Постанова 4824 № 367/1801/16-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2020 року м. Київ Справа № 367/1801/16-ц Провадження: № 22-ц/824/1521/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Гаращенка Д.Р., Борисової О.В. секретар Гулієв М.Д.о, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Пазюри Олени Олександрівни в інтересах Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Оладько С.І., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Ірпінської дільниці Києво-Святошинської філії по експлуатації газового господарства Приватного акціонерного товариства "Київоблгаз", Києво-Святошинської філії по експлуатації газового господарства Приватного акціонерного товариства "Київоблгаз", Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", після зміни назви - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», про усунення перешкод у користуванні власністю та про стягнення моральної шкоди, в с т а н о в и в : У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та з урахуванням уточнення позовних вимог просив зобов`язати Ірпінську дільницю Києво-Святошинської ФЕТГ ПАТ «Київоблгаз», Києво-Святошинську ФЕТГ «Київоблгаз» та ПАТ «Київоблгаз» (після зміни назви АТ «Київоблгаз») терміново відновити подачу газу до належної йому частини будинку та зобов`язати відповідачів в подальшому не чинити йому перешкод в подачі газу до його частини будинку та солідарно стягнути з відповідачів завдану йому та його сім`ї моральну шкоду у розмірі по 120 000 гривень. В обґрунтування позову посилався на те, що він є власником 2/3 частин будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власницею 1/3 частини будинку па підставі договору дарування від 31.07.2013 року. Кожна із належних їм частин будинку має автономні системи опалення та окремі опалювальні котли на газу. Відповідно до Договору між ним та Ірпінською філією ВАТ «Київоблгаз» про надання послуг з газопостачання №76069 від 29.03.2004 року філія зобов`язана надавати до його частини будинку газ, а він зобов`язаний здіснювати оплату за використаний ним газ. Він та відповідачка ОСОБА_2 , як співвласники даного будинку, отримували природний газ у встановленому законом порядку. Розподільна труба із стояком вводу газу до будинку розміщена на стіні частини будинку ОСОБА_2 . Відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання, він, ОСОБА_3 , своєчасно проводив оплату газу до належної йому частини будинку, а тому заборгованості за споживання газу у нього не було. 28 січня 2016 року приблизно в 15-30 годин вони з дружиною виявили відключення від їхньої оселі газопостачання, у звязку з чим 29.01.2016 року він звернувся із заявою до Ірпінського МВ ГУ МВС України та начальника Ірпінської дільниці Києво-Святошинської філії ПАТ «Київоблгаз» з приводу незаконного відключення його частини будинку выдгазопостачання. Проте, в Ірпінській дільниці Києво-Святопшнської філії ПАТ «Київоблгаз» йому усно повідомили, що нікому не виписували завдання на відключення газу у його будинку. В своїх заявах на ім`я начальника Ірпінської дільниці Києво-Святошинської філії ПАТ «Київоблгаз» він неодноразово просив забезпечити відновлення газопостачання до його частини будинку та надати йому відомості про його особовий рахунок, на який він здійснював оплату за користування газом. Але до цього часу відповідач в особі начальника Ірпінської дільниці Києво-Святошинської філії ПАТ «Київоблгаз» не тільки не відновив подачу газу до його частини будинку, як це передбачено п.33 Правил надання населенню послуг з газопостачання, але й жодного разу не надав йому відповіді на його заяви та запити адвоката. Також зазначав, що в провадженні Ірпінського міського суду Київської області в даний час перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка являється правонаступником ОСОБА_5 , про визнання недійсними доручення та договору дарування 1/3 частини будинку. Мотивуючи заявлений розмір моральної шкоди, ОСОБА_3 посилався на положення Закону України «Про захист прав споживачів» та на тривалий час порушення його прав як споживача газу, а саме безпідставне відключення від його оселі газопостачання, яке тривало близько 12-ти місяців, що привело до постійних захворювань в його сім`ї, оскільки вони в зимовий період залишились без тепла, труднощів з приготуванням їжі та виникнення руйнівних процесів будинку, а тому вважав заявлений розмір моральної шкодисправедливою сатисфакцією. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2019 року позов ОСОБА_3 частково. Зобов`язано ПАТ « Київоблгаз» протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили відновити подачу газу до належних ОСОБА_3 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 25000 грн. Стягнуто із ПАТ " Київоблгаз" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 25000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, Пазюра О.О. в інтересах АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (до зміни найменування - ПАТ «Київоблгаз») та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подали апеляційні скарги. На обґрунтування доводів апеляційної скарги Пазюра О.О. в інтересах АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» зазначила, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права, посилаючись на Правила надання населенню послуг з газопостачання від 09.12.1999 року № 2246, оскільки на момент виникнення спору діяв ЗУ «Про ринок природного газу», який визначає правові засади функціонування ринку природного газу України. Окрім того, з 01 липня 2015 року відповідно до постанови НКРЕКП № 1587 від 21.05.2015 року анульовано ліцензію ПАТ «Київоблгаз» на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території Київської області, відповідно право ПАТ «Київобгаз» надавати послуги з газопостачання, що передбачено Договором № 760069 від 25.01.2006 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Київоблгаз», припинилось ще 01.07.2015 року. Суб`єктом господарювання, який отримав ліцензію на постачання природного газу з 01 липня 2015 року є ТОВ «Київоблгаз Збут». 30 вересня 2015 року Постановою НКРЕКП № 2498 було затверджено типовий договір розподілу природного газу відповідно до вимог, викладених у Кодексі газорозподільних систем, який споживачі, у тому числі побутові споживачі, зобов`язані були укласти з оператором, до газорозподільної системи якого (далі - ГРМ) підключені їхні об`єкти. Споживання природного газу за відсутності такого договору не допускається. Вказаний договір є публічним, розміщеним на офіційному сайті Регулятора та Оператора ГРМ та в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності «Голос України» № 248 (6252) від 30.12.2015 року, не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми, а укладається з урахуванням вимог 633, 634,641 та 642 ЦК України шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу. Зазначає, що на теперішній час жодним із співвласників даного будинку таких дій не вчинено. Також вказав, що рахунок банку зі спеціальним режимом використання ПАТ «Київоблгаз» було закрито, що унеможливило надходження платежів від споживачів в рахунок оплати послуг з газопостачання перед «Київоблгаз». Припинення розподілу газу за адресою: АДРЕСА_1 було виконано за заявою ОСОБА_2 , яка на той час уклала типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання від 14.09.2015 року з ТОВ «Київоблгаз Збут» та ПАТ «Київоблгаз». Разом з цим, від`єднання газопроводу було виконано працівниками (будівельниками) ОСОБА_2 , представником ТОВ «Київоблгаз» було здійснено лише опломбування. Також вказала, що працівники ТОВ «Київоблгаз» неодноразово виїжджали за адресою позивача з метою перевірки газопроводу, проте жодного разу їм не було надано доступу до нього. Вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди вважає необґрунтованими, оскільки ним не надано суду жодного доказу на підтвердження зазначених ним обставин. За таких підстав, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відому у позові. ОСОБА_1 , якій діє в інтересах ОСОБА_2 , мотивував подану ним апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 не надає позивачу послуг з газопостачання, а тому не може нести відповідальність за відсутність газопостачання ОСОБА_3 , відповідно нею не могло бути допущено порушення норм ЗУ «Про захист прав споживачів». Також, позивачем в порушення цивільного-процесуального законодавства залучено до участі у справі Ірпінську дільницю Києво-Святошинської філії по експлуатації газового господарства ПАТ «Київоблгаз», Києво-Святошинську філію по експлуатації газового господарства ПАТ «Київоблнгаз» які не юридичними особами, при тому що ПАТ «Київоблгаз» взагалі ліквідовано. Окрім того, позивачем не зазначено якою саме власністю йому перешкоджає користуватися ОСОБА_2 та у проявляється це порушення. Вказала, що ремонтні роботи в належній їй частині будинку проведені на підставі відповідного дозволу органу місцевого самоврядування. Поза увагою суду залишилось і те, що Ірпінська філія «Київоблгаз» з вересня 2015 року не є оператором ГРМ, і на момент ухвалення судом рішення взагалі ліквідована, а позивачем як споживачем не виконано обов`язку щодо укладення в установленому чинним законодавством порядку типового договору про розподіл газу з оператором ГРМ. На думку скаржника, оспорюване рішення створює колізійний прецедент, оскільки ПАТ «Київоблгаз» зобов`язане протягом 10 днів з дня набрання законної сили даним рішенням відновити позивачу подачу газу, про з іншого боку жодних договорів між ОСОБА_3 та оператором ГРМ укладено не було. За таких підстав вважав, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2019 року ухвалене з порушенням норм процесуального права та не правильним застосуванням матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Ухвалами Київського апеляційного суду від 07 та 14 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу Пазюра О.О. в інтересах АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , якій діє в інтересах ОСОБА_2 , зазначивши, що філії та представництва не мають статусу юридичної особи, тобто, позивачем було неправильно визначено відповідача, а позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 175 ЦПК України. На підставі викладеного АТ «Київоблгаз» суду першої інстанції було подано відповідне клопотання, яке судом було проігноровано. В іншому зміст відзиву зводиться до обставин, викладених в апеляційній скарзі, яка була подана в інтересах АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз». ОСОБА_3 правом відзиву на апеляційні скарги відповідно до вимог ст. 360 ЦПК України не скористався. В судовому засіданні ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та Пазюра О.О. в інтересах АТ «Київоблгаз» підтримали апеляційні скарги з підстав, викладених у них, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Адвокат Коваль В.В. в інтересах ОСОБА_3 заперечував проти апеляційних скарг, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В силу частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Вислухавши думку учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково, суд першої інстанції виходив із того, що газопостачання до належної позивачу частини будинку було припинено незаконно, а тому вважав за необхідне зобов`язати ПАТ «Київоблгаз» протягом 10 днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили відновити подачу газу до належних ОСОБА_3 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .Окрім того, судом було встановлено, що станом на день відключення будинку від газопостачання, позивач здійснював оплату за послуги з газопостачання згідно договору №76069 від 25.01.2006 року, доказів на підтвердження визнання даного договору недійсним відповідачем не надано. Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вважав обґрунтованим розмір моральної шкоди - 25 000 грн, які підлягають стягненню з ПАТ «Київоблгаз», оскільки незаконне відключення газопостачання відбулось саме на підставі заяви ОСОБА_2 , яка достеменно знала, що співвласником іншої частини будинку є ОСОБА_3 . Колегія суддів не може в повній мірі погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником 2/3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.7-8). Іншим співвласником 1/3 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (т. 1 а.с.6). Житловий будинок АДРЕСА_1 реально між його співвласниками не розділений, однак між співвласниками склався певний порядок користування даним будинком. Зазначений будинок є газифікованим Ірпінською філією ВАТ «Київоблгаз», правонаступником якого є ПАТ «Київоблгаз», та має одну систему газопостачання до будинку, газорозподільна труба зі стояком вводу газу розміщена на стіні частини будинку, яка перебуває у користуванні відповідачки ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 132). 29.03.2004 року між Ірпінською філією «Київоблгаз» та ОСОБА_3 був укладений договір №76069 про надання послуг з газопостачання (т.1 а.с.24-26). У цей же день також був підписаний додаток №1 до вказаного договору (т.1 а.с.28). 25.01.2006 року між ОСОБА_3 та Ірпінською філією по експлуатації газового господарства ВАТ «Київоблгаз» укладено договір про надання послуг з газопостачання (т. 1 а.с. 217-221). 14.09.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Київоблгаз Збут» укладено типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання (т. 1 а.с. 222-224). 26.01.2016 року ОСОБА_2 звернулась із заявою на ім`я начальника Ірпінської дільниці Києво-Святошинської філії ПАТ «Київоблгаз», в якій просила відключити газопостачання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з виконанням монтажних робіт з реконструкції газопостачання даного будинку (т.1, а.с.83). 28.01.2016 року житловий будинок АДРЕСА_1 був відключений від газопостачання (т. 1 а.с.84). Постановою НКРЕКП № 1587 від 21.05.2015 року з 01 липня 2015 року ПАТ «Київоблгаз» анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з газопостачання природного газу на території Київської області. 1 липня 2015 року суб`єктом господарювання, що в установленому порядку отримав ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, є ТОВ «Київоблгаз Збут». На підставі рішення Загальних Зборів акціонерів ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (скорочене найменування ПАТ «Київоблгаз») від 28.03.2019 року було змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (скорочене найменування (АТ «Київоблгаз»). Досліджуючи питання правомірності або не правомірності дій відповідача щодо відключення частини будинку, належної ОСОБА_3 , від газопостачання, колегія суддів виходить з наступного. Правовідносини з приводу постачання фізичним особам природного газу регулюються статтею 714 Цивільного кодексу України (далі ЦК), Законом України «Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року №329-VIII (далі Закон від 9 квітня 2015 року №329-VIII), Кодексом газорозподільних систем затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року №2494 (далі КГС), Правилами постачання природного газу затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року №2496 (далі Правила) та іншими актами законодавства. Так, згідно з частиною першою статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно зі статтею 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» з 01 липня 2015 року передбачено відокремлення функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем. Положення Кодексу газорозподільних систем у редакції станом на момент виникнення сіпних правовідносин передбачали, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Так, на момент укладення між ОСОБА_2 та ПАТ «Київоблгаз» типового договору Кодекс газорозподільних систем не передбачав можливості укладення договору на споживання газу для декількох власників за однією адресою. Проте, таку можливість було передбачено Правилами постачання природного газу, що затверджені Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496. Дані правила регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС. Відповідно до п. 10 розділу ІІІ у редакції станом на 30.09.2015 року, за однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу. У разі коли об`єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднанні. 01.10.2015 року набув чинності Закон України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року, яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України. Закон України «Про ринок природного газу» визначає наступних суб`єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи; оператор газорозподільної системи; оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач. Відповідно до ст.12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. За положенням частини 1 статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу. Так, між ОСОБА_3 та газопостачальною організацією ВАТ «Київоблгаз» існували договірні відносини за договором № 76069 від 25.01.2006 року, однак такий договір було розірвано на підставі ануляції ПАТ «Київоблгаз» ліцензії на право провадження господарської діяльності з газопостачання природного газу на території Київської області. ТОВ «Київоблгаз Збут» є суб`єктом господарювання, який в установленому порядку отримав ліцензію на постачання природного газу для побутових споживачів Київської області. Тобто, ураховуючи вищенаведені зміни в законодавстві, ОСОБА_3 як споживачу природного газу необхідно було укласти договір на розподіл з ПАТ «Київоблгаз» та договір на постачання з постачальною компанією (ТОВ «Київоблгаз Збут»). Договори є публічним та укладаються шляхом підписання споживачем відповідної заяви-приєднання. Приєднатись до публічного договору (погодитись на його умови) споживач може, як підписавши відповідну заяву-приєднання, так і сплативши рахунок (квитанцію) за доставлений природний газ. Окрім того, фактом згоди вважається документально підтверджене споживання природного газу. Позивачем не заперечується той факт, що до нового постачальника природного газуТОВ «Київоблгаз збут» він із відповідною заявою про укладення нового договору не звертався, будь-яких інформаційних листів щодо таких змін не отримував, проте зазначав, що фактично сплачував послуги за газопостачання на нові рахунки. Згідно довідки, наданої представником АТ «Київоблгаз збут», виданої старшим менеджером зі збуту Києво-Святошинського відділу продажів ТОВ «Київоблгаз Збут», ОСОБА_3 фактично сплачував послуги до 17.10.2015 року. Вказане свідчить, що ОСОБА_3 , сплачуючи послуги з газопостачання на рахунки ТОВ «Київоблгаз Збут» підтвердив згоду на приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Договір), що є однаковими для всіх споживачів України. Відсутність у ОСОБА_3 заборгованості по сплаті послуг за газопостачання не спростована відповідачами, а навпаки підтверджено представником АТ «Київоблгаз» як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції. Як зазначалось вище, відключення газопостачання від будинку АДРЕСА_1 відбулось на підставі заяви ОСОБА_2 , яка раніше, а саме, 14.09.2015 року уклала з ТОВ «Київоблгаз Збут» типовий договір про надання послуг з газопостачання (т. 1 а.с.222-224).Як убачається із змісту даного типового договору, він не містить підпису згоди ОСОБА_3 як співвласника будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що передбачено Правилами постачання природного газу. АТ «Київоблгаз» було достеменно відомо про існування двох співвласників будинку АДРЕСА_1 ,і з кожним із них були укладені окремі договори, як і в 2006 році, так і в 2015 році. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неправомірності дій представників ПАТ «Київоблгаз» (після зміни назви АТ «Київоблгаз») щодо відключення газопостачання до будинку АДРЕСА_1 без згоди чи/або повідомлення іншого співвласника ОСОБА_3 . Вирішуючи спір в частині заявлених позивачем вимог про відновлення газопостачання слід виходити з наступного. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Як зазначено вище, на теперішній час договір № 76069 від 25.01.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Київоблгаз», правонаступником якого є ПАТ «Київоблгаз», є припиненим у зв`язку із змінами в законодавстві, новий договір про постачання природного газу між співвласниками будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та новим оператором газорозподільної системи ТОВ «Київоблгаз Збут» відповідно норм чинного законодавства укладено не було. Вказане підтвердила і Пазюра О.О. в інтересах АТ «Київоблгаз» та зазначила, що на теперішній час договір розподілу природного газу та договір постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , з жодним із співвласників та АТ «Київоблгаз» не укладений, відомостей щодо виділення часток співвласників в натурі на адресу АТ «Київоблгаз» не надходило, а тому виконати окреме підключення за вказаною адресою на теперішній час неможливо. За таких підстав, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов`язання ПАТ «Київоблгаз» протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили відновити подачу газу до належних йому 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, оскільки порушене право позивача як споживача природного газу не може бути відновлене в обраний ним спосіб, у зв`язку із відсутністю будь-яких договірних зобов`язань з ТОВ «Київоблгаз Збут» згідно положень чинного законодавства. За таких підстав, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 щодо відновлення подачі газу до належної йому частини будинку є помилковим. Оскільки рішення суду першої інстанції не містить жодного обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог до Ірпінської дільниці Києво-Святошинської ФЕТГ ПАТ «Київоблгаз» та Києво-Святошинської ФЕТГ ПАТ «Київоблгаз», колегія суддів також вважає за необхідне відмітити наступне. Філія, як визначає стаття 95 ЦК України це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. редставництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Як зазначено представником АТ «Київоблгаз» та не заперечується позивачем, на теперішній час вищезазначені стуркутурні підозділи АТ «Київоблгаз» ліквідовані. Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 до Ірпінської дільниці Києво-Святошинської ФЕТГ ПАТ «Київоблгаз» та Києво-Святошинської ФЕТГ ПАТ «Київоблгаз» щодо відновлення газопостачання не можуть бути такими, що підлягають задоволенню. Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не врахував зміни, які відбулись в законодавчих актах щодо постачання та споживання природного газу, не врахував положення чинного законодавства, яким прямо передбачено виникнення зобов`язальних правовідносин між споживачем та газорозподільною організацією лише на підставі укладення відповідного типового договору, та як наслідок дійшов неправильного висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ПАТ «Київоблгаз», яке втратило ліцензію на право провадження господарської діяльності з газопостачання природного газу на території Київської області, відновити подачу газу до належних ОСОБА_3 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . За таких підстав, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 про зобов`язання ПАТ «Київоблгаз» відновити подачу газу підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів відмічає наступне. Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 2 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Обґрунтовуючи вимогу про солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 120 000 грн, ОСОБА_3 посилався на те, що незаконне відключення належної йому частини будинку від газопостачання призвело до неодноразових захворювань як його, так і його дружини, окрім того, вони змушені були в холодну пору лягати спати одягнені, готувати собі їжу у сусідів. Такі обставини призвели до його моральних страждань, які він оцінив в розмірі 120 000 грн. ОСОБА_2 , заперечуючи проти заявленого позивачем розміру моральної шкоди, вказувала, що позивачем не наведено яким саме чином вона порушує його права та перешкоджає користуватися належною йому власністю. Пазюра О.О. в інтересах АТ «Київоблгаз» вказувала, що дії АТ «Київоблгаз» по припиненню газопостачання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , є законними та правомірними, що позбавляє позивача права на відшкодування моральної шкоди. Окрім того, позивачем не доведено жодними письмовими доказами завдання йому моральної шкоди у зазначеному ним розмірі. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено неправомірність дій АТ «Київоблгазбут» щодо припинення газопостачання до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою ОСОБА_2 без погодження з іншим співвласником ОСОБА_3 , колегія суддів вважає, що позивач вправі заявити вимоги про стягнення на свою користь моральної шкоди внаслідок порушення своїх прав як споживача природного газу, так і співвласника. Окрім того, районним судом встановлено, що в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування частини будинку. В рамках даної справи позов ОСОБА_3 забезпечено шляхом заборони ОСОБА_2 відчужувати 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 та проводити в ньому будь-які капітальні роботи без дозволу відділу архітектури Ірпінської міської ради Київської області до розгляду справи по суті. Як убачається із заяви про припинення газопостачання, остання подана на підставі розбудови частини домоволодіння, що знаходиться у користуванні ОСОБА_2 . Отже, ОСОБА_2 , подавши заяву про припинення газопостачання до будинку АДРЕСА_1 , співвласником якого, окрім неї, є ОСОБА_3 , та розуміючи наслідки такого відключення виходячи із того, що будинок має одну систему газопостачання, порушила його права та інтереси як співвласника будинку. Оскільки під час апеляційного перегляду справи підтверджено порушення прав позивача з боку обох відповідачів щодо неправомірного відключення належної йому частини будинку від газопостачання, колегія суддів погоджуюється із висновками районного суду в цій частині, однак, колегія суддів не погоджується із розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, та частково враховує доводи апеляційних скарг щодо недоведення позивачем заявленого ним розміру моральної шкоди з огляду на наступне. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Крім того, у ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях. Як убачається із матеріалів даної цивільної справи, доказів або належного обґрунтування заявленої до стягнення суми моральної шкоди (наприклад стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану…), що була завдана внаслідок припинення газопостачання до належної ОСОБА_3 частини будинку, його позовна заява не містить. За таких підстав, визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є значно завищеним, а тому, колегія суддів, враховуючи обставини справи та аргументацію позивача щодо завданої моральної шкоди, приходить висновку про зменшення такого розміру, який підлягає стягненню з АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» як правонаступника «Київоблгаз» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , з 25 000 грн до 5000 грн та вважає його розумним та справедливим. Отже, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні шляхом зменшення розміру моральної, яка підлягає стягненню з АТ «Київоблгаз» на користь ОСОБА_3 з 25 000 грн до 5 000 грн. В решті рішення підлягає залишенню без змін, а тому апеляційні скарги Пазюри О.О. в інтересах АТ «Київоблгаз» та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Пазюри Олени Олександрівни в інтересах Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 про зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Київоблгаз» відновити подачу газу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити. Зменшити розмір моральної, яка підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на користь ОСОБА_3 з 25 000 (двадцяти п`яти тисяч) грн до 5 000 (п`яти тисяч) грн. Зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з 25 000 (двадцяти п`яти тисяч) грн до 5 000 (п`яти тисяч) грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 20 липня 2020 року Головуючий Т.О. Невідома Судді Д.Р. Гаращенко О.В. Борисова