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції тощо. Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено. У протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи. Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами. Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі Varela Assalino contre le Portugal (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Представник позивача Вовк О. С. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Леополіс-Маркет зареєстроване як юридична особа 09 листопада 2017 року. Основним видом економічної діяльності вказаного підприємства є оптова торгівля іншими продуктами харчування, у т.ч. рибою, ракоподібними та молюсками. Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку ТОВ Леополіс-Маркет з питань термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, або розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт від 11 лютого 2019 року №436/55.12/41724518. Перевіркою встановлено, що ТОВ Леополіс-Маркет порушено п.201.10 ст.201 ПК України, а саме: платником несвоєчасно зареєстровано в ЄРПН податкові накладні від 20 грудня 2018 року №1992, від 17 грудня 2018 року №1965, від 18 грудня 2018 року №1976, від 19 грудня 2018 року №1988, від 17 грудня 2018 року №1966 (зокрема 1, 1, 1, 1, 1 календарних дні) на загальну суму ПДВ 1530522,54 грн, зазначену в таких податкових накладних. Разом тим, позивач не оспорює встановлені в акті порушення термінів реєстрації податкових накладних від 08 червня 2018 року №288 та від 09 липня 2018 року №460 на 19 і 2 календарних дні на загальну суму ПДВ 21955,40 грн. На підставі цього акта від 11 лютого 2019 року та згідно з підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2019 року №0024235512, згідно з яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 1530667,94 грн застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 153066,79 грн. Позивач не погоджується із застосуванням щодо нього штрафу в сумі 153052,25 грн (за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних від 20 грудня 2018 року №1992, від 17 грудня 2018 року №1965, від 18 грудня 2018 року №1976, від 19 грудня 2018 року №1988, від 17 грудня 2018 року №1966), а тому звернувся до суду з цим позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2019 року №0024235512 в частині зобов`язання сплатити штраф у сумі 153052,25 грн є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем своєчасно направлено податкові накладні в ЄРПН, разом з тим технічні питання роботи сервера ДФС України, пов`язані з реєстрацією податкових накладних в ЄРПН, знаходяться поза межами впливу платника податку, а тому не можуть братися до уваги при вирішенні питання щодо виконання платником податку покладеного на нього обов`язку щодо реєстрації податкової накладної. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з абз.1 п.201.10 ст.201 ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Відповідно до абз.5 п.201.10 ст.201 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Абз.14 п.201.10 ст.201 ПК України передбачає, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється з урахуванням граничних строків, зокрема: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних. Цей Порядок визначає механізм внесення до ЄРПН відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї. Відповідно до п.п.2, 8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку. Пп.10, 11 цього Порядку №1246 передбачає, що після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку: електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера); електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки (у разі наявності). Після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку. Згідно з пп.12-14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, за результатами яких формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. Відповідно до пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу. У цьому контексті встановлена нормою п.120-1.1 ст.120-1 ПК України відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС у строк, встановлений цією статтею. Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами господарювання та ДФС визначено Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року №557. Згідно з пп.8, 9, 11 вказаного Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка. Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення. Перша квитанція (електронне повідомлення, що формується у затвердженому в установленому законодавством порядку форматі (стандарті) програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання електронного документа в момент його отримання) надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. Операційний день, відповідно до п.2 вищезазначеного Порядку №557 визначений як частина дня, протягом якої за наявності технічної можливості здійснюється електронний документообіг. При цьому, конкретні часові межі операційного дня цим Порядком не визначені. Однак, п.3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 передбачає, що операційний день в робочі дні триває з 8 до 20-ї години. Така тривалість операційного дня застосовується в цілях ст.201 ПК України як встановлена спеціальною нормою, що регулює порядок направлення електронного документа - податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) до ДФС для реєстрації в ЄРПН. Відповідно до абз.13 п.201.10 ст.201 ПК України, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Текстове викладення цієї норми не дає підстав для її неоднозначного тлумачення безвідносно до змісту норм Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами №577, як підзаконного акта, які не можуть застосовуватися з огляду на те, що колізія між нормами актів неоднакової юридичної сили вирішується на користь акта вищої юридичної сили. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 липня 2019 року у справі №0940/1600/18. Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні від 20 грудня 2018 року №1992, від 17 грудня 2018 року №1965, від 18 грудня 2018 року №1976, від 19 грудня 2018 року №1988, від 17 грудня 2018 року №1966 були направлені позивачем для реєстрації в ЄРПН 15 січня 2019 року (в останній день спливу граничного строку реєстрації) у проміжок часу з 19:31 год - 19:57 год., який згідно з п.3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 входить до операційного дня. Разом з тим, вищезазначені податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН лише 16 січня 2019 року о 08:00 год - 08:56 год., що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, копії яких містяться в матеріалах справи. Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ Леополіс-Маркет виконало свій обов`язок щодо своєчасного направлення в електронну систему документообігу податкових накладних, однак вищезазначені податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН лише 16 січня 2019 року у проміжку з 08:00 год - 08:56 год. Крім того, причини, з яких податкові накладні не були доставлені та зареєстровані до ДФС знаходяться поза волею та можливістю впливу платника податку, оскільки належне ведення та функціонування автоматизованої системи належить до повноважень саме ДФС. Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що податкові накладні, які були предметом перевірки, не могли бути зареєстровані 15 січня 2019 року, оскільки сума ПДВ у документі (податковій накладній) не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ продавця, у зв`язку з чим позивачу двічі протягом 15 січня 2019 року приходили квитанції про неприйняття податкових накладних на реєстрацію, оскільки такі покликання про перевищення суми ліміту на рахунках ПДВ продавця спростовуються долученими позивачем до матеріалів справи в суді першої інстанції доказами. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення- рішення від 15 березня 2019 року №0024235512 в частині зобов`язання сплатити штраф у сумі 153052,25 грн є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем своєчасно направлено податкові накладні в ЄРПН, разом з тим технічні питання роботи сервера ДФС України, пов`язані з реєстрацією податкових накладних в ЄРПН, знаходяться поза межами впливу платника податку, а тому не можуть братися до уваги при вирішенні питання щодо виконання платником податку покладеного на нього обов`язку щодо реєстрації податкової накладної. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.004447 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 15 травня 2020 року.