Постанова Запорізький апеляційний суд № 337/5339/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/179/21 Єдиний унікальний № 337/5339/20 Головуючий в 1-й інстанції Котляр А.М. Категорія ч.1 ст. 44-3 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції Білоконев В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Щасливого Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2021 року у відношенні ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: постановою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2021 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. Як зазначено в постанові, 01.12.2020 року о 11-00 годині ОСОБА_1 за адресою м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 24, на період дії карантину перебував без документів, що засвідчують особу, підтверджують громадянство. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною, зауважує, що суддя суду першої інстанції не врахував, що шляхом дослідження доказів відеофіксації можна встановити, що фактично у поліцейською були відсутні законні підстави для висування вимоги про надання документів. Адже фактично в даному випадку поліцейський зупинив ОСОБА_1 за відсутності на те передбачених законом підстав та надав до суду відеоматеріали, які зазнали коректувань та відповідно не всебічно відтворюють обставини того дня. Також зауважує, що внаслідок перебування ОСОБА_1 на вулиці без документа, що посвідчує особу, не сталось погіршення епідемічної ситуації чи розповсюдження вірусної інфекції, та більш того не могло статись, а тому кваліфікувати його дії як порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм не видається за можливе. Зауважує, що дане правопорушення не потягнуло за собою негативних наслідків, воно фактично не було пов`язано із запобіганням розповсюдженню епідемії, потерпілі відсутні, будь-які інші обтяжуючі обставини також відсутні. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягався, не знятих чи не погашених судимостей немає. Більш того, факту відсутності документа, який встановлює особу, ОСОБА_1 не заперечував, вину в суді визнав. Крім того, зауважує, що застосоване до ОСОБА_1 стягнення не є для нього помірним. Він фінансово не здатен сплатити такий штраф, адже не має стабільного доходу, заробляє періодичними заробітками, а також має на утриманні мати пенсійного віку, з якою проживає за однією адресою та яка має мізерну пенсію. Вважає, що наведені обставини дають підстави для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення та з урахуванням особи правопорушника. Просить скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП. Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 , захисника Щасливого Р.В., які частково підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 по суті справи надав пояснення, вину визнав, щиро покаявся у вчиненому, зауважив, що фінансово не здатен сплатити такий штраф, адже не має стабільного доходу, заробляє періодичними заробітками, а також має на утриманні мати пенсійного віку, з якою проживає за однією адресою та яка має мізерну пенсію, просив застосувати до нього положення ст. 22 КУпАП. Згідно з положенням ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Згідно ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Згідно п.2 ч. 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» від 22 липня 2020 року №641, на території України на період дії карантину забороняється перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався та в повному обсязі з`ясував всі обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, дослідив і належним чином оцінив докази. Вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2 ч. 10 Постанови КМУ № 641 від 22.07.2020 року та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, підтверджена дослідженими судом доказами: протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.1), рапортом поліцейського (а.с.4), протоколом про затримання (а.с.3), диском із відеозаписом. З огляду на встановлені суддею суду першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає, що досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст.ст.23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Згідно положень статті 22 КУпАП, малозначне правопорушення це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом. В силу норми ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Також, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 вину у порушенні умов карантину вину визнав, щиро покаявся у вчиненому, зауважив, що фінансово не здатен сплатити такий штраф, адже не має стабільного доходу, заробляє періодичними заробітками, а також має на утриманні мати пенсійного віку, з якою проживає за однією адресою та яка має мізерну пенсію, просив застосувати до нього положення ст. 22 КУпАП. Вищенаведена сукупність фактів та обставин вчиненого правопорушення, мотиви його вчинення, а також сукупність пом`якшуючих відповідальність обставин та даних про особу винного, на переконання суду свідчать про те, що від дій ОСОБА_1 тяжких наслідків не настало, а тому, за такої сукупності обставин, які суд відносить виключно до пом`якшуючих, вбачається достатньо підстав для звільнення останнього від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого, обмежившись усним зауваженням. На підставі викладеного апеляційний суд вбачає наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого, обмежившись усним зауваженням. На думку суду апеляційної інстанції, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень. Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за ст.44-3 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень - скасувати. Винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП і на підставі ст. 22 КУпАП звільнити від адміністративної відповідальності, у зв`язку із малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.М. Білоконев Дата документу Справа № 337/5339/20