Постанова Запорізький апеляційний суд № 310/9073/18

Дата документу 18.03.2021 Справа № 310/9073/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 310/9073/18 Провадження №22-ц/807/836/21 Головуючий в 1-й інстанції Білоусова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2020 року, ухвалене у м. Бердянськ у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про визнання дій неправомірними,- В С Т А Н О В И В: В жовтні 2018 р. позивач звернувся із позовом до ПАТ «Запоріжгаз» та ТОВ «Запоріжгаззбут» про визнання дій неправомірними, в якому просив визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» в частині визначення одноособово обсягу природного газу, що не відповідає фактичному обсягу споживання природного газу ОСОБА_1 у розрахункових періодах за період з 01.08.2014 року по 31.03.2017 року та визнати неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» в частині нарахування ОСОБА_1 за послуги з газопостачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованості на суму 8995, 99 грн., по особовому рахунку № НОМЕР_2 заборгованості на суму 9688, 58 грн Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про визнання дій неправомірними - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що дії ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» в частині визначення одноособово обсягу природного газу, що не відповідає фактичному обсягу споживання природного газу позивачем у розрахунковий період з 01.08.2014 року по 31.03.2017 року та дії ТОВ «Запоріжгаз збут в частині нарахування ОСОБА_1 заборгованості за послуги з газопостачання, є неправомірними. Вимоги позивача доведені наданими доказами, а саме фактичними даними споживання газу за вказаний період, які зафіксовані у розрахунковій книжці. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення у справі, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 та 30.07.2006 року ВАТ «Запоріжгаз» укладено з ним два договори про надання населенню послуг з газопостачання. Відкрито два особові рахунки - № НОМЕР_3 (№ НОМЕР_1 ) та № НОМЕР_4 ( НОМЕР_2 ), видані дві розрахункові книжки, що відповідачами не оспорюється. Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції зазначив, що з 30.09.2015 р. позивач не виконував свій обов`язок щомісячного повідомлення показань свого газового лічильника, а тому споживання природного газу оператором газорозподільної системи визначалось на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача. Щодо визначення обсягу спожитого газу до набрання чинності Кодексом газорозподільних систем, суд першої інстанції вказав на те, що посилання позивача на записи у розрахункових книжках станом на 19.08.2014 року, як на факт зняття контрольних показників, є сумнівними, з огляду на те, що зняття контрольних показників фіксується відповідним актом, а записи у розрахунковій книжці по особовим рахункам з зазначення показників і боргу станом на 19.04.2014 року, не вказують саме на контрольне зняття показників АТ «Запоріжгаз». В період дії Правил надання населенню послуг з газопостачання - з 01.08.2014 р. до 30.09.2015 р. зняття контрольних показників за спірний період не проводилися. Таким чином, факт незаконного зменшення обсягу спожитого газу не підтверджено належними доказами. Визначення АТ «Запоріжгаз» об`єму спожитого природного газу за прогнозованими показниками, за умови відсутності фактичних показників лічильників газу відповідають вимогам Інструкції щодо механізму обрахування підприємствами з газопостачання та газифікації обсягів надходження та реалізації природного газу споживачам, затвердженої наказом НАК «Нафтогаз України» від 23 липня 2009 року №

245. В матеріалах справи відсутні письмові докази, щодо нарахування ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» за послуги з газопостачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованості на суму 8995, 99 грн., по особовому рахунку № НОМЕР_2 заборгованості на суму 9688, 58 грн. Зазначені в позові суми заборгованості, визначені самостійно позивачем внаслідок часткового погашення ним суми боргу, яка була нарахована відповідачем. На підставі вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного. Правовідносини між постачальником газу та споживачем газу, позивачем у справі, у період з 01.08.2014 року по 30.09.2015 року були врегульовані Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою КМУ від 9 грудня 1999 року № 2246 (що втратила чинність на підставі постанови КМ № 442 від 13.07.2016 року). Відповідно до п.2 Правил, контрольне зняття показань лічильника газу - фіксація показань лічильника газу споживача представником газопостачального/газорозподільного підприємства у відомості про контрольне зняття показань лічильника газу або акті про контрольне зняття показань лічильника газу, або розрахунковій книжці, абонентській картці обліку газу тощо, які підтверджуються підписом споживача (власника або наймача) об`єкта. Пунктом 29 Правил споживач зобов`язаний, зокрема, знімати фактичні показники лічильника; проводити на вимогу газорозподільного/газопостачального підприємства звіряння фактично використаних обсягів природного газу з підписанням відповідного акта та пред`являти платіжні документи на вимогу газопостачального/газорозподільного підприємства для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показанням лічильника газу. Відповідно до п.30 Правил, газопостачальне підприємство має право зокрема проводити разом із споживачем звіряння фактично використаних обсягів природного газу з підписанням відповідного акта. Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції, з приводу того, що записи у розрахункових книжках позивача від 19.08.2014 року не можна достовірно вважати контрольними зняттями показів лічильника газу. Однак відповідно до відповіді ПАТ «Запоріжгаз» від 03.07.2017 року щодо фінансового стану по особовим рахункам № НОМЕР_1 , №0600127903 дійсно є відомості про контрольне зняття показів лічильника від 10.09.2014р., і суми оплат, на які посилається позивач у розмірі 2960,20 грн. та 1415,17 грн. Інших підтверджень зняття контрольних показів лічильника газу у період з 01.08.2014 року по 30.09.2015 року матеріали справи не містять. Акти звірки фактично використаних обсягів природного газу сторонами у справі не складалися. Відповідно до пункту 4.2.9 Інструкції щодо механізму обрахування підприємствами з газопостачання та газифікації обсягів надходження та реалізації природного газу споживачам, затвердженої наказом НАК «Нафтогаз України» від 23 липня 2009 року № 245, прогнозовані показники розраховуються з метою забезпечення обліку місячних обсягів газу для постачальника та в подальшому корегуються з урахуванням фактичних показників лічильника газу (в залежності від дати зняття таких показників), зазначених споживачем у платіжних документах та контрольних показників лічильника газу. Таким чином, дії АТ «Запоріжгаз» щодо визначення об`єму спожитого природного газу за прогнозованими показниками, з метою забезпечення обліку місячних обсягів газу для постачальника, за умови відсутності фактичних показників лічильників газу відповідають вимогам Інструкції. На виконання вимог статті 16 Закону України від 08 липня 2010 року № 2467-УІ «Про засади функціонування ринку природного газу», який втратив чинність 01 жовтня 2015 року, АТ «Запоріжгаз», яке є правонаступником ВАТ «Запоріжгаз», проведено відокремлення функцій розподілу і постачання природного газу, згідно з яким функції розподілу на території Запорізької області здійснює газорозподільне підприємство АТ «Запоріжгаз», а функції постачання газу здійснює ТОВ «Запоріжгаз збут». 01 жовтня 2015 року набрав чинності Закон України «Про ринок природного газу». У статті 39 вказаного Закону визначено, що оператор газорозподільної системи не може проводити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу. З 01.07.2015 р. АТ «Запоріжгаз» не здійснює функцію постачальника природного газу, а ця послуга надається ТОВ «Запоріжгаз збут». Частиною першою статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості в порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. У частині другій статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу. Аналогічні положення містяться й у пункті 22 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, яким передбачено обов`язок споживача укласти з постачальником договір постачання природного газу, а за відсутності укладеного договору припинити відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи. Форма та зміст, умови типового договору постачання природного газу побутовим споживачам затверджені постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам». Таким чином, укладення договору постачання природного газу побутовим споживачем є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача від укладення такого договору суперечить вказаним вимогам законодавства. З урахуванням вказаного, встановивши, що позивач використовує природний газ, із заявою про припинення розподілу/постачання до відповідачів не звертався, сплачує послуги з газопостачання, позивач є побутовим споживачем природного газу і з ним повинен бути укладений договір на постачання природного газу побутовим споживачам на умовах типового договору, який затверджено постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500. Відповідно до пункту 4 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494: - побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх оператору газорозподільної системи у спосіб, визначений договором розподілу природного газу; - у разі неотримання оператором газорозподільної системи до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається оператором газорозподільної системи на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Підтверджень виконання позивачем з 30.09.2015 р. свого обов`язку щомісячного повідомлення показань свого газового лічильника, матеріали справи не містять, а тому споживання природного газу оператором газорозподільної системи визначалось на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача. Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 18 березня 2021 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: О.В. Крилова О.З. Поляков .